Садівництво як потенціал розвитку Полтавської громади

З 2014 року в Україні розпочалася масштабна реформа місцевого самоврядування та устрою влади – децентралізація, яка триває дотепер.

ЇЇ мета – подолання суттєвих «відцентрових» дисбалансів розвитку територій. Щодалі від центру громади стає гіршими рівень зайнятості та добробуту домогосподарств, якість житла та інфраструктури, автомобільних доріг та громадського транспорту тощо. Не виключення і Полтавська міська територіальна громада.

Експерти аналітичного центру ЗМІСТ презентували аналітичну доповідь «Передмістя-сад. Потенціал приєднаних територій у складі Полтавської ТГ», у якій запропонували свій варіант розв'язання існуючих проблем, де прилеглі території – не баласт, а джерело можливостей для розвитку громади. Треба лише їх правильно використати. Яким чином? Наприклад, створити належні умови для розвитку плодово-ягідної промисловості.

По-перше, такі проєкти дозволять новоствореній громаді підвищити доцільність фінансової підтримки віддалених від центру громади сіл.

Для комфорту проживання у віддалених населених пунктах, більшість мешканців повинні мати можливість працювати там, де проживає. Зараз віддалені села не мають значних бюджетоутворюючих підприємств, тому менше ніж 10% мешканців працюють у сільськогосподарських підприємствах чи на власній землі як самозайняті. 

Аналіз структури сільського господарства громади свідчить, що зайнятість мешканців віддалених сіл громади мало залежить від значних масивів сільськогосподарських земель навкруги

Працездатне сільське населення працює в місті. Це значить, що для розвитку Полтавської громади, влада разом зі спільнотою та мешканцями має сформулювати свої вимоги до проєкту економіко-просторового розвитку всіх територій громади. І вже під ці умови виконати перегляд концепції інтегрованого розвитку громади.

Використаємо досвід Вінницької, Херсонської, Волинської та інших областей України. Він свідчить, що навіть невеликі банки сільськогосподарських земель підприємств під садами, ягідниками та тепличними комплексами створюють в сотні разів більше робочих місць у розрахунку на 1 га сільськогосподарської землі, ніж вирощування вже традиційних для Полтавщини зернових, соняшника, кукурудзи. 

По-друге, плодово-ягідна галузь має значний експортний потенціал. Продажі українських горіхів, фруктів, та ягід щороку збільшуються.

Водночас профільні асоціації та самі виробники відзначають садівництво та ягідництво як несамостійний та інколи соціально спрямований підсектор виробництва.

Закладка ягідників та садів потребує одночасних капіталовкладень в потужності, сховища, введення в експлуатацію холодильного обладнання. Суворе дотримання технології вирощування, збору та зберігання продукції є важливим фактором для співпраці виробників як з вітчизняними торговельними мережами, так і запорукою вдалого експорту.

Особливої уваги потребують такі невіднятні складові технології експортних поставок, як охолодження та заморожування. Некондиційні для свіжого ринку партії та технічні сорти плодово-ягідної продукції є цінною сировиною для виробництва соків, джемів, снеків, морозива, кондитерських виробів тощо.

На економічну ефективність інтенсивних садів та ягідників напряму впливають такі чинники:

У результаті моделювання на основі даних реально діючих підприємств Вінницької області, ми отримали деякі важливі соціально-економічні висновки які можна застосувати і для Полтавської територіальної громади:

Отже, стейкхолдери:

На початковому етапі створюються перші плодово-ягідні підприємства, будуються холодильні комплекси. Проміжна мета – насичення внутрішнього локального ринку громади, перші експортні поставки свіжо замороженої продукції, створення агро переробного хабу для роздрібних мереж обласного центру.

Нарощування об’ємів виробничої сировинної бази відбуватиметься синхронно до насичення місцевого локального споживчого ринку обласного центру. Ймовірно, наявність переробних потужностей в обласному центрі пришвидшить утворення схожих сировинних агропідприємств у сусідніх територіальних громадах.

Досвід інших Вінницької, Миколаївської, Волинської областей, та інших країн свідчить, що такий метрополійний вплив відчувається спостерігатися у радіусі 150 км від обласного центру. 

На наступному етапі є створення гібриду гуртового ринку, біржі. Можливо, започаткування національної мережі Cach&Carry з центром у Полтаві. Поглиблення перероблення та створення потужної лабораторної бази для харчових технологій сприятиме активізації науково-освітньої діяльності у вищих та середніх закладах міста. Можливо, кілька ліцеїв міста змінять свій освітній профіль під впливом галузі.

Важливо розуміти, що саме такий початковий інтенсивний і якісний розвиток громади формує передумови входження міста в перелік галузевих «світових столиць» у довготривалій перспективі.    

Вінниччина є одним із лідерів за площами садів ягід в Україні. Наразі там існує декілька потужних плодово-ягідних підприємств, що мають власні переробні потужності.

Під час візиту до Вінницької області експерти аналітичного центру ознайомилися з роботою підприємств корпорації з австрійськими інвестиціями AGRANA Beteiligungs-AG та вивчили зв’язок таких підприємств, як:

Перше виробляє сировину. Друге переробляє. При цьому, починалося все фактично з другого: з існуючого старого переробного комбінату з виготовлення сокового концентрату та фруктового пюре (яке пізніше було суттєво модернізовано і цей процес триває постійно). На початку основними постачальникам сировини для підприємства виступали невеликі місцеві виробники та населення. 

На наступному етапі вже під збільшені переробні потужності було закладено власні сади та ягідники на базі колишнього садівничого господарства в селі Лука-Мелешківська, та було засновано підприємство «Аграна Фрут Лука». 

