Небайдужий полтавець Олександр залишив у місті тисячу світловідбиваючих стрічок, щоб пішоходи були помітними у темряві. Паралельно організовує прибирання підземних переходів і жартує, що на виборах балотуватися не збирається. Він вирішив діяти і надихати містян на маленькі, але важливі зміни у міському просторі.
Головна мета – зробити пішоходів помітнішими у темну пору доби та зменшити ризик на дорогах. За словами полтавця, ідея виникла через щоденні спостереження: уночі люди часто виходять на проїжджу частину практично невидимими для водіїв. Саме це і стало поштовхом до дії.
Олександр веде блог про життя військовослужбовців у Полтаві під нікнеймом dobryy.ya. У ньому розбирає життєві ситуації, показує недоліки доступності у місті й займається благодійністю, підтримуючи безпритульних тварин. Після отриманої на фронті травми, полтавець перебуває на реабілітації і показує, що кожен з жителів Полтави здатен її покращувати.
В інтервʼю ЗМІСТу читайте про організовані ним акції, бачення розвитку Полтави та оцінку інфраструктури ветераном.
Любов до Полтави як мотивація діяти
Активну громадську позицію Олександр проявляв і раніше. Ще до повномасштабної війни долучався до локальних ініціатив, організовував прибирання на ставках на Садах тощо. Тоді це не афішували, тож із часом про них просто забули. Повернувшись до Полтави з війни, він вирішив діяти більш відкрито.
Важливим для нього став досвід організації збору коштів через соціальні мережі. Маючи аудиторію приблизно до 600 знайомих, він зміг об’єднати людей навколо конкретної потреби й зібрати кошти на автомобіль для підрозділу. Саме тоді, за його словами, він усвідомив, що соцмережі – це дієвий інструмент для реалізації масових ініціатив.
«Я просто для себе зрозумів: якщо треба робити щось масове, треба розповідати про це в інтернеті, бо це чудовий інструмент. Багато людей роблять гарні справи, але не показують цього. Звісно, це даром нікому не потрібно. Якщо викликати якийсь вау-ефект, показувати людям, що можна змінювати, нічого майже сюди не вкладаючи, окрім свого часу, своєї уваги, то люди починають теж щось робити. І це круто»
Свою мотивацію він пояснює любов’ю до міста і переконанням, що його мешканці варті більшого, аніж самі про себе думають. Якщо проблему можна вирішити, то варто це зробити, не чекаючи, поки хтось інший візьме відповідальність.
«Люблю своє місто. Люди часто не усвідомлюють, наскільки вони важливі для свого середовища і наскільки можуть змінити його на краще. Коли бачиш, що навіть невелика дія може допомогти людям почуватися безпечніше або зробити місто більш комфортним, розумієш: якщо є можливість щось зробити – чому б не зробити? Це не потребує великих ресурсів чи грошей, лише уваги, часу та бажання, і все може змінитися», – каже полтавець.
Як полтавець змінює міський простір
Олександр каже, що жодної формальної команди за його ініціативами немає. Основну роботу він виконує самостійно. Час від часу долучаються побратими або товариші. Виключно з власної ініціативи, без окремої організації чи структури. Системної підтримки немає, як і постійного ресурсу.
Найбільшим викликом він називає матеріальне забезпечення. Часто можливості не дозволяють реалізувати задум у тому масштабі, в якому хотілося б. Утім, це не стає причиною відмовлятися від ідей. Якщо неможливо зробити багато, можна зробити менше. Головне, на його переконання, показати приклад. Маленька дія, яка стає видимою, може запустити ланцюгову реакцію. Коли таких невеликих кроків стає багато, вони поступово формують відчутні зміни.
«Коли робиш щось для міста, це потребує сил, часу і часто організаційної роботи. Але навіть якщо робиш менше, це вже показує людям приклад: вони бачать, що можна самостійно щось змінити, починають робити маленькі дії, а коли багато таких дій – виходить щось велике», – каже Олександр.
До міських служб по допомогу він не звертався. На його думку, якщо певні функції вже закріплені за відповідальними структурами, але системно не виконуються, додаткові звернення навряд чи щось змінять.
