В Україні четвертий рік поспіль триває реформа професійної освіти. Пандемія і повномасштабна війна ускладнили процес, проте перші результати можна побачити вже зараз.
Щоб вивести профтехосвіту з кризи, потрібно працювати одночасно в кількох напрямках: осучаснювати обладнання закладів, налагоджувати співпрацю з роботодавцями, покращувати імідж профосвіти у суспільстві.
Як це впроваджують на практиці, ЗМІСТ дізнавався на Львівщині, куди представників медіа запросили на престур закладами профтехосвіти. Розповідаємо про суть реформи та досвід змін місцевих училищ та коледжу.
Реформа профосвіти: мета й основні виклики
Симптомом занепаду профтехосвіти в Україні є ставлення суспільства. Стереотипні уявлення про «бурсу» та вступ за залишковим принципом десятиліттями підривали престижність здобуття робітничої професії. Змінити ситуацію має на меті реформа.
Розвиток професійної освіти визначили одним із пріоритетних напрямків роботи Міністерства освіти й науки на найближчий час. Поговорити про підсумки трансформації профтехосвіти чиновники центрального й регіонального рівня зібралися у конференц-залі готелю одного з коледжів Львова.
Заступник Міністра освіти й науки з питань цифрового розвитку Дмитро Завгородній говорить, що покращення ситуації в профтехосвіті неможливе без зміни ставлення суспільства: абітурієнтів, їхніх батьків, роботодавців. Щоб система запрацювала по-новому потрібно також розв’язувати її внутрішні проблеми.
«У нас є багато ініціатив, пов’язаних з цифровою трансформацією не лише в профтехосвіті. У першу чергу, це точно стосується дебюрократизації й зменшення будь-якого паперового навантаження на адміністрацію та вчителів. Працювати має бути легше, зручніше, зрозуміліше, швидше. Є дуже багато ідей і ініціатив, які пов’язані з державно-приватним партнерством і залученням роботодавців до роботи з цими закладами», – каже Дмитро Завгородній.
Реформа профтеху стартувала у 2019 році й за планом триватиме до 2027 року, вона пов’язана з реформою НУШ і профілізацією старшої школи. Гроші на трансформацію виділяє Європейський Союз за програмою «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України».
Генеральна директорка Директорату профтехосвіти МОН Ірина Шумік каже, що повномасштабна війна загострила потребу дорослого населення в перекваліфікації й переорієнтуванні на ринку праці. Для спрощення доступу до профосвіти з законодавства прибрали вимогу навчання за територіальним принципом, тож абітурієнти можуть вступати до закладів у будь-якій області на умовах держзамовлення. Для вступників також розробили електронний кабінет, який запрацює цьогоріч, і платформу для дистанційного навчання «Професійна освіта онлайн». Основний акцент у розвиткові якості професійної освіти роблять на практичному навчанні.
«Для покращення умов навчання та організації освітнього процесу ми обрали концепт створення навчально-практичних центрів. Це колаборація під галузеве спрямування або професію, для якої створюють відповідні умови: закуповують обладнання й матеріали, перенавчають викладачів і майстрів виробничого навчання», – говорить Ірина Шумік.
В Україні працюють 435 навчально-практичних центрів, понад половину яких створили коштом держбюджету, решту – ресурсом обласних бюджетів та міжнародних донорів.
Реформа профосвіти передбачає децентралізацію й передачу управління на місцевий рівень, а також оновлення стандартів і освітніх програм.
Для зміни ставлення суспільства розробили новий бренд профтехосвіти. Позбутися радянського шлейфу планують також завдяки перейменуванням училищ на коледжі.
«Ми змінили асоціативну візуалізацію з профтехом. Раніше його презентували через шестерні, їх усюди ліпили. Такий був прорадянський бренд. Ми попрацювали з Projector, вибрали декілька концептів і вирішили зупинитися на руках. Не виходили з концепції золотих рук, а загалом руки як наше все, як те, що допомагає розвиватися, реалізовувати, будувати, відновлювати. Цього року наш слоган був “Приклади руки до відбудови країни”, навчайся професій», – каже Ірина Шумік.
Зверхнє ставлення до профосвіти закладається на етапі навчання в школі. У конкурентній боротьбі училища й вишу наразі перемагають останні. Як наслідок – до визначення учнів із майбутні фахом у школах уникають залучати заклади профтеху.
«Школи не пускають до себе, тому що бояться перетоку учнів, втрату контингенту. Університети вважають, що вони обрані й негоже їм спілкуватися з профтехом. Нам треба змінювати уявлення батьків про профтех як “бурсу”, яке до нас колись прилипло. Учителі в школі кажуть: тебе нікуди не візьмуть, тільки в ПТУ підеш. Це є, воно існує в нашому суспільстві й це треба змінювати. Коли батьки побачать, почують, що є таке – заклад профтехосвіти, вони розумітимуть, що їхні діти в безпеці».
Для покращення якості профосвіти запроваджують дуальне навчання, яке передбачає набуття навичок на практиці. Для цього створюють навчальні ресторани, готелі, майстерні при закладах освіти.
