Тварини – найменш очевидні жертви війни. Домашні чи дикі – вони страждають, калічаться й гинуть, проте не можуть попросити про допомогу. Колись їхньою домівкою були будинки, від яких залишилися руїни, ліси, що стоять без жодного вцілілого дерева, степи, які стали кілометрами випаленої й зритої вибухами землі.
Волонтери з усього світу приїздять до України допомагати її жителям. У фокусі уваги – люди, проте значних зусиль докладають також для порятунку тварин. Понад три роки цим займаються й двоє американських волонтерів – Том і Філ. Як і українські військові та цивільні, вони – мішені для російських FPV-дронів, артилерії та КАБів, коли привозять корм для допомоги місцевим волонтерам та евакуюють тварин із зони бойових дій.
«Мене питають: “Чи варте воно того – бути вбитим через тварину: собаку або кота?” Я відповідаю: “Це моє покликання. Це те, для чого я тут”», – говорить Філ.
«Як американець, я відчуваю певну відповідальність за російське вторгнення в Україну. Тож вирішив приїхати й представляти американців, які підтримують Україну й тварин», – каже Том.
Сотні врятованих котів, собак, кіз, їжаків, віслюків та сов опинилися в безпечних місцях завдяки їм.
ЗМІСТ зустрівся з волонтерами в Полтаві й поговорив про те, чому вони в Україні, ставлення до уряду Трампа та найнезвичніших врятованих ними тварин.
«Ми повинні пам’ятати про Роббі, Роберта та Роботине»
Зона бойових дій в Україні перетворюється на повну пасток пустелю для живих істот, звідки далеко не кожна тварина може знайти шлях до порятунку. Розуміючи це, американські волонтери зосередили увагу саме на цих жертвах війни.
Маючи за плечима досвід служби у війську й роботи на американський Уряд у сфері реагування на надзвичайні ситуації, Філ залишив усе й поїхав до України у 2022-му. Цієї весни розпочалася його 15-та подорож.
«Я не міг продовжувати працювати на уряд США і приїхав сюди. Обрав Україну, а не свою федеральну роботу. Я був членом пошуково-рятувальних команд понад 20 років. Ми навчали українців, як військових, так і надзвичайників, порятунку на воді. Сертифікували після інциденту на дамбі Нової Каховки. У нас є можливість застосувати в Україні здобуті в Сполучених Штатах навички. Крім того, я працював у медичній сфері понад 20 років як парамедик».
Філ є членом волонтерської організації Global Animal Rescue And Response (Глобальний порятунок і реагування на тварин), куди входять ветерани й рятувальники. За три роки на своєму фургоні він вивіз з-під обстрілів понад 5 тисяч тварин. Спираючись на власний досвід та навички, він дістається місць, куди більшість груп не здатні піти через небезпеку. Волонтер евакуював тварин з Авдіївки, Покровська, Курахового, Куп’янська, Вовчанська.
«Ми заповнюємо прогалину. Існують так багато організацій, які приходять сюди й хочуть допомагати людям. Проте дуже небагато в Україні й ще менше за її межами тих, хто зосереджений на тваринах. Саме тому в нас таке сильне внутрішнє відчуття потреби повернутися: коли ти бачиш, крізь що проходять ці тварини й скільки з них залишилися, бо групи евакуації цивільних не беруть тварин або не обладнані для їхнього перевезення. Існує зовсім інший сектор жертв цієї війни й, на жаль, вони не мають змоги покликати на допомогу. Ми маємо поїхати й знайти їх», – говорить Філ.
Американець Том Бейтс збудував кар’єру в транспортно-логістичному бізнесі й подолав за кермом вантажівок 3 млн миль. На початку повномасштабної війни чоловік приїхав до Польщі з наміром допомагати біженцям, але, побувавши в Україні, усвідомив, що його місія – порятунок тварин.
Разом з трьома однодумцями він заснував тут організацію K9 Rescue Ukraine (К9 Порятунок Україна), яка за зібрані пожертви купує й доставляє їжу для тварин прифронтових територій, а також вивозить їх до більш безпечних регіонів країни, зокрема – за кордон. Нове життя поза зоною бойових дій завдяки Тому Бейтсу та його команді розпочали близько 200 тварин.
