Ми чимало знаємо про роботу вчителів у класах, адже колись були чи є їхніми учнями. Але чи знаємо ми що відбувається за зачиненими дверима вчительської або під час зустрічей з батьками вихованців.
Ми поговорили з учительками Щербанівського ліцею Оленою Ігнатовою та Ларисою Бондарчук.
Україна вже знає наслідки булінгу викладачів у школі. Варто згадати про вчительку з Рівненщини, яка кинулася з мосту через складні стосунки з учнями та побиття педагога батьком одного зі школярів у Києві. Цей матеріал ЗМІСТу не ставить на меті звинуватити адміністрацію школи. Ми розповідаємо історію Олени Ігнатової та Лариси Бондарчук, адже вони одними з перших в Україні наважилися розповісти про свій досвід.
З чого все почалося
Ми зустрічаємося з Оленою Ігнатовою на ґанку школи після уроків й крокуємо на задній двір. Вона одразу говорить, що вже нічого не боїться і готова захищати свою репутацію і в медіа, і в суді від керівництва школи та влади громади.
Олена Ігнатова 30 років викладала у Полтаві. Вона учителька-методистка, учителька вищої категорії і 20 років була членкинею методичної ради Полтави. Попри це, з початком роботи у Щербанівському ліцеї, на її рахунку уже 1 догана. Її педагогиня вважає фасильфікованою.
У 2018 році вона прийшла працювати до ліцею учителькою початкових класів за програмою «Нова українська школа» і рік працювала без проблем. Олена Ігнатова каже, що конфлікти розпочалися з появою нової директорки:
«Конфлікт розпочався з учительської. У нас її забрали. Це кабінет на 40 кв. м, куди посадили трьох бухгалтерів і працівника. А вчителі пішли хто куди. Я особисто зошити перевіряла у коридорі. Директорка запитала мене чого я там сиджу. Після цього вона поставила «клітку» на місці гардеробу і це мала бути вчительська. Звісно ми відмовилися, бо ми не мавпочки, щоб за нами стежили на вході до школи. Принцип роботи нашої директорки – розділяй і володарюй».
Олена Ігнатова каже, що потім у школі почали збирати кошти на шафи для одягу в класах. Якщо вчитель не зміг зібрати гроші з батьками, то купує власним коштом. Таким чином педагоги витратили по кілька тисяч гривень на меблі для класів. Для цього виписували й премії вчителями – фактично вони отримували гроші, але мали витрачати їх на обладнання в школі.
Наступний етап конфлікту розпочався з листування батьків у чаті, де є і Олена Ігнатова. Там обговорювали збір коштів на стенди і несхвально написали про директорку. Хтось показав керівництву скриншот з листування:
«Вона прилетіла до мене у клас на уроці і починає кричати: «Яке ви мали право? Як ви посміли? Я подам на вас до суду». А діти все чули і батькам це розповіли. Я не зрозуміла, що вона хотіла від мене і пояснила, що це питання особисте, тому після уроків це обговоримо. І почалося. Газлайтинг, мобінг, булінг. Я була першою».
Потім була атестація. Олена Ігнатова отримала шквал критики і конфлікт з боку керівництва школи. А вже після цього збори батьків:
«Ми обрали дату, коли батьки прийдуть до школи. Проводили анкетування батьків щодо якості освіти. У моєму класі працює я і викладачка англійської. Батьки написали, що задоволені. А потім зайшли завучка та директорка і почали розповідати про те, що вони стурбовані якістю викладання в класі і діти нічого не вміють і не знають».
За словами Ігнатової, батьки здивувалися:
«Після наступних зборів зранку, коли прийшли усі батьки, де розповідали про мою нібито непрофесійність, батьки, крім однієї з мам, мені подзвонили і сказали, що написали петицію на ім’я голови громади, де пишуть про булінг. Я про неї не знала взагалі. Вони сказали, що їх влаштовує ставлення до дітей, навчання, те, що вони вільнодумні. Потім почалися розслідування. Я не знала про їхні наміри звернутися до голови. Це було несподіванкою».
Тоді вчителька подякувала батькам за довіру і підтримку та сказала, що через тиск не хоче лишатися у школі, але вони попросили її залишитися.
Після цього конфлікт на якийсь час «затих». Олені Ігнатовій не заважали пройти атестацію, бо відчули підтримку з боку батьків. Але не надовго.
