Блог Юлії Пархомець в інстаграмі про реальне життя в селі. Вона відверто розповідає про розсаду, розведення індиків, речі з секонд-хенду та показує, як намагається зловити інтернет, коли в хаті зникає світло (таке буває часто).
Під ніком fermerka.ua Юлія Пархомець уже 2 роки ділиться поглядами на життя та руйнує стереотипи про село.
«Уявіть, мені постійно пишуть, що в селі не можна мати гарний вигляд, фарбуватися. Моя ранкова кава взагалі дратує багатьох. Люди реально думають, що в селі треба прокинутися і одразу бігти на город, бо тут не п’ють зранку каву. Часто пишуть, що немає нормальної роботи. Так, її мало, але й фермерство – це ненормально для людей. Якби ці люди знали скільки коштує трактор, то побачили б де справжні гроші крутяться. Я намагаюся про це говорити, пояснювати, руйнувати стереотипи».
ЗМІСТ спілкувався з Юлією Пархомець про свідомий вибір переїхати в село, перейти на українську мову та задум блогу.
Жити в селі та любити його
Юлія Пархомець народилася у Кременчуці. Вона працювала й копірайтеркою, й прибиральницею, й продавчинею квітів на ринку, й навчала дітей англійській мові.У дорослому віці вона переїхала на північ Росії, бо там жив чоловік:
«Ми з чоловіком 5 років жили на півночі Росії у великому місті. Саме там, бо чоловік там народився. У нього діда репресували з західної України в радянські часи і там він помер, а діти лишилися. Хтось повернувся до України, хтось залишився. Чоловіку завжди подобалася Україна, хоч він там народився по паспорту. Українець за серцем».
Батьки блогерки свого часу також поїхали з міста на Полтавщині до села й коли Юлія з чоловіком приїжджали до них на відпочинок, то зрозуміли: вони обов’язково сюди переїдуть після появи дитини. Так і сталося.
Уже майже 3 роки Юлія з чоловіком та сином Левом мешкають у маленькому селі в області, займаються господарством й навіть нещодавно придбали майбутню маленьку ферму:
«Я завжди говорила, що це наш свідомий вибір. Ми не пожалкували про переїзд. Коли ми сюди приїхали. Я була на 3 місяці вагітності. Ми об’єктивно розуміли, що на півночі буде складно ростити дитину. Там немає ані фруктів, ані таких можливостей. Для Льовчика кращого місця немає, отже й для нас».
Уже після цього з’явилася сторінка в інстаграмі. Тут Юлія Пархомець вирішила чесно розповідати про життя за містом з усіма його недоліками та перевагами. В усьому блогерка зберігає баланс, бо село навряд варто ідеалізувати, щоб показати «кращим місцем на землі». Тим паче якщо це не так.
Одним з рушіїв для початку блогу стало те, що Юлія Пархомець не могла зрозуміти: чому так мало людей ведуть пізнавальні сторінки про щоденне життя за містом:
«Не завжди все ідеально і я про це кажу. Я не кажу, що село – це найкраще життя, ні. Тут життя є, але зі своїми мінусами. Наприклад, нам часто вимикають світло і через це я маю лізти на дах, щоб зловити інтернет і про це я кажу. Також бачила типові блоги про життя в селі за кордоном. Ця тема цікава людям, але не зрозуміло, чому в Україні про цю тему говорять дуже мало. Я говорю з аудиторією про свої цінності, спостереження, погляди, життя. Людям цікаві люди й дивитися як вони живуть. Це як серіал».
«Інстаграм – це базар, а блогери в ньому продавці»
Систематичне ведення сторінки в соцмережах варто сприймати як роботу. Наприклад, коли Юлія Пархомець показує як висадила 20 «соток» полуниці, то цьому передує не тільки робота з землею, а й спеціальна підготовка контенту. Кожна нова історія чи пост спрямовані на відгук аудиторії, бо завдяки сторінці блогерки їхня родина продає крафтові товари, розсаду тощо.
«Якби я просто для себе вела інстаграм, то мій блог був би інакшим. Щоб не вигоряти, я ставлюся до блогу як до ще однієї роботи. У нас була мета заробляти на блозі: продавати продукцію, яку ми будемо вирощувати. Моя історія блогу: як заробити в селі не виїжджаючи в місто. Це була мета, яку ми досягли».
Сторінка fermerka.ua з’явилася у вересні 2019 року, а уже в квітні у Юлії придбали першу рекламу. Тоді їхня родина вирощувала розсаду, а підписники самі розпитували у чому її переваги, як її вирощують, що з нею робити.