«Я був в Америці, коли почалася війна. Я на пенсії, тож знав, що можу допомогти, проте не знав, як. У мене є навички, і я розумів, що можу використати їх тут. Це додає мені трохи більше впевненості. Моя перша поїздка до Європи була саме сюди, а досвід охоплює досить багато. Я вірю в те, що все вивчене й пережите мною до цього моменту призначене для того, щоб використати тут».
У березні волонтер розпочав свою шосту подорож до України. Чоловік мешкає в Харкові та їздить вздовж лінії фронту, розвозячи гуманітарну допомогу й евакуюючи тварин. Попри відсутність досвіду служби в армії, він адаптувався й налагодив комунікацію з військовими. Вони рятують диких тварин із лінії фронту, передаючи їх волонтерові. До прикладу, завдяки такій співпраці вдається зберігати життя совам, чиї гнізда знищені обстрілами разом із деревами. Їх відвозять до Дніпра, а звідти – у притулок під Києвом.
«Я розповім вам одну невелику історію про сову, яку врятував український солдат Роберт у селі Роботине, яке зрештою забрали росіяни. Сову, яку ми взяли на піклування, назвали Роббі. Але, на жаль, Роботине захопили, Роберт загинув, а Роббі помер. І це лише один із випадків, коли все йде не так, як планувалося, і не так, як ми сподіваємося. Але так сталося і ми повинні пам’ятати про Роббі, Роберта та Роботине, але продовжувати рухатися вперед», – каже Том Бейтс.
Обоє волонтерів їздять до України впродовж трьох років. Філ приїздить частіше, проте на коротші терміни, а Том залишається на більш тривалий час і рідше їздить додому.
Порятунок тварин – це допомога людям, або Кого вдалося вивезти із зони бойових дій
Евакуація з прифронтових районів завжди пов’язана з ризиком для волонтерів. Том і Філ завантажують свої автівки зібраною гуманітарною допомогою для тварин і вирушають у дорогу. Попри розпізнавальні знаки, російська армія сприймає їх як цілі для своїх атак.
«Ми допомагали під час деокупації сіл наприкінці 2022-2023 років. Мене спрямовано обстрілювали, на мене націлювали FPV-дрони. Росіянам байдуже, що в нас червоний хрест. Вони бачать, що ми допомагаємо тваринам, і їм байдуже. Якщо ми там, ми мішені, і вони хочуть убити нас», – розповідає Філ.
Чоловік підкреслює, що для волонтера завжди важливіше розуміти, чого не слід робити, ніж усвідомлювати те, які дії потрібні. Прогалини в знаннях про небезпеки можуть коштувати життя. Через нові технології динаміка поля бою настільки змінилася, а ризики так зросли, що опинитися в деяких місцях дорівнює самогубству.
«З початку війни я вивіз понад 5 тисяч тварин із прифронтових районів. Поранені, неушкоджені, бродячі. Тварини, яких господарі не могли взяти з собою і яких не забирали служби евакуації, тож викликали нас. Ми обоє рятуємо тварин, проте насправді ми допомагаємо цим людям. Коли надходять заклики про евакуацію, вони кажуть, що хочуть поїхати, проте не можуть взяти своїх тварин. Вони просять прийти й забрати їхніх собак, котів. Ми дозволяємо цим людям евакуюватися, тому що часом тварини – єдине, що тримає їх вдома. Вони не можуть виїхати, доки не переконаються, що ті – в безпеці».
За роки в Україні волонтери вивозили з-під обстрілів кіз, овець, віслюків, сов, ворон, орлів, черепах, їжаків, оленів. Їм телефонували щодо верблюда, проте можливості забрати тварину не було через недостатні габарити транспорту. Зрештою, його врятували військові.
«Якщо це тварина і нас попросили про її евакуацію, я не відмовлю, хоч це не обов’язково має бути мій улюблений тип тварин. Для людини, яка телефонує, це член родини. Вони люблять своїх тварин. Тож – так, ми ризикуємо нашими життями, щоб піти й евакуювати цих тварин», – мовить Філ.