Після історії з листуванням у школі зібрали колектив. На цій нараді хотіли винести догану за недотримання субординації. Цього не сталося, бо це питання ніхто не підтримав:
«На зборах директорка сказала, що колектив має звернути увагу не недотримання мною субординації. Всі мовчали і лише одна вчителька англійської мови сказали, що мені треба дати слово. Я сказала, що перші класи мають інші задачі, тому в нас все через ігри, це НУШ. Всі промовчали. Як і завжди, у нас все мовчки. Доносів, доган нам ніхто не показує, за кожен крок – потрібна пояснювальна».
На цих зборах Олену Ігнатову підтримала Лариса Бондарчук.
Двоє проти всіх
Потім були канікули. Напередодні відпустки до Лариси Бондарчук прийшла директорка і сказала, що вона має зробити ремонт у препараторській або власним коштом, або разом з батьками. Школа була готова придбати шпалери і фарбу.
Лариса Бондарчук витратила понад 9 тис. грн власних коштів. Вона говорить, що їй вдалося знайти підтримку у меценатів, інакше б довелося шукати ще майже 20 тис. грн:
«Я зробила ремонт з меценатами, але я не мовчала. Чому вчитель має витрачати свої зарплати на ремонт школи? Я й сказала, що так не має бути, що я не готова потім шукати ще гроші. Директорці це не сподобалося. І з цього починається моя історія, бо я не хотіла робити як мені вказують, обмежуючи мої права».
Зараз Лариса Бондарчук має дві догани. Їх вона планує оскаржувати у суді і для цього вже винайняла адвоката. Але керівництво має намір її звільнити. Учителька каже, що колеги з інших шкіл розповідали про те, що її вакансію пропонують іншим, хоча вона продовжує працювати у школі звільнятися не планує.
Лариса Бондарчук була керівницею методичного об’єднання вчителів іноземної мови Полтавського району. У 2003 році вона перемогла у конкурсі «Вчитель року» на районному етапі, отримала вищу категорію і цього ж року відбулася переатестація і Лариса Бондарчук отримала звання старшого вчителя. Після децентралізації стала керівницею методичної комісії вчителів іноземної мови Щербанівської сільської ради. Вона не хоче йти з ліцею, адже вважає усі догани і звинувачення безпідставними:
«У 1975 році я прийшла у перший клас цієї школи, закінчила її. Це моє рідне. Потім я працювала вчителькою у гімназії №32 і в 1995 році мені запропонували тут роботу. Я тут 26 років працюю. Звісно, що це моя альма-матер».
Лариса Бондарчук каже, що вона не змогла змовчати, коли побачила цькування нової вчительки і спробу забрати її звання та нагороди. Але її особистий конфлікт з директоркою розпочався після того, як вона попросила про публічний звіт, зокрема, за зібрані у батьків і вчителів кошти на школу:
«На нарадах директорка ставила завдання про те, що нам треба придбати. Потім нам виписували премії і вчителі мали купити якусь річ для ліцею. Я за 26 років ніколи таких коштів не здавала, у мене всі чеки є. Я купила меблі, шукала благодійників. І протистояння почалося після ремонту, бо я чекала звіту за рік, бо ця директорка претендувала на посаду й надалі. Вона була єдиною кандидаткою».
Ларисі Бондарчук сказали, що звіту керівниці не буде, а всю інформацію можна знайти на сайті школи. Тоді вчителька відчула, що її починають цькувати. Ситуація загострилася й коли на педагогічні зроби прийшов керівник Щербанівської громади. Він почав знімати Ларису Бондарчук на телефон й запитувати «хто вона така, щоб вимагати звіт». Щоправда, це відео він так і не виклав, але таким чином намагався натиснути на вчительку.
За словами вчительки, голова громади намагався дорікнути тим, що її учні не складають зовнішнє незалежне оцінювання на 200 балів. Хоча її випускниця Юлія Бачманова попередніх років склала екзамен на 192 бали. Також учні отримували й 178 балів, й понад 150 балів. Також учні займають призові місця та перемагають на обласному конкурсі наукових робіт від Малої академії наук, беруть участь в олімпіадах:
«Я звикла, що керівники ставляться до мене з повагою. У мене були результати і здобутки, а тут мене принижують, знімають на відео. Я бачу, як на нових вчителях опираються, налаштовують проти нас, бо зараз половина колективу у школі оновилася».
