Вишиванка – один із символів української нації. З прадавніх часів вишиті сорочки наповнювали магічними знаками, аби вони слугували оберегами. Також з вишиванкою пов’язані численні звичаї, обряди та традиції.
У вишиванні сорочок роль відігравали інструменти, матеріали, час, місце та настрій людини. Перед створенням сорочки, наші пращури налаштовували свій гармонійний лад, а за вишивання сідали з найчистішими думками. Це пояснювалося тим, що вишивка, в першу чергу, використовувалася людьми як оберіг та захист від злих сил.
«Основою сорочки слугувало полотно, яке робили з конопель або льону. Конопляне полотно було цупкішим та темнішим за лляне. Не секрет, що залежно від етнічних регіонів України, вишивки відрізнялися між собою кольорами та орнаментами. Також, суттєво різнилися чоловічі та жіночі вишиті сорочки», – розказала доцентка кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Лариса Шаповал.
Чоловіча полтавська сорочка
Чоловічі вишиванки мали декілька варіантів:
- сорочка з уставками;
- сорочка зі стрілками;
- полтавська сорочка зі стрілками;
- чумачка;
- лоцманівська;
- курта:
- українка;
- гуцулка.
Чоловічі сорочки не робили довгими, максимальна довжина сягала колін. У штани їх не заправляли, бо вишиванки чоловікам було заведено носити на випуск. Зазвичай, як чоловікам, так і жінкам у сорочках вишивали місця, які були найближчі до тіла та передавали йому зовнішню енергетику. У цей перелік входять пазушка з комірцем на грудях та шиї, рукава, манжети на зап’ястях та поділ або низ сорочки. Пазушку на чоловічих сорочках робили широкою й частіше оздоблювали мережкою.
Щодо орнаменту, то чоловікам часто вишивали на сорочках геометричні фігури та рослини, зокрема, дубове листя, яке мало популярність серед юнаків та одружених чоловіків. Листя символізувало чоловічу силу, могутність та плодоріддя.
Жіноча полтавська сорочка
На відміну від чоловічих, жіночі сорочки мали різну довжину. Обрядові або святкові вишиванки сягали 150 см довжини і спускалися аж до ступень. Повсякденні ж сорочки жінок були короткими, зокрема через практичність.
Якщо дівчина була «чистою» та цнотливою, вона мала носити підперезану поясом сорочку. Також жінки обов’язково заправляли вишиванки у фартух або плахту, а зверху часто носили керсетки.
На жіночих сорочках, які носили без керсеток, вишивали тоненькі смужки на пазушках. Полтавські горловини зазвичай були круглими зі зборками та ґудзиками, на відміну від західних регіонів України, де пазушки робили квадратними. Жіночі вишиванки, як і чоловічі, на Полтавщині оздоблювали білою мережкою.
Колористика вишивки
Полтавським вишивкам притаманні приглушені, пастельні тони:
- вохристий;
- білий;
- блакитний;
- синій;
- оливковий;
- сірий.
Також у полтавській вишивці можна помітити чорний та червоний кольори, які прийшли до нас з Київщини. Класично на сорочках поєднували два кольори, це або червоний з чорним, або червоний з синім.
«Жінки, що в народі звалися “бабами”, яким приблизно 70 і більше років, носили сорочки з темною вишивкою. Це, зазвичай, вишневий, синій, зелений та темно-жовтий кольори. Темні відтінки символізували мудрість, знання та досвідченість», – каже Лариса Шаповал.
Орнаменти та символіка полтавської вишивки
Вишиванка сама по собі слугувала оберегом, але кожна вишита на ній деталь мала своє сакральне значення. Наприклад, на полтавських сорочках вишивали геометричні фігури:
- ромб;
- квадрат;
- прямокутник;
- восьмипелюсткова розетка або вітряк;
- спіраль;
- хрест.
Хрести були різними: видовженими, зигзагом, косі, кривульки та по діагоналі. Ромб з діркою всередині символізував зоране поле, яке, своєю чергою, означало нове життя. Основним символом у вишивці є дерево життя, яке складається з різних геометричних фігур. Білими ж сорочки шили через значення цього кольору:
«Білий колір – це колір сили. Адже він містить усі кольори. Білі вишивки не для чуттєвих вражень, а радше для розуму, роздумів», – йдеться в книжці Валентини Титаренко «Вишивальне мистецтво Полтавщини».
Техніки та узори вишивання
На Полтавщині, зазвичай, сорочки вишивали техніками гілки, лиштви та ламаним деревом. Особливістю полтавської вишивки є те, що на полотні поєднували від 10 до 15 технік одночасно.
Полтавській вишивці притаманні такі узори:
- поєднання лиштви з мережкою;
- вирізування;
- виколювання;
- довбанка;
- солов’їні вічка, які виконувалися технікою «білим по білому».
Весільні сорочки обов’язково вишивали «біллю». Такою технікою на Полтавщині славилася Решетилівка. «Білим по білому» символізує гру світла й тіні та рельєфність малюнка. Це художній прийом, який асоціювався у народі з красою морозних узорів. Для контрасту в таку вишивку додавали не біляні нитки або ледве пофарбовані у попелястий колір.
Українська вишита сорочка пройшла довгий та нелегкий час. Попри суттєві відмінності вишиванок у різних регіонах України, їх поєднує одне – значення, бо всі вони створювались з метою задобрення богів, в яких вірили українці та оберігу від злих сил.
Фото Аліни Гончарової