Якось волонтерів попросили вивезти з Костянтинівки 500 рибок місцевого магазину. Через відключення світла після обстрілів міста господарі не могли підтримувати роботу помп для забезпечення акваріумів киснем, тож вирішили перевезти їх до Харкова й покликали волонтерів на допомогу. Рятувальна операція тривала два дні: герметичні контейнери з водою максимально насичували киснем, щоб рибки змогли доїхати до пункту призначення.
«Не завжди йдеться про евакуацію тварин. Багато з того, що ми робимо, це підтримка людей, які залишилися, які піклуються про тварин, і, на мій погляд, вони – справжні герої», – каже Філ, а Том погоджується з ним:
«У нас є вибір – приїхати сюди. А ці люди, які залишаються й піклуються про тварин, припускаю, не мали його. Вони – хоробрі, вони – герої, і це ті люди, яких ми підтримуємо».
Зміни в ставленні українців до американських волонтерів
Зміна влади у США позначилася на ставленні українців не тільки до керівництва цієї держави, а й до її громадян, говорять волонтери. За останні місяці вони відчули, що попри налагоджені зв’язки з місцевими, їхній американський паспорт все більше асоціюється з діями Уряду Сполучених Штатів і є радше перешкодою для волонтерської роботи.
«З того що я бачив і пережив, українці почуваються зрадженими. І прямо зараз їхня довіра до Сполучених Штатів підірвана, вона стрімко зменшилася. Через те, що ми – американці, на жаль, їхня довіра до нас також змінилася, бо вони асоціюють нас із поглядами, які надходять зі США. І це не обов’язково правдиве судження, тому що ми б не приїжджали сюди, якби почувалися так само як багато людей у Сполучених Штатах», – говорить Філ.
З огляду на особливості політичного життя в США, частина штатів традиційно підтримують одну з панівних партій країни – демократичну або республіканську. За словами Тома Бейтса, у їхньому випадку походження не мало визначального впливу на політичні погляди. Філ родом із Флориди – консервативного штату, де в політичному житті домінують республіканці. Том – із Вашингтона, де лідирують демократи. Однак обидва американці – в Україні й не планують припиняти свою допомогу.
«Я зроблю все можливе, щоб зберегти Україну вільною. Америка може покинути Україну, але я цього не зроблю, Філ не зробить. Ми тут, щоб представити Америку, яку ми знаємо, а не ту, яку знає світ зараз. Я розчарований тим, що мої співвітчизники-американці дозволили цьому статись. Думаю, що багато людей, які підтримали нашого чинного президента на посаді, шкодують про свої рішення, оскільки його політика негативно впливає на них. І я сподіваюся, що решта світу терпітиме нас, поки ми не зможемо вирішити це, сподіваюся, самостійно. Тож для мене більше означає бути тут зараз, коли ми відчуваємо те, що виходить із Вашингтона, тому що це не моя Америка», – каже Том.
З огляду на своє минуле Філ не може висловлювати політичну думку проти уряду США в будь-якій офіційній площині, але він поділився своїми особистими думками:
«Особисто я відчуваю, що ми перебуваємо в дуже, дуже важкому становищі. Зараз у нас, американців, є стільки антиамериканських настроїв, що це фактично ускладнює нам можливість приїздити сюди та продовжувати виконувати роботу, за яку нас так вітали раніше. Відносини були зіпсовані, стосунки – розірвані лише на основі того факту, що ми зі Сполучених Штатів. Найголовніше, щоб українці й люди тут зрозуміли, що ми американці. Це не означає, що ми тут представляємо Америку. Ми тут для українського народу, заради тварин України, щоб допомогти, як люди. Ми не хочемо вплутуватися в політику».
Обидва волонтери зупинилися в Полтаві на кілька годин, перш ніж продовжити свій шлях на схід. Їхня присутність тут свідчить, що зв’язок народів України та США – глибший за рівень зовнішньополітичних відносин й тримається, у першу чергу, на людській емпатії.
Обкладинка Юлії Сухопарової
Для обкладинки використане фото Анастасії Князевої
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.