Третина існуючих закладів профтехосвіти мають Центри кар’єри. До них може прийти роботодавець, на їхній базі організовують ярмарки вакансій. Також за грантові кошти в Україні планують створювати Центри професійної досконалості.
Трансформація профтехосвіти на Львівщині розпочиналася з побудови стратегії й програми розвитку. Директор обласного Департаменту освіти й науки Олег Паска говорить, що точкою початку для будь-якої реформи є усвідомлення потреби змін у суспільстві:
«Ми побачили, що у Львівській області останні 30 років зменшується кількість дітей, але студентів у львівських вишах стільки ж, як і колись. Натомість учнів у профтехосвіті стає менше. І ми зрозуміли, що проблема в мисленні. Тоді почали вкладати великі кошти в навчально-практичні центри та модернізацію».
Нині на Львівщині працюють 49 закладів профтехосвіти, а за останні 3 роки в них вклали понад 240 млн грн. Галузь орієнтується на запити ринку праці, тож відкривають підготовку за новими спеціальностями: оператор дронів, електромонтер охоронно-пожежної сигналізації та електромонтер з ремонту та обслуговування сонячного електроустаткування.
Як працює профтехосвіта на Львівщині, показуємо на прикладі чотирьох закладів.
Досвід профосвіти на Львівщині
Знайомство з реформованим профтехом починаємо з Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу. Його студенти здобувають освіту як аудиторно, так і в навчально-практичних центрах. Заклад має власний готельно-ресторанний комплекс «Діамант», на створення якого пішло 14 років.
Директорка коледжу Ганна Балущак говорить, що заклад розвивають без залучення бюджетних грошей. Інвестори збудували приміщення готелю, його ж наповнення придбане власним коштом, які коледж заробляє на наданні послуг та виготовленні продуктів.
«Заробляємо самі. Клієнт приходить, платить за продукцію. Ми в рік маємо оборот 20 мільйонів на тістечках, стравах, виробах. Це кропітка справа, але благородна – ми так виживаємо. Нам держава нічого не дає, окрім зарплати, стипендії й комунальних послуг. Усе утримання бази, модернізація, розвиток за рахунок наших спецкоштів. Комунікуємо з роботодавцями, серед яких багато наших випускників».
Коледж має готель, хостел та два ресторани: навчальний у приміщенні закладу, а також у готелі, де обслуговують масові заходи та індивідуальних клієнтів. У них працюють педагоги-майстри й студенти, допоміжного персоналу не залучають.
Адаптація всіх виробничих вимог та шліфування навичок проходить під час навчання. У багатьох професіях приділяють увагу психологічним аспектам спілкування з клієнтами.
Навчальний ресторан розрахований на 200 людей. У ньому організовують харчування для студентів, переселенців, а також банкети й заходи. Додатково готують для воїнів у воєнно-навчальних центрах.
Коледж має кухарські й кондитерську лабораторії, авторську школу з розробки рецептур, лабораторії для сомельє, барменів та офіціантів. Викладанням займаються фахівці й власники бізнесів, які реалізувалися у своїй сфері.
Наступним закладом для ознайомлення стало вище професійне училище №29 Львова. Заклад має майстерні, лабораторії, навчально-практичний центр напряму «Автомобільний транспорт». На базі училища планують створити навчально-практичний центр робототехніки.
У закладі створили STEAM-лабораторію, на відкритті якої презентували офіційного бота училища. Для його розробки студенти аналізували подібних ботів Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка та юридичного факультету Львівського університету. У порівнянні з цими розробками студенти училища розширили функціонал бота й окрім розкладу уроків додали історію закладу, інформацію для вступників та дані про викладачів.
За 70 км від Львова працює вище професійне училище №34 Стрия. Воно має власну історичну будівлю, на подвір’ї якої росте 97-річний дуб, висаджений громадою на честь десятих роковин смерті Івана Франка.
Училище готує фахівців робітничих професій за чотирма напрямками: легка й харчова промисловість, механічний та будівельний напрямок. Заклад також має ліцензію на підготовку технологів.
Виробничим навчанням студенти училища займаються на міністанції техобслуговування, що спеціалізується на шиномонтажних роботах, у сантехнічній майстерні, навчально-практичному центрі для кухарів і кондитерів.
За 30 км західніше Стрия – Вище професійне училище №19 Дрогобича. Його корпуси вміщують навчально-виробничі майстерні, кухню-лабораторію.
Заклад практикує заробіток для власного розвитку. Просто у коридорах корпусу навчальних майстерень лежать виконані столярні замовлення. Викладачі училища з гордістю розповідають, що все в закладі зроблене руками учнів та майстрів.
На практиці студентів училища навчають наносити розчин на поверхні, класти плитку, тинькувати стіни. Учні опановують обробку дерева на верстатах, займаються ремонтом автомобілів. Для практичного навчання вони мають обладнані майстерні.
Досвід львівських училищ та коледжів показує, що реформувати систему – реально. Достатньо шукати можливості, інвестувати час та сили в розпочаті проєкти й доводити їх до кінця. Так можуть з’явитися власні успішні кейси.