8 квітня у світі відзначають Міжнародний день ромів. Це свято, започатковане 1971 року, має на меті привернути увагу до самобутнього народу. Щоб дізнатися, як живуть сучасні роми на Полтавщині, ЗМІСТ поспілкувався з головою громадської організації «Миргородські рома» Миколою Чернявським.
Хто такі роми?
У ромського народу є свій прапор і гімн, затверджені в 1871 році на I Всесвітньому циганському конгресі в Лондоні. Тоді ж вони оголосили себе єдиною нетериторіальною нацією. Вважається, що їхня батьківщина – Індія. Рома – наголос на «а» – це самоназва народу. «Ром» означає людина. Різні етнічні ромські групи (їх налічується близько 80) говорять на різних діалектах, але можуть одні одних зрозуміти. За умови, звісно, що знають свою мову.
В Україні є понад десять етнічних груп ромів. Це серви, яких іще називають українськими ромами, валахи, кишинівці, руська рома, котляри, ловарі, крими та інші. Ромів часто називають тільки циганами, але це неправильно. Цигани – переважно кочовий народ, який мандрує між містами або й країнами. Роми ж ведуть осілий спосіб життя: об’єднуються і живуть в одному місті чи громаді. На території України роми проживають уже 6 століть. У нашій країні є ромські сім’ї, які живуть у містах по 200–300 років.
Взаємодопомога ромів Полтавщини
Громадська організація «Миргородські рома» заснована в 2009 році. Її основна мета – надавати соціальну допомогу людям похилого віку і малозабезпеченим родинам. Попри назву, організація охоплює ромів усієї області. В організації є 5 працівників та юрист, адже інколи роми потребують і юридичної підтримки. Фінансують цю допомогу німецький фонд «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» (EVZ) та Міжнародний фонд «Відродження». Говорить голова організації Микола Чернявський:
«Наша організація планує роботу наперед. Свої дії визначаємо, виходячи з проблем ромів. Допомагаємо літнім людям ліками, продовольчими наборами, інформуємо щодо отримання субсидій чи соціальних виплат. Співпрацюємо і спілкуємося з такими ж організаціями Київщини та Черкащини».
Роми і соціум
Національні стереотипи більшою чи меншою мірою є хибними. Ми звикли сприймати ромів як асоціальних людей, які протиставляються суспільним порядкам і порушують норми співжиття людей: не мають документів, не віддають дітей до школи, займаються крадіжками та шахрайством. Але в абсолютній більшості випадків це не так. За словами Миколи Чернявського, в Полтавській області вже давно не було такого, щоб людина була без документів: востаннє такого рома виявили 5 років тому.
«Тоді в нас був проєкт, спрямований якраз на вирішення проблеми з документами. Ми шукали підтримки в Угорщині й нам не відмовили в допомозі», – говорить Микола Чернявський.
Зараз практично всі роми Полтавщини мають паспорти, документи на дітей і навіть закордонні паспорти: у сучасному світі неможливо жити без документів. Що ж до безробіття, то ромські громадські організації також за цим слідкують. За словами голови ГО «Миргородські рома», зараз працюють усі, бо немає іншого способу утримувати фінансово себе і сім’ю:
«Я особисто знаю ромів, які працюють водіями. Жінки переважно займаються або сім’єю, або поєднують хатні справи з торгівлею. Сьогодні немає ледарів, усі роми працюють. Вони не бояться шукати роботу і змінювати своє життя».
Шлюб, родина, діти
Коли роми беруть шлюб, їхні родини завжди обговорюють усі моменти, пов’язані зі створенням нової сім’ї. У ромів Полтавщини вже давно немає ранніх шлюбів. Такий звичай зберігся в кримів (ромів, що сповідують іслам) та деяких інших ромських етносів. У них така тенденція існує вже багато століть. До речі, наші роми сповідують християнство. Зараз уже зрідка можна зустріти багатодітні родини серед ромів на Полтавщині. Це застарілий стереотип. Серед родин є й малозабезпечені, але не частіше, ніж серед українців.
