На вулиці Пилипа Орлика, що розташована паралельно до центральної частини вулиці Соборності, збереглася забудова початку 19 століття. Колишня Дворянська сформувалася після знесення валів фортеці міста.
Історик Олександр Лимар розповів ЗМІСТу про секрети та особливості такої вулиці в Полтаві.
У дворянській забудові домінував ампір з характерними для стилю елементами: симетрією, пропорційністю, портиками, пілястрами, ліпниною. Значна частина будинків була дерев’яною або цегляною. У житлових будівлях простежувалися елементи класицизму, адаптованого до міщанського середовища.
Однією з найстаріших споруд на вулиці Пилипа Орлика вважається дерев’яний будинок нащадків генеральші Селастельникової. Його конструктивні й декоративні елементи – модульйони, сандрики, пілястри – відповідають стандартам свого часу.
«Будинок прикрашений дерев’яними колонами. Колись їх було шість, зараз залишилося всього чотири. В табелі будинків ця будівля значиться за двома адресами – по колишній вулиці Петровській та по колишній Дворянській», – говорить Олександр Лимар.
Від Петровської площі, тепер це Сонячний парк імені Євгена Браха, вулиця формувалася поступово. Після знесення валів тут з’явився центральний міський ринок, що проіснував до 1870 року. Територія стала осередком стихійної торгівлі, відомої серед полтавців як «євбаз» – єврейський базар.
Навпроти парку на колишній Дворянській знаходиться будинок, який побудували в другій половині 19 ст. У будинку була благодійна столова, потім казенна винна лавка, поліцейський відділок №3 з квартирами для співробітників, а згодом це був прибутковий будинок.
У пізніший період вулицю забудовували відповідно до нових архітектурних мод. Фасади будівель уже не штукатурили, а декоративне оздоблення використовували вибірково – зазвичай лише на головних фасадах. Змінювалася й колористика: стіни фарбували в зелений, рожевий, вохристий кольори, а виступаючі деталі залишали білими.
«Колись ця вулиця була забудована одно- та двоповерховими будинками. Та іноді на ній зустрічаються такі шедеври, як будинок Бахмутського. Нині зовнішній вигляд вулиці змінюється, її забудовують типовими для 21 ст. будинками», – говорить Олександр Лимар.
Особняк Наума Бахмутського, імовірно створений Владиславом Городецьким. Будинок вирізняється романтизмом і модерновими формами, однак уже у 1928 році його передали товариству політкаторжан, і споруда перетворилася на комунальну квартиру.
Інший об’єкт, що не зберігся – будинок приватних музичних класів Феофанії Базилевич. Попри те, що він пережив обидві світові війни, на початку 21 ст. будівлю знищили. Нині на її місці розташована новобудова.
«Були на цій вулиці будівлі й громадського призначення, наприклад міські бані. Їх побудували в середині 19 ст. Їх використовували навіть після Другої світової війни».
Сьогодні вулиця Пилипа Орлика – це приклад конфлікту між історичним середовищем та сучасною міською забудовою. Вулиця, що колись відображала смак та соціальний статус міської еліти, поступово втрачає свою ідентичність.
Фото Аліни Гончарової