13 липня, 16:07
13 липня, 16:07

З 1 липня в Україні нарешті немає мораторію на продаж сільськогосподарських земель приватної власності. «Аналітичний центр ЗМІСТ» розповідає, у чому полягає суть реформи та чого чекати у майбутньому.

Коли все почалося 

Історія цього питання розпочинається ще з 90-х років. У 1992 році ухвалили нову редакцію земельного кодексу. Цей документ забороняв продаж землі терміном на 6 років від набуття на неї права.

Надалі відбулася земельна реформа, в результаті якої землю радгоспів і колгоспів розпаювали та передали у власність їхнім працівникам. Тоді приватні власники, для яких вже минув термін у 6 років, могли вільно продавати землю.

Але у січні 2001 року Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» тимчасово заборонив відчужувати паї, крім деяких випадків. Причому термін такої «тимчасової» міри не зазначався. Його встановили у жовтні того ж року новим земельним кодексом. Згідно з ним термін такої заборони визначався до 1 січня 2005 року.

Також розширили перелік земель, що не можна відчужувати. Фактично, це і стало називатись мораторієм на продаж землі. 

Але ринок землі не з'явився і у 2005 році, бо щороку Верховна Рада продовжувала заборону. Наприкінці 2018 року законодавець визначив, що мораторій продовжуватиметься до набрання чинності закону про обіг сільськогосподарських земель й не менш як до 1 січня 2020.

У березні 2020 року такий закон нарешті проголосувала Верховна Рада. Уже за місяць його підписав Президент України. Це й дало змогу з 1 липня цього року відкрити ринок землі. Але це зовсім не означає, що тепер будь-яку землю можна продавати. 

Яку землю не можна продавати

Закон встановлює певні обмеження: 

  • продаж сільськогосподарських земель комунальної та державної власності заборонено;
  • до 2024 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи громадяни України, не більше 100 га;
  • з 2024 року юридичні особи, власниками яких є українці, зможуть придбати до 10 тис. га;
  • до 2024 року ціна продажу землі не може бути меншою за її нормативну грошову оцінку (НГО).

Цим списком можна одразу відсіяти більшість аргументів противників землі. Ані державна, ані комунальна земля «з молотка» не піде, а іноземці «не скуплять Україну». Ніхто не зможе «змусити бабусю продати пай за 1 тис. грн» (середня НГО гектару землі у Полтавській області зараз 30 тис. грн). 

Влив на економіку Полтавської громади

У контексті нашої територіальної громади це означає, що полтавські власники паїв зможуть продати їх іншим фізичним особам, громадянам України чи взяти кредит під заставу своєї землі. 

Якщо говорити про прямий  економічний ефект для бюджету громади, нині його немає. Непрямі ефекти можуть бути в тому сенсі, що після запуску ринку вартість землі почне зростати. Разом з нею й ставка оренди. Тобто власники землі нашої громади збільшать споживання коштом збільшення надходжень від оренди.

Попри це, розраховувати на значний економічний результат від цього не варто, адже заборона іноземному капіталу брати участь у ринку землі значно стримує зростання ціни.

Для сільської місцевості нашої громади ринок землі відкриває потенціал для розвитку. Власники землі тепер можуть не просто здавати її в оренду, а об'єднуватися у господарства, брати кредити на техніку та самостійно заробляти.

Зважаючи на невеликі особисті банки землі, є стимул замість вирощування зернових, займатися ягідництвом, овочівництвом та садівництвом. Звісно, це важкий процес, який залежить від багатьох факторів. Починаючи від бажання власників землі ризикувати та заробляти більше, закінчуючи необхідністю ефективних державних та місцевих програм стимулювання діяльності. 

Підсумок 

Замість висновку можна сказати, що великого ажіотажу та буму на ринку землі чекати не варто. Відкриття ринку – це можливість для розвитку. Тож від дій самих власників у координації з ефективними рішеннями влади усіх рівнів залежить чи зможемо ми скористатися цією можливістю і жити заможніше.