Після цього вже просили продати розсаду, бо для її підготовки не використовували хімічні препарати. Щоб купити рослини, приїжджали спеціально з інших областей, розповідали як правильно її загорнути, щоб передати поштою. Блогерка Юлія Пархомець навчала аудиторію, а вони її навзаєм. Так почала гуртуватися спільнота, що цікавиться позицією та життям інфлюенсерки.
Як і в будь-якому блозі, фермерка отримує «порцію хейту»:
«Хейтять за все. Це не тільки місцеві. Якщо здається, що тільки люди з міста хейтять за вибір жити в селі, то ні. Хейтять і люди з села і навіть ті, хто веде сільські блоги. Інстаграм – це базар, а блогери в ньому продавці. Вони щось своє пропонують, когось недолюблюють, когось обманюють. У всіх своя тактика. Я, наприклад, просто ділюся позицією і показую життя».
«То ви блокуєте хейтерів як інші?».
«Блокую, ось тільки годину тому когось блокнула. Таке життя».
Цінності понад усе
Усе, що розповідає Юлія Пархомець у блозі – про реальне життя. Щотижня вона залишає віконце у сторіс, щоб читачі могли поставити запитання, що їх хвилюють.
Також блогерка показує власну крафтову продукцію, яку можна купити. Навесні можна замовити розсаду, дещо пізніше купити квіти-сухоцвіти. Або ж можна обрати варення власного приготування: вишня чи слива у шоколаді, в’ялені сливи і томати, трояндове варення.
Юлія Пархомець періодично виїжджає з села до секонд-хенду, щоб обрати одяг. Їй часто пишуть, що в такі крамниці ходять люди, яким не вистачає грошей, а вона відповідає про свідоме споживання та цінності.
Коли мова заходить про материнство, то блогерка теж мало що приховує й показує, як вони з сином їдуть вакцинуватися проти різних хвороб, розповідає про харчування дитини тощо.
«У нас все життя були такі цінності. Гроші навчилися раціонально використовувати. Ця інформація не вказує людині, що їй потрібно жити так само. Я показую, що у нас ось так і це так працює, але як жити вам обирати теж вам. Про вакцинацію теж я обираю тактику просто говорити за себе. Я знімаю як ми їдемо щеплюватися, купуємо якусь вакцину, показую медзаклад. Коли запитують, то я завжди розповідаю, користуюся моментом».
У блозі Юлії можна замовити партнерство, але є кілька тем, які вона точно не рекламуватиме. Серед них товари сексуального призначення, інстаграм-магазини, де мало відгуків та російськомовні крамниці:
«Якщо це магазини, то я не рекламую російськомовні. Це не тому, що у мене категоричне ставлення. Ні, у мене й чоловік російськомовний. Просто згідно з законом України, магазини мають обслуговувати українською. Я колись починала вести блог російською, мені було важко після життя в Росії вільно говорити українською, але коли з’явився закон, я зрозуміла, що час настав. Важко чи ні, а треба вивчати і переходити».
Юлія Пархомець з дитинства була російськомовною, бо жила в такому місті та навчалася у школі. Але уже в дорослому віці відчула, що хоче перейти на українську:
«Мені важко було говорити українською, але завжди хотіла. Вона як мова серця, така співоча. У мене музикальна освіта є і я розумію як це звучить. Було бажання говорити вільно своєю мовою. Коли переїхали в село, то оточення україномовне допомогло теж. Тут це стало простіше і реальніше».
Нетипова селянка
Сьогодні на інстаграм-сторінку Юлії Пархомець підписані понад 20 тисяч людей. У своєму інстаграмі ще в розділі «Біографія» лаконічно написала:
«Юля, яка любить село. Саджу поле, та бігаю за індиками. Шопінг-тур по секондах в сторіс».
Завдяки своїй сторінці вона хоче показати, правильне формування ставлення до села. Чимало людей думають, що людину визначає місцевість в якій вона живе, хоча це не завжди так. Родина Юлії чимало подорожує. Приміром, вони бували у Фінляндії, Естонії, подорожували центральною Європою, їздять до моря тощо.
«У мене тематика блогу дуже стала. І контент у мене скоріше серйозний, хоча жарти теж є. Мені хочеться показати, що в селі можна розвивати власну справу, шукати можливості, доглядати за собою. Я не приховую свої почуття і коли в мене стаються емоційні виснаження, я ділюся з аудиторією. Село – це моє. Я не люблю людні місця, а в місті взагалі відчуваю, що мені не комфортно. А в селі пишу собі сторіси й не соромлюся нікого на вулицях. Ось вона, свобода».
Обкладинка Юлії Сухопарової
Фото з інстаграму Юлії Пархомець