Миколі Чернявському досить часто доводиться спілкуватися з директорами різних шкіл Полтавської області. Він говорить, що що ромські діти такі ж, як і всі інші. Вони ходять до школи, навчаються, а після закінчення школи обирають, іти навчатися далі чи працювати.
Стереотипи
За словами Миколи Чернявського, його організації доводиться залагоджувати конфлікти, що виникають через людський фактор. Люди досі сприймають ромів як ненадійних та проблемних сусідів. Пан Микола розповів історію:
«Кажуть, якщо десь по селу їхали “цигани”, то обов’язково щось у когось вкрали. Одного разу мені подзвонили люди і так і сказали, мовляв, після того, як ваші роми збирали пір’я по селу, сталася крадіжка. Я вже звик до такого й одразу виїхав на місце конфлікту. Поговорив з людьми, дізнався подробиці. Ми переглянули записи з камер спостереження і виявилося, що крадіями були не роми, а просто так склалися обставини».
Буває, що сім’я ромів, переїхавши в нове село, не може винайняти житло: люди відмовляють їм саме тому, що вони роми. У таких випадках громадська організація також допомагає родині: розмовляє з людьми або дає рекомендації про порядність. Микола Чернявський говорить:
«Хто знає, коли люди зможуть викинути з голови стереотипи. Так, бувають різні роми, але це ж можна сказати і про будь-який народ».
Геноцид ромів та спогади тих, що вижили
У Другій світовій війні роми зазнали масового знищення. Це явище, подібно до Голокосту, має свою назву – Параймос, яку можна перекласти як «плюндрування» або навіть «зґвалтування». У нацистській «теорії» рас саме роми були на найнижчому щаблі, тому нацистський режим знищив дуже багато представників цього народу. Про геноцид ромів відомо набагато менше, ніж про єврейський. Вважається, що від репресій упродовж 1935–1945 рр. загинуло від 600 тисяч до 1,5 мільйона ромів.
Тепер німецький народ намагається загладити свою історичну провину. Так, німецька громадська організація Bildungswerk für Friedensarbeit підтримує роботу «Українського центру досліджень Голокосту», одним з напрямків роботи якого є дослідження геноциду ромів на території України під час Другої світової війни. Під керівництвом співробітника цього центру Михайла Тяглого у 2018 році було проведене дослідження: учені розшукали ромів, що пережили війну, і записали їхні свідчення. У грудні 2019 року Михайло Тяглий презентував це дослідження в Полтаві.
Микола Чернявський розповів історію однієї з підопічних громадської організації. Це Ольга Волошина, яка народилася ще в 1926 році. У часи Другої світової вона з родиною жила в Житомирі. Коли німці знищували всіх ромів, її сім’ю також не оминула біда. Родину загнали в сухий очерет, потім його підпалили і всі її рідні горіли заживо. Ольга залишилася живою завдяки поліцаєві: вона йому сподобалася, бо була дуже вродлива. Поліцай Ольгу пожалів і врятував. Але тікаючи, вона бачила, як помирали найрідніші.
Ще один приклад – дід нашого співрозмовника Григорій Горбунцов та бабуся Тетяна Морковська. Вони брали участь у Другій світовій війні: були партизанами та працювали в розвідці.
За традицією, саме сьогодні, 8 квітня, роми запалюють мільйони свічок по всьому світу як символ єдності свого народу. На воду спускають тисячі яскравих вінків. Роми не мають історичної батьківщини, але вони в жодному разі не є народом без честі і без племені. Мало хто знає про їхню трагічну долю в часи Другої світової війни. Так само мало людей сьогодні помічають їхню працьовитість і готовність підтримати одне одного. Маємо надію, що солідарність і взаємопідтримка перестануть бути справою самих тільки ромів.
Обкладинка Романа Желізняка