Раніше ми писали, що Дмитро Заєць, спортсмен родом з Шишацького району, переміг у Національних змаганнях Arnold Classic 2020. Ми знайшли Дмитра і поспілкувалися з ним про шлях у спорті від перемоги на районних змаганнях до Кубка світу, про роботу у Франції та речі, які варто знати спортсменові-початківцю.

Дмитро Заєць народився і виріс у селищі Шишаки, а потім жив у селі Великий Перевіз. Спорт у його житті з’явився ще в дитинстві. Дмитро говорить, що коли він був хлопчаком, займатися спортом було модно: менші діти ганяли на велосипеді, грали у футбол та баскетбол. Але справжім прикладом були старші хлопці, які мали сильну фізичну підготовку.

Дмитрові теж хотілося бути сильним та підтягнутим, як вони, тому вирішив серйозно займатися спортом. Це було в 9 класі, а вже в десятому він складав екзамен на майстра спорту на гирях по 32 кг.

Це і зачіпало, і стимулювало хлопця водночас. Так, в 11 класі він став призером на чемпіонаті області. Але під час навчання в інституті Дмитро закинув гирьовий спорт: каже, що зараз сам до кінця не розуміє, чому Студентом він ходив на бокс та атлетику.

Одного разу на змаганнях Дмитра помітив його майбутній тренер – Павло Мандя. У минулому сам важкоатлет, Павло Якович тренував молодь у Полтавській політехніці імені Ю. Кондратюка. Він бачив успіхи Дмитра ще раніше, тож здивувався, чому хлопець не займається важкою атлетикою. Павло Якович переконав Дмитра повернутися до спорту, за що той досі йому вдячний.

Більшу частину свого спортивного життя Дмитро Заєць професійно займався гирьовим спортом. Однак йому подобалося експериментувати з різними видами спорту – легкою атлетикою, боротьбою, плаванням. Це принесло результат: сьогодні Дмитро має 8 розрядів з різних видів спорту, а з гирьового має звання майстра спорту міжнародного класу.

За словами Дмитра, гирьовий спорт – це не просто важка атлетика. Ти працюєш 10 хвилин: у руках гирі по 32 кг і слід зробити максимальну кількість повторів. Це доволі видовищний спорт, і спостерігати за змаганнями цікаво.

Спортсмен брав участь у багатьох українських та міжнародних змаганнях, входив до складу збірної України. Майже завжди Дмитро вигравав. Найбільший приз, який він вигравав, окрім медалей, – це Кубок світу.

Саме цей фестиваль був нездійсненою мрією Дмитра: у 2010 році він мав їхати туди, довго готувався, але в останній момент виникли проблеми з документами, і Дмитро на змагання не потрапив. У 2014 році він твердо вирішив, що йде з професійного спорту. І ось у 2020 році Дмитро дізнався про цьогорічний фестиваль: закинута мрія дала про себе знати. За дивним збігом обставин відпустка на роботі співпала з датами цього заходу, і спортсмен вирішив, що це шанс. Не займаючись гирьовим спортом цілих 6 років, він за два місяці підготувався до фестивалю, отримав запрошення до Америки від своїх друзів по спорту і вирушив на змагання.

Arnold Sports Festival цього року проходив у березні в місті Колумбус, штат Огайо. Учасники змагалися в 60 видах спорту, а гирьовий спорт існує там вже років з 10. Дмитра вразила видовищність заходу, хоча цього року фестиваль був не такий масштабний, як зазвичай: на заваді стала пандемія коронавірусу.

Дмитро уявити не міг, що здобуде дві перемоги в змаганнях за участю 22 тисяч спортсменів з 80 країн світу. Перша перемога – у профі-дивізіоні на гирях по 32 кг кожна у вправі «поштовх довгим циклом». Друга – в командній естафеті Face Off проти інших команд і країн, де Дмитро показав кращий особистий результат серед інших учасників команд.

Після успіху на фестивалі Дмитра Зайця запросили на змагання, які відбудуться восени цього року у Лас-Вегасі. От тільки він ще не знає точно, чи поїде, адже в нього дуже відповідальна робота.

Спорт – невід’ємна складова професії Дмитра. Він служить військовим у Франції: займається підготовкою молодих бійців в рукопашному бої, а також фізичною підготовкою, зокрема кросфітом.

Зараз у зв’язку з епідемією Дмитро працює парамедиком у військовому шпиталі – допомагає людям, у яких є симптоми COVID-19 та ускладнення. На питання, чи не страшно заразитися саому, Дмитро відповідає:

За словами Дмитра, у Франції, як і загалом у світі, все зачинено на карантин: працюють лише аптеки і продуктові супермаркети. Є такі магазини продуктів, де навіть не пускають усередину – ви просто даєте список покупок, і вам все виносять на вулицю. Дмитро відзначає, що до карантинних обмежень місцеві люди ставляться з розумінням, не виходять надвір без необхідності. Держава і банки також виявляють турботу: у Франції людям заморозили виплати за кредитами, податки, оплату іпотеки, щоб їм було трохи легше пережити кризу.

Раціон спортсмена повинен бути дуже калорійним і збалансованим. За словами Дмитра, це має бути спеціальне спортивне харчування (а не пігулки) та добавки для підтримання форми – вітаміни і хондропротектори для суглобів. Тут кожен може обирати, приміром, у Дмитра основа раціону – це гречка, м’ясо та солодощі. У кожного спортсмена своє харчування.

З розпорядком спортивних тренувань складніше: через роботу тренування бувають і вночі. У військових немає нормованого робочого фізичного навантаження, підготовка буває і вдень, і ночі.

Дмитро говорить, що не має проблем з тренуваннями через зачиенні на карантин спортивні зали:

Наостанок Дмитро поділився міркуваннями для тих, хто хотів би спробувати себе в спорті. Отже, насамперед слід мати мрію. Якщо ви початківець у спорті, то перш за все варто усвідомити, що результати не прийдуть відразу.

Має бути розумний тренер чи наставник, який разом з вами працюватиме над вашим розвитком. Слід мати сильних суперників. Можна пробувати себе у різних видах спорту і згодом обрати те, що краще виходить.

Коли виникнуть проблеми (а вони будуть!), потрібно їх переступати і йти до мети. У 9 класі Дмитро уявити не міг, що вдасться так багато зробити в спорті. Зізнається, думав, що виграє районні змагання, і все. Кожен програш – це досвід, а не привід для того, щоб кидати спорт.

Не можна забувати, що професія спортсмена короткочасна, адже має наслідки для здоров’я. Спорт – це не про вільний час, а про жертви та ризик. Тренер говорив Дмитрові, що спорт – це завжди травми. Так воно і є, але хтось після травм розвиває себе далі, а хтось зупиняється.

Сам же Дмитро завдячує спортові своєю загартованістю і можливістю побачити прекрасний світ: він побував у 22 країнах і навіть побачив кумира дитинства – Арнольда Шварценеггера. Усім, кого надихнула його історія, Дмитро говорить: