Полтава – місто з великим потенціалом, але і з тенденцією до пасивності. Мабуть, головна риса нинішньої духовної столиці – недалекоглядність як звичка «жити одним днем». Місцеве населення рідко озирається на минуле й практично не переймається своїм майбутнім. Таку інертність як лакмус добре видно на щоденних сторінках нашого суспільного життя й зокрема – в «нічийному» громадському просторі: занедбаних скверах, пустих дворах, розбитих спортивних та дитячих майданчиках міста.

І навіть ті речі, що, буцімто, в невеликих населених пунктах вже давно є мейнстрімом, – у Полтаві зазвичай сприймаються чи не як замах на унікальність (якщо не інновації з Пентагону ヅ). А саме, технології смарт-сіті: екстремальні парки розваг, станції з буккросингу, прокат велосипедів, зупинки громадського транспорту з обігрівачами та Wi-FI, вбиральні для маломобільних груп населення, колівінг та коворкінг, майданчики для вуличного воркауту, урбан-плейсес, список можна продовжувати безкінечно. Проте, всі ці та інші блага європейської цивілізації так чи інакше погано зростають на ґрунті полтавського патерналізму й цинізму місцевого чиновництва.

Але цьогоріч клімат активного громадського життя у Полтаві почав трохи теплішати. Прагнучи змін, з матриці суспільного песимізму виходить все більше полтавців з оригінальними ідеями. Індикатором цього є і велика кількість проектів, що були подані на «Громадський бюджет участі 2018». Найбільш креативним серед них, на думку нашої редакції, є саме «Скейт-парк». 

На здивування багатьох містян й, вочевидь, самого автора – він посів одне з призових місць серед проектів-переможців з великим бюджетом від мільйону гривень. Адже за фінансування з міського бюджету змагалися безліч інших проектів спортивного та соціального напряму, проте «Скейт-парк» обійшов десятки інших, на контрасті зібравши майже 800 голосів. Відтепер Полтава вкладе у нього майже півтора мільйона, й невдовзі отримає сучасно облаштовану зону у центрі міста для спорту і розваг.

Тож чому для Полтави це – довгоочікуваний «інфраструктурний прорив», чи потрібні місту дьортери, ролери й бордери, та як будуть розвиватися події з подальшої реалізації проекту – читайте далі.

Мало кому відомо, що перший скейт-парк у Полтаві було побудовано на початку 2007-го року у парку Перемога. Розмістили його за Співочим полем

Як свідчення піклування  ̶(̶п̶о̶л̶і̶т̶и̶ч̶н̶и̶х̶ ̶а̶м̶б̶і̶ц̶і̶й̶)̶  тодішнього керманича про дозвілля молоді. Побудували перший скейт-парк за мерства Андрія Матковського, який несподівано виділив на це кошти з міського бюджету. Як розповідає спільнота у Полтаві, проект побачив життя завдяки двом юнакам з екстрим-тусовки, що просто розмістили проект в інтернеті, а його: «Бац і побудували» ©. Проте через деякий час це місто «поросло травою», металобрухт розтягли місцеві жителі, споруди розібрали, а фанера згнила. Вірогідно, виглядав парк набагато краще порівняно з якістю матеріалів, й слугував лише віддзеркаленням боротьби за провладний престол під егідою опіки над містом. Адже у той же час у Полтаві вже почали з’являлися різноманітні «плюшки» для потенційного електорату Матковського: новітні дитячі майданчики, відкриття студентського парку, безкоштовний проїзд для пенсіонерів і навіть пам’ятник полтавській галушці.

Втім, говорячи без іронії, для Полтави це була перша доволі амбіційна спроба урізноманітнити спосіб здорового відпочинку. Згадуючи 2010-й рік, полтавська молодь мала не зовсім багато варіантів, щоб активно провести свій час у громадському місці, й флагманом дозвілля все ж таки залишалося «клубне життя» у «робінгудах» і таке інше. Про екстремальні та outdoor види спорту як про мистецтво тоді думало чи не з півсотні людей, вони ж надалі намагалися «вижити» у перипетіях всеукраїнської кризи й місцевого недоурбанізму, будуючи «споти» самотужки або тренуючись просто на східцях театрів та бібліотек чи навіть у лісі. Один з них – вже згаданий нами Євгеній – автор проекту «Скейт-парк».

Євгеній Марченко носився з ідею скейт-парку декілька років. Женя – велосипедист-екстремал, професійно займається дьортджампінгом.  