Після того як Лариса Бондарчук почала публічно розповідати про конфлікти у школі, проти неї почали проводити службові розслідування. Таким чином, 25 лютого у ліцеї мама учня звинуватила вчительку у тому, що на уроках англійської мови хлопчик б’є її сина. Учителька попросила директорку про допомогу, щоб розібратися у ситуації, але їй відмовили:
«У мене на уроці ще була помічниця вчителя, бо клас інклюзивний. І діти сказали, що під час уроку хлопці не билися, але хто там їх слухав. Потім мене звинуватили у тиску на дітей, бо я їх запитала чи було щось на уроках».
Того ж дня у школі зібрали батьків, щоб зібрати підписи за відсторонення Бондарчук від викладання в одному класів початкової школи. З 25 батьків підписали документ 15, але ще одна мама потім відмовилася від підпису, бо зробила це під тиском. І через це Лариса Бондарчук отримала першу догану.
Як отримували догану
Олена Ігнатова та Лариса Бондарчук мають догану за виклик поліції. Офіційно – за зрив навчального процесу. Причиною стала ситуація, що відбулася під час локдауну. У початковій школі діти навчалися очно. Учителька каже, що у квітні біля їхнього класу пофарбували лаком пластикові панелі:
«У п’ятницю я відчула цей запах, але подумала, що ніхто б не фарбував зараз. На першому уроці ми закрили двері, бо було холодно. А потім до нас прийшла пані Лариса і каже, що біля її кабінету пофарбували панелі. Вона там проводила онлайн-урок. Під кінець уроку мої учні сказали про нудоту».
Олена Ігнатова зателефонувала до поліції, бо не могла комунікувати з директоркою за чиїм керівництвом і фарбували панелі. Потім діти почали телефонувати батькам. Прийшли керівники школи і дітей перевели до іншого крила, а потім всіх відправили додому:
«Поліція мене допитувала зі специфікою. Я думаю, що у них була риторика така, що мені привидівся той лак, що не давав дітям навчатися і становив загрозу здоров’ю. Розповідали мені, що це я вигадала. Але Лариса Митрофанівна сфотографувала цей лак, хоч його швидко прибрали».
Потім керівництво звинуватило учительок у зриві навчального процесу, нібито, що в школі нічого не фарбували й вона незаконно викликала поліцію. Так їм вручили догану. Для Олени Ігнатової це була перша, а для Лариси Бондарчук – уже друга:
«У мене, як у Лариси Митрофанівної, догана сфабрикована. Але моїм учням було й потім погано. Цей лак мав накопичувальну дію. Мої діти звертаються з головним болем і нудотою до медсестри. Ще одній дитині стало погано, після того, як їхній клас працював у цьому кабінеті. І батьки, за допомогою лікарів, таки виявили, що це наслідок інтоксикації від цього лаку».
Після цієї ситуації одна з матерів учениць класу Олени Ігнатової почала звинувачувати викладачку у булінгу дитини і підбурювала інших батьків проти Лариси Бондарчук, але ті не погодилися щось підписувати і змінювати вчительку.
Зміна корпоративної культури
Учительки кажуть, що до появи нової директорки у школі викладачі були добрими друзями, мали традиції. Вони разом святкували ювілеї, товаришували поза школою.
«Ми були всі разом. І проблеми розв’язували. У нас немає корпоративів і святкувань. Ось на День святого Миколая директорка зібрала тільки своїх нових людей і вони йдуть у кафе. Потім напередодні Нового року вона нас збирає на чашечку чаю і розповідає як вони гарно ходили. А ми всі решта на неї дивимося і думаємо як це мило. Як вона збирається гуртувати колектив?», – каже Лариса Бондарчук.
Основним правилом нового керівництва педагогині називають правило – розділяй і володарюй. Нібито для цього у вчителів ще на початку й забрали учительську.
Булінг у школах
Вчителю має бути комфортно на робочому місці, адже ця людина готує нові покоління для нашої держави, її майбутнього. Булінг – один із різновидів насильства. Його використовують переважно у колективах аби самоствердитися через приниження іншої людини. Для сучасного суспільства це неприпустимо.
Цьогоріч в Україні запрацювали зміни до закону про протидію булінгу. На сайті Нової української школи пишуть, що найжорсткіше покарання за це – 1 тис. 700 грн штрафу й 40 годин виправних робіт.
Також передбачили штраф і для керівника закладу освіти, якщо він не повідомить про факт булінгу в поліцію. На нього чекає штраф 850-1 тис. 700 грн або виправні роботи терміном до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Якщо учителі стають жертвами булінгу, важливо одразу про це повідомляти й шукати підтримки в поліції, профільних органах та громадськості.