Миргород зустрічає дрібним дощем та затягнутим хмарами небом. Місто, про яке так часто пишуть Повітряні Сили ЗСУ. Місто, куди часто летять російські ракети.
Миргород – це значно більше, аніж «Миргород – в укриття!». Нехай під прицілом ворожих «Х-59», але тут вирує життя: люди квапляться на роботу, відкриваються крамниці, торговці перекидаються парою слів і стають до праці. Комунальники лаштують благоустрій вулиць: підмітають та скошують траву. Так починається ранок у місті, яке так ненавидять росіяни.
Найінтенсивніше місто та довколишні села страждали від російських снарядів у жовтні-листопаді 2023 року, каже очільник Миргородської міської ради Сергій Соломаха
Наразі у Державному реєстрі пошкодженого та знищеного майна по громаді – понад 200 цивільних обʼєктів. Серед них є 105 будівель та 109 приміщень/квартир. Через це заклеєні плівкою чи затулені дошками вікна, посічені уламками ворожих ракет та дронів панелі будинків та паркани тут стали буденністю. Миргородська громада десятки разів перетворювалася на ціль для окупантів та попри це щоразу відбудовується.
Як живе та відновлюється громада Полтавщини, дивіться у фоторепортажі ЗМІСТу.
Зранений Миргород
Вперше через обстріли цивільна інфраструктура постраждала в одному з сіл торік у червні. Тоді міська влада на практиці застосувала та відпрацювала механізм компенсації витрат постраждалим внаслідок військової агресії росії. Окрім допомоги з міського бюджету, люди отримували відшкодування за обласними чи державними програмами. Наприклад, 19 жителів громади отримали компенсацію за пошкоджене майно по програмі «єВідновлення» на 1 млн 296 тис. грн
Один з найбільш руйнівних прильотів по місту стався 16 жовтня 2023 року. Тоді уламок ракети впав серед приватних секторів. Пошкоджень зазнали близько 100 будівель довкола: деякі зруйновані вщент, в інших – вибило вікна. Також постраждали 4 комерційні приміщення, там люди самотужки відновили пошкоджене майно.
Вулиця, де все сталося, оговтується і донині. Деякі будинки покриті плівкою замість даху, а вікна затулені дошками. На одному з подвір’їв триває ремонт. Це оселя Віри Ільчишиної. Тієї ночі уламки ракети поцілили прямо в один з її будинків, на щастя, вона разом з донькою спала в сусідньому. Вони не почули сигналу тривоги, тому не пішли до укриття. Близько першої години ночі пролунав потужний вибух й посипалося скло, пригадує жінка:
«Прокинулися і зрозуміли, що щось трапилося. Ми намагалися вийти на вулицю, але двері були всі заблоковані. Довелося вилізати через вікна, ми вийшли і побачили, що інший наш будиночок лежить долі, парканів немає. Озирнулися на сусідній двоповерховий будинок – там не було стіни. Ми побігли до них і почули стогін та крики. Сусіди теж міцно спали і не почули тривоги. Вони спускалися після атаки, чоловік у них був у важкому стані. У нас з донькою все обійшлося, лише ноги порізали, бо йшли по склу».
Згодом приїхала служба ДСНС та «швидка», а сім’я Віри поїхала до батьків. Повернулися коли вже тут відновили світло, приїхали і почали щось затуляти та відновлювати.
Зараз родині Віри вдалося відбудувати близько 80% зруйнованого житла. На місці будинку, що взяв на себе удар найбільше, звели гараж. Завали поряд ще не встигли прибрати, вони досі нагадують про ту ніч, коли життя родини поділилося на «до» та «після».
Прямуємо вулицями міста далі, заїжджаємо в район, де переважно приватні будинки з присадибними територіями. Одна за одною мерехтять будівлі, серед них вирізняються, ті що не мають вікон та подвір’я, де ще не встигли прибрати наслідки обстрілу, який стався у ніч з 6 на 7 жовтня 2023 року. Тоді ракета влучила у водойму, але вибухова хвиля потрощила вікна та зняла дахи житлових будинків навколо.
Зустрічаємо Анатолія Мірошниченка – це місцевий житель, будинок якого понівечив ворожий удар:
«Таке не забувається. Я тоді спав, три хвилини на першу годину ночі, я почув страшний гуркіт, прокинувся і пішов перевірити чи живі сусіди. Повиходили всі. Перші три дні був шок, все побите, даху не було, розруха. Знайомий мене побачив в перші дні після обстрілу казав, що я повністю зблід. Зараз вдалося відновити все лише частково, замінив вікна та дах. Уявіть, оце із 140 шиферин після обстрілу вціліли близько 60. Допомогла організація, в якій я працюю та міська рада. Потроху відновлюємося».
Дісталося і сусідній вулиці, де окрім житлових будинків удару зазнало Професійно-технічного училища №44. Там розтрощило 183 вікна. Тоді російська ракета позбавила очного навчання 406 студентів робітничих професій. Після удару довелося відправити учнів на дистанційне навчання, а вікна закрили плівками.
Зараз більшість будівель, які тоді зазнали пошкоджень, відновили, а деякі господарі ще продовжують роботи.
Сергій Соломаха каже, що ПТУ №44 не єдиний заклад, який понівечили окупанти й пропонує нам показати ліцей в Гаркушинцях. Село знаходиться за майже 10 км від Миргорода. Приїхавши на місце, нас зустрічає директор закладу освіти Анатолій Іщенко, чоловік веде на заднє подвір’я, саме там будівлі дісталося найбільше. Зараз в навчальному корпусі коштом громади вже відновили вікна та двері:
«Добре, що це було не в навчальний час, а ввечері, здається 16 жовтня. Найбільше удар прийшовся на заднє подвір’я школи, після цього вивезли декілька контейнерів скла та сміття. Щоб ви розуміли силу удару, ми ставили нові двері залізні в підвал, їх вивернуло на вулицю. Трусонуло добре і десь утворилася тріщина тому підтікає покрівля і ми надалі вирішуватимемо це питання. Близько двох місяців діти навчалися дистанційно».
За кошти громади у ліцеї замінили 18 маленьких та одне велике вікно. Також поставили 4 блоки дверей. Допоки тривали роботи з відновлення, діти близько двох місяців навчалися дистанційно.
Зараз про обстріл нагадує лише старе приміщення школи, де ніхто не навчається вже декілька років, там вікна затулили плівкою.
Дорогою до Миргорода заїжджаємо у село Вовнянка. За словами Сергія Соломахи тут червні минулого року стався перший удар по цивільній інфраструктурі. Після цього вдалося напрацювати механізм відшкодувань для жителів громади:
«Тут постраждали близько 10 будинків на одній вулиці. Ракета чи її частина лежала на одному з парканів. От зараз вже майже не видно, що тут були пошкодження».
На деяких парканах та воротах видно отвори від осколків ворожої ракети, які розліталися на декілька метрів.
Завдяки праці жителів, підтримці влади, пошкоджені будівлі відновлюються, інфраструктура оновлюється, а громада продовжує жити.
Фото – Аліна Гончарова
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win