Говорить, подав проект з назвою «Скейт-парк», втім сам з друзями у Полтаві катає у власноруч створених дьорт-парках. (Дьорт (англ. Dirt – земля, бруд) – спеціалізована траса для катання на BMX-велосипедах або гірських велосипедах в стилі дьортджампінг (dirtjumping – стрибки з бруду), – прим.ред.). 

Для вильоту дьортери зазвичай використовують земляні насипи-трампліни, побудовані спеціально для дьорт-велосипедів. Найчастіше дььорт є серією трамплінів, що йдуть один за іншим і розташовані таким чином, що велосипедист після приземлення з одного трампліну потрапляє до місця вильоту з наступного. Розігнавшись на самому початку, байкери використовують набрану швидкість для подальших крутих зльотів та трюків у повітрі.

У Полтаві дьортери – не на виду, намагаючись тримати місце для стрибків у секреті від інших. Тому як потрібні для джампінгу насипи або конструкції їм доводиться створювати самим. Часто буває, що люди руйнують ці конструкції.

Екстремали можуть кататися усюди, де можна  встановити трампліни, але зазвичай обирають для тренувань атмосферне місце. Ним може стати все що завгодно – галявина біля річки, закинуте заводське приміщення або зала Кадетського корпусу.

І хоча Євгеній – прихильник двоколісних трюків, відповідно до ідеї його проекту в майбутньому парку зможуть тренуватися декілька категорій спортсменів: велосипедна, скейтерна і ролерна спільнота. Іншими словами «Скейт-парком» проект назвали більше для зручності сприйняття назви іншими людьми, проте за цільовим застосуванням це більше нагадуватиме «Парк для екстремальних занять» або «Мультипарк». Усього у Полтаві – близько сотні таких спортсменів, що «катають» професійно –50 велосипедистів-екстремалів, 30 скейтерів і ймовірно 20 ролерів. Всі вони вчилися екстриму у польових умовах.

І всі вони давно мріяли про подібний проект, розповідає Женя:

Отже, розмови про скейт-парк велися декілька років, але далі цього просування ідеї не йшло – всі лише страждали у соцмережах, обговорювали тему у чатах, наводили приклади інших парків у світі. Подати цю ідею на «Бюджет участі» Євгенію прийшло у голову лише у цьому році. Про принцип партисипативного бюджетування дізнався випадково. Говорить: взагалі не очікував, що проект зареєструють, і не поставився серйозно до конкурсу. Просто заповнив заявку, відсканував, надіслав, нічого не чекаючи. А буквально за 2 дні до початку першого вибору учасників йому зателефонували і повідомили, що проект зареєстрований. Суму в 1,4 млн гривень, признається чесно, взяв «зі стелі»:

У 2020-му році BMX офіційно стає олімпійським видом спорту.

(BMX – екстремальний вид спорту, який представляє собою катання на велосипеді з метою виконання трюків і (або) подолання перешкод, – прим.ред).

То ж сподівання полтавської велосипедної спільноти на сучасно облаштоване місце для тренувань нарешті справдилися. Адже по всій Україні, і зокрема у Полтавській області вже є багато невеличких скейт-парків. І в Миргороді, і в Лубнах, і в Кременчуці, і у Горішніх плавнях, скейт-парки тут вже скрізь наповнені дітьми та юними спортсменами. Але звісно, основним прикладом для екстремалів є скейт-парк в Одесі, розповідає Євгеній Марченко.

Ми не обійшли увагою й скейтерну спільноту. Це – Микола Кириленко, професійний скейтбордист, 4-кратний чемпіон України серед професіоналів. Він має професійних спонсорів, які його повністю одягали й давали знаряддя для виступу на чемпіонатах. Зараз працює в аграрній сфері.

Не забуває про скейт-бординг:

Микола згадує, що у так званий період розквиту скейт-бордингу та інлайн-скейтингу у Полтаві була команда з 15-20 осіб, але  сьогодні залишилося буквально «двоє з могікан».

(Інлайн-скейтинг (або роллерблейдинг) – екстремальне катання на роликових ковзанах, основними елементами якого є стрибки і ковзання на різних частинах коника, які можуть доповнюватися виконанням акробатичних трюків в повітрі, – прим.ред.).

Раніше ж східці біля театру Гоголя й біля Марусі Чурай ніколи не пустували. 2003-2004 роки були найактивніші для райдерів. У літні канікули з 20.00 по 22.00 скейт-спільнота завжди збиралася разом на покатухи. Але у нового покоління полтавців немає такого прогресу, за твердженням адептів.

Останнім часом Коля не бере участь у чемпіонах, адже вже немає стільки вільного часу і тієї команди. Говорить, зі скейтом виходить лише двічі на тиждень, втім люди його вже не пізнають.