На початку роботи висадили 80 га суниці, 100 га яблуневого саду та 70 га вишні. Підприємство постійно збільшувало площі вирощування ягід та фруктів. На сьогодні, загальний банк земель підприємства становить майже 1 тис. га. Основними видами ягід є полуниця, малина, фруктів – вишня, яблуко.

Вирощену продукцію підприємство збуває на перероблення уже згаданій «Аграна Фрут Україна», а також корпорації Danone, яка закуповує ягоди для виготовлення йогуртів. Також зі збільшенням об’єму виробництва на підприємстві відкрили новий напрямок реалізації продукції – «свіже споживання». Це дає господарству найбільшу маржу. Для цього робить різноманітні види упаковок, аби споживач купував продукцію свіжою та в гарному вигляді. 

Серед яблук основними є Голден, Джонаголд та Гала. Зосередившись на декількох основних сортах, підприємство може постачати мережам великі партії товарної продукції одного типу.

Сьогодні на підприємстві працює 50 постійних працівників, переважно місцевих На сезонні роботи по збору врожаю залучають до 3 тис. тимчасових робітників з усіх куточків Вінниччини, а також інших областей України.

Крім згаданого господарства, в селі Лука-Мелешківська у Вінницькій області функціонує і ряд садових господарств, які були організовані після того, як побачили успіхи сусідів, а також зрозуміли, що поруч є підприємство, якому завжди буде потрібна сировина для виготовлення фруктових концентратів та наповнювачів.

Підприємства з австрійськими інвестиціями, структурні підрозділи компанії «AGRANA Beteiligungs-AG« цікаві для дослідження тим, що особливу увагу приділяють відкритості та фінансовій прозорості. На нашу думку, вони можуть слугувати джерелом для побудови актуальних фінансово-інвестиційних моделей і для Полтавської громади. 

Вихідні дані про фінансовий стан переробних підприємств ми отримали з відкритих офіційних джерел. Оскільки фінансових звітів плодово-ягідного господарства «Аграна Фрут Лука» у вільному доступі немає. Фінансово-інвестиційну модель виробничого майданчика (сад, ягідник) ми спроєктували, використовуючи актуальні дані про вартість капітальних інвестицій, кількість і вартість робочої сили, посадкового матеріалу на одиницю площі, актуальні ціни на яблуко на гуртових ринках, урожайність та інше. 

«Аграна Фрут Лука» має диверсифіковані насадження: яблуко, суницю садову, малину, бузину та інші. Ми прагнули отримати загальне розуміння про таке підприємство, тому умисно масштабували отриману фінансово-інвестиційну модель до параметрів монокультурного яблуневого садка із банком землі в 1 тис. га.

Для створення яблуневого саду 1000 га «під ключ» (від проєкту до запуску) потрібно 25 млн доларів або 700 млн грн. За експертними оцінками, в такій комплектації підприємство буде оснащене всією необхідною технікою, водогонами з системою крапельного поливу, шпалерною системою з антиградовим покриттям.

Ми розрахували 2 сценарії: без повернення інвестицій державою, та варіант часткової компенсації капітальних інвестицій за допомогою державних програм підтримки АПК.

За другого сценарію, підприємство вийде на самоокупність після третього року існування. Протягом цього періоду всього буде витрачено: приватних інвестицій 863,6 млн грн, 210 млн грн – державних інвестицій. Чистий прибуток за 25 років становитиме 2 млн 621 тис. грн (розрахунки моделі виконали у цінах 2021 року).

Окупність проєкту для приватного інвестора – 10,5 років. Середня рентабельність господарства протягом 22 років, починаючи з 4 року становитиме 29%. Навіть без земельного податку при виході на планову потужність підприємство перераховуватиме до місцевого бюджету щорічно 51,3 млн грн: ПДФО – 24,3 млн грн, податок на прибуток - 27 млн грн. До державного бюджету: ЄСВ – 29,7 млн грн, та 2,03 млн військового збору щорічно.

При цьому місцевий бюджет за 25 років отримає: 1 мільярд 141 млн грн грн (без урахування податку на землю). 

Строк амортизації багаторічних насаджень саду – 25 років. При належному догляді цей строк можна продовжити до 30 років, але в останні роки урожайність насаджень скорочуватиметься.

Базовими параметрами моделі є:

При такому господарстві, щорічно з 1 га сільськогосподарської землі місцевий бюджет отримуватиме без податку на землю в середньому 44,3 млн грн. / 1000 га = 44,34 тис. грн.

Якщо припустити, що протягом найближчих років стане можливим переорієнтувати сільськогосподарські підприємства на плодово-ягідні, то зміна призначення кожних 10% банку сільськогосподарської землі Полтавської ТГ під багаторічні насадження сприятиме збільшенню місцевого бюджету тільки від ПДФО та податку на прибуток на 33 тис. 926 га * 10 % * 44,34 тис. грн. = 150,43 млн грн. І це не враховуючи похідних економічних ефектів.

Що потрібно:

Розмір компенсації:

Регіональний розвиток сьогодні -– це спланований, глибоко структурований, складний, багатофакторний процес, в якому для успіху мають бути задіяні всі без виключення ОМС від регіонального до місцевого рівнів, бізнес, наукова спільнота, зрештою громада у широкому сенсі.

Регіони сьогодні конкурують. За людей, за інвестиції. Тому потрібно відмовлятися від практики бездумного розтрачання обмеженого фінансового ресурсу держави та територіальних громад на проєкти, що мають сумнівний, короткостроковий, низький економічний ефект.

Ми маємо рахувати та прагматично використовувати публічні фінанси, адже це наші кошти. Від цього залежатиме, чи будуть наші діти жити на цій території, чи шукатимуть кращої долі в інших країнах.