Владислав Вишневецький – полтавський коваль. За освітою, він фахівець в юридичній справі, але справою усього його життя стало ковальство.
Ще у дитинстві він зробив свій перший сюрикен, а у 21 рік отримав перше серйозне замовлення. Про те, як обрати справу до душі, яка приноситиме заробіток і як побачити душу майстра у ножі ЗМІСТ поговорив з місцевим ковалем Владиславом Вишневецьким.
Ковальство – одне із найстаріших ремесел. Історія ковальства в Україні тягнеться ще з трипільської культури, а виробництво заліза та його обробка методом гарячого кування – зі скіфської епохи. Уже минуло кілька століть, а світ поступово діджиталізується, але процес кування суттєво не змінився. Спершу коваль розігріває метал у горні, забирає його кліщами та перекладає на ковадло. Потім сильними ударами молотом коваль працює над потрібною формою. Так працює і Владислав Вишневецький.
Він навчався на юриста, але завжди знав, що це було «для галочки». Майстер з дитинства любив працювати з металом і знав, що до юридичної науки після навчання не повернеться. У 10 років він виготовив свій перший сюрикен, а в 12 викував свій перший ніж:
«Я багато в чому себе спробував. Доводилося працювати і руками, і головою. Та зрештою пішов у кузню. Уже на 2 тиждень узяв своє перше замовлення. Ковальством займаюсь уже 10 років. Якщо обрати собі справу по душі, то жодного дня в житті не прийдеться працювати. Це й хобі, і робота. Я живу цим».
Спершу коваль виготовляв скульптури з металу. Усе почалося з Опішні, де проходить «Вакулафест». Але поки металеві арт-об'єкти чекають свого часу. На фестивалі Владислав Вишневецький їздить 10 років і щоразу готується до тем, які там вигадують. А ось цьогоріч на фестах коваля не було, бо акцент у роботі він поставив на виготовлення ножів, бо це є основним джерелом доходу.
Усі роботи майстер продає через соціальні мережі, в інстаграмі та фейсбуці. Найдорожчий ніж Вишневецький виготовив на спецзамовлення. Вартість ножа Боуї сягнула 750 доларів, який відправили до Техасу. До порівняння, найдешевший ніж коштує від 120 до 150 доларів:
«На виготовлення Боуї я витратив близько півтора тижня. Це була не проста робота, адже він був повністю кований, сантиметрів 80. Мені потрібно було вивести на ковадлі рівну та симетричну геометрію. Багато часу витратив на деталі».
Для роботи ковалю достатньо ковадла, кувалди й горна, яке можна навіть вирити у ямі. Та якщо тільки слюсарити, то вистачить навіть «болгарки» або гріндера. Кожен ніж виготовляється з урахуванням геометрії, форми, ергономіки. Розуміння про те, яка геометрія потрібна у виготовленні конкретного ножа приходить з часом.
Владислав Вишневецький каже, що завдяки геометрії можна регулювати наскільки ніж може бути стійким, або краще різати. Бувало, що Вишневецькому доводилося малювати красиві ескізи, які після виготовлення ножа виявляються не дуже вдалими. Як правило, такі роботи спершу майстер просто кладе в шухляду, а потім допилює. Невдалих спроб у коваля чимало, навіть після 10 років роботи.
Усі ножі Владислава Вишневецького виготовлені з вуглецевої сталі. Багато майстрів використовують для виготовлення ножів уламки чи заготовки. Ще є дамаська сталь, але коваль каже, що з нею важко працювати й взагалі називає це «окремою кухнею»:
«Для себе не бачу сенсу морочитись із дамаском. Зараз можна купити будь-яку сталь. Кожен обирає свій шлях до роботи. По роботам майстрів можна побачити їхній внутрішній характер. У когось ножі геометрично правильні, відполіровані або грубі. У когось є терпіння сидіти й “човгати” цілий тиждень якісь порошкові сталі до ідеального дзеркала від чого отримувати задоволення».
На виготовлення ножа із футляром коваль витрачає приблизно тиждень. Кожен ніж намагається зробити унікальним. У цьому йому допомагають книги, Youtube, спілкування з майстрами та колегами.
«Зробити новинку дуже важко, адже ріжучі інструменти існують уже тисячі років. Також треба постійно витримувати баланс між естетичним виглядом та функціональністю. Кожен обирає власний підхід. Хтось робить сотні однакових ножів, а хтось робить ексклюзивні, але 3–4 одиниці в рік».
Також коваль самостійно виготовляє руків’я для ножів. Деревину замовляє, але обробляє самостійно. За допомогою вакуумного тиску деревина просочується смолами. У такий спосіб матеріал стає трохи схожий на пластик. Завдяки цьому руків’я не реагує на воду. Часу для реалізації великої кількості ідей не вистачає, тому ковалю хотілося б бути вільним художником. Але тоді варто навчитися утримувати баланс. Адже коли постійно працюєш на замовлення, то ідеї залишаються й заважають працювати:
«Прибуток порахувати важко, бо витрачаються гроші на оренду, матеріали й для цього потрібна чітка бухгалтерія. Тому думаю, що приблизний прибуток 20 тис. грн. Але в один місяць може бути 10 тис. грн, а в інший 8 тис. грн».
Нині ринок авторських та кастомних ножів збільшився, адже побільшало майстрів, що їх виготовляють. Тому під час покупки ножа потрібно звертати уваги на матеріал. Хоча спершу потрібно розуміти різницю між сталями.
Фото Катерини Пєшикової