І хоч у місті зараз зовсім мало скейтерів, всі розуміють – цей вид спорту не особо розповсюджений серед молоді, й скейтом на життя не заробиш. Тому, звісно, любителі швидкості постійно поверталися до цього питання не лише як до способу відпочинку, а як до можливості розвитку цього виду спорту. За парк проголосували всі скейтери міста зі своїми знайомими та членами сімей, й дуже сподіваються, що з його появою парку талановита молодь справді буде вдосконалюватися.

На жаль, мало хто з бізнесменів у Полтаві хоч раз задумався про скейт-парк як про бізнес. Хоча в інших містах нашої держави, країнах Європи та США цей вид бізнесу досить популярний.  Cкейт-парк створюється у відкритому просторі або приміщенні, з ним створюється і відповідна невелика інфраструктура: туалети, душові, батути, паралонові ями, прокат інвентарю. 

Скейт-парк – це місце для збору, відпочинку, демонстрації та вдосконалення я особливих навичок катання для скейтерів, ролерів, кік-скутеристів та BMХ-рів.  Залежно від виду, являє собою поверхню з розміщеними на ній в певному порядку фігурами з різними гранями, ухилами й рампами.  В ідеалі має огороджені місця для глядачів та суддів.

Успіх відвідуваності скейт-парку в найбільшою мірою залежить від компетентності розробників і безпосередньо будівельників, які мають досвід в даній області. Правильний скейт-парк повинен мати різні зони як для початківців-райдерів, так вже і для більш просунутих. Оптимальний варіант - правильно спроектований і побудований бетонний скейт-парк, який дозволяє позбавитися від метушні з монтажем конструкцій.  Парки з рампами (з дерева або сталі) недовговічні.  Причому рампи, як правило використовуються більш просунутими бордерами.

Але перш за все будівництво скейт-парку у будь-якому місті має величезний соціальний аспект.  Важливим моментом є те, що скейт-парк дозволяє організувати проведення часу великої кількості жителів, і особливо, підлітків і дітей. Такі розваги дозволяють їм отримати незабутні враження, активно провести час у хорошій компанії, отримати екстремальні відчуття, насититися адреналіном.

А ось як вигладають скейт-парки в інших містах.

...Чи зможуть українці перейти на новий етап еволюції нації, знаходячи «перезавантаження» не в алкопарках? Та чи почне українська молодь віддавати перевагу активному дозвіллю, забувши про гаджети і телевізори на гірських велосипедах, роледромах, скейтах, байдарках, льодових катках, картингах тощо. Питання досить філософське. Адже при всій масштабності зростання «індустрії вільного часу» в Україні, у молоді все ж таки залишається тенденція скидувати негативні емоції за допомогою шкідливих звичок, бо середовище, в якому вона зростала, у більшості, не мало інших варіантів.

Прикладом «очистки» дозвілля молоді можна вважати політику Ісландії. Двадцять років тому ісландські підлітки шаталися холодними вулицями Рейк’явіку, зігріваючися місцевим «бреннівіном». Тоді відсутність батьківського контролю, брак місць для проводження вільного часу й вуличний алкоголізм призвели до того, що старшокласників боялися випускати з дому, а Рейк’явік перетворився на доволі небезпечне місто з бурхливими вечірками й травматизмом місцевих жителів.

Але ж ісландці не перетворили виховання на банальне читання моралей. Замість монотонних лекцій дітям про пагубність наркотиків і горілки, вони вирішили, що замінити хімічні реакції мозку можна природнім способом. Адже мозок людини – гігантська фармацевтична фабрика, що виробляє власні речовини, які змінюють свідомість. Озброївшись цими знаннями, ісландці почали кампанію «запропонувати дітям навчити їх тому, чого їм самим хотілося». Ісландці побудували нові місця для активного відпочинку у країні та створили «картку дозвілля», яка дає фінансову підтримку кожним батькам для сплати за гуртки, які дитина буде відвідувати. Таким чином, беручи під контроль дітей з десяти років й закриваючи їхні потреби заняттями, які передбачають пригоди й виробітку адреналіну.

На даний момент ісландську модель почали використовувати і європейських країнах. Ми не знаємо, чи скоро місцева влада буде спромоглою для подібних стратегічних рішень. Проте можна вважати, що перший полтавський скейт-парк – це заявка на успіх.

Залишається сподіватися, що заявку на успіх не потоплять у кабінетів чиновників на довгий час,  конструкції не розваляться через рік, а полтавці обиратимуть скейт-парк ヅ.

Фото Олега Журавльова

Обкладинка Юлії Деркач