Стан міського простору Олександр оцінює критично. На його думку, Полтава має потенціал стати перлиною України – містом, яке може бути прикладом для інших. Але нинішні тенденції викликають занепокоєння. Зокрема, аварійні ситуації з будівлями та загальна інфраструктурна занедбаність створюють ризик системного занепаду, якщо ситуацію не змінити:
«Якщо оцінювати стан міського простору, то зараз це не ідеально. Полтава може стати цукеркою, перлиною України. Це реально зробити. Але якщо тенденції руйнування продовжаться ще років десять – місто може бути зруйноване»
На його думку, полтавці часто недооцінюють самих себе. Він вважає, що в місті є сильний потенціал і в людях, і в менталітеті. Проблема радше в умовах, у яких доводиться жити. Якщо кожен почне з власної відповідальності за простір навколо, навіть невеликі дії можуть поступово змінити загальну картину.
Ініціативи Олександра: локальні дії для змін у місті
Одного разу Олександр разом з другом очищав стіни підземного переходу. Ідея виникла так само спонтанно, як і більшість його ініціатив. За словами полтавця, усе починається з простого, ти йдеш містом, бачиш проблему і маєш вибір: пройти повз або щось зробити. У цьому випадку він разом із товаришем помітив занедбаний стан переходу, сіли в авто, придбали необхідну хімію та повернулися прибирати.
Під час роботи до них підійшов чоловік, який, ймовірно, працює в одному із закладів у переході. Спершу він перепитав, чи це справді їхня власна ініціатива. Отримавши підтвердження, запропонував допомогу. Зрештою долучився до прибирання особисто: виніс віник і разом із ними довів справу до кінця.
«Чоловік, який там працює, вийшов і запитав: “А ви це від себе?” Ми кажемо: “Ну, так”. Він: “Ви серйозно зараз?”. І він каже: “Хлопці, ви молодці, давайте я вам допоможу”. Пропонував чай, а ми вже так запихалися, що не до того було. Але він усе одно вийшов, став поруч і допоміг прибирати. І це було дуже круто», – розповів Олександр.
Схожа ситуація була й зі світловідбиваючими стрічками. Попри скептичні коментарі в соцмережах про те, що їх одразу розкрадуть, більшість розійшлася серед людей буквально за день. Уже за кілька годин після розміщення стрічок на зупинках їх залишалося приблизно половина. Люди брали по одній-дві для себе. Жодних випадків масового псування чи демонстративного знищення він не зафіксував. На його думку, це свідчить про те, що містяни часто недооцінюють одне одного.
Роль активних людей у розвитку Полтави Олександр формулює максимально просто: вирішувати проблеми, які бачиш навколо себе. Якщо біля під’їзду безлад – прибрати. Якщо щось зламане – спробувати полагодити або організувати це. Він каже що відповідні служби мають виконувати свої функції, однак переконаний, що очікування не повинно паралізовувати дію.
«Я вважаю, що роль активних людей просто вирішувати проблеми навколо себе. Якщо біля під’їзду смітник, то приберіть його, поставте табличку, висадіть квіти. Можливо цим має займатися влада, але якщо ми будемо тільки скаржитися, нічого не зміниться. Самосвідомі люди – це ті, хто бачать проблему і не чекають, поки хтось інший її вирішить».
На його думку, у місті накопичилося чимало проблем, але значна частина з них могла б вирішуватися на рівні конкретного двору чи кварталу. Він називає таких людей самосвідомими – тими, хто не лише констатує проблему, а бере на себе відповідальність за її вирішення. І саме з таких маленьких, локальних кроків, вважає Олександр, починаються реальні зміни в міському середовищі.
Наступні ініціативи полтавця
Олександр планує продовжувати свої ініціативи. Спочатку він хотів розмістити в місті 3 тис. світловідбиваючих стрічок і охопити три умовні райони Полтави, але через обмежений бюджет вдалося реалізувати лише частину – у центрі.
Пізніше до ініціативи долучилися товариші, які запропонували закупити додатково по тисячі стрічок. Так загальна кількість може сягнути 4 тис., а фінансове навантаження розподіляється легше.
За його словами, на початку наступного тижня вони планують розмістити ще 3 тис. стрічок. Також готують повторне прибирання підземного переходу, і до акції можуть долучитися більше людей. З настанням тепла Олександр планує повернутися до звичних локальних прибирань і невеликих міських проєктів. Деякі інші ініціативи поки потребують погодних умов і додаткового фінансування.