01 червня, 16:06
01 червня, 16:06

На Полтавщині є кілька кінних клубів, один із таких знаходиться у селі Михайлівка Диканського району. ЗМІСТ поговорив з засновником кінно-спортивного клубу Vladus riding club  Владиславом Панасенком про створення та розвиток проєктів. 

 «Все починається з малого»

Владислав Панасенко розповідає, що раніше займався кінним спортом в Чутовому на базі Чутівського кінного заводу, а свою справу започаткував у 2011 році:

 «Був момент у моєму житті, коли я близько року не займався цим, була така перерва і я зрозумів, що без коней я не можу і це те, чому б я присвятив своє життя. Як то кажуть: "все починається з малого", спочатку ми купили одного коня, з часом збільшили поголів’я».

«Ми проводили  тренування для  дітей, потім почали проводити дитячі літні табори, діти жили тут, тренувалися».

За словами Владислава Панасенка, спочатку  орендували земельну ділянку, а потім з’явилися вже своя, де побудували гостьовий дім, конюшню тощо:

«Манеж та левади займає територію пів гектара і пів гектара під конюшнею та будиночками для табору. Наразі ми плануємо залучити спонсорів до побудови критого манежу, де діти могли б займатися спортом за будь-якої погоди. Адже якщо іде дощ або сніг, то це унеможливлює нашу діяльність».

 Владислав Панасенко каже, що важко назвати це бізнесом:

«Коли ми говоримо про людей, які займаються кіньми, кінним спортом, я їх вважаю такими братами по нещастю, між собою ми не конкуренти, ми всі однодумці. Це така діяльність,  якою хочеться займатися не заради матеріальної вигоди, а за покликом серця». 

 Владислав Панасенко говорить, що протягом всіх років діяльності його підтримувала і підтримує дружина – Тетяна Панасенко, а також друзі та однодумці:   

«Моя дружина не займається кінним спортом, але вона допомагає в проведенні табору, зокрема проводить майстеркласи з ліплення, бо вона членкиня Спілки народних майстрів України». 

Владислав Панасенко каже, що створюючи кінний клуб головною метою  було займатися улюбленою справою і робити те, що приносить користь та задоволення людям:

«Важко сказати, що були якісь  грандіозні плани. Ми йшли за покликом серця, мало уявляли куди це нас виведе, можливо з якоюсь часткою авантюризму. З волі Божої це вилилося в  те, що є зараз».

Кавалерія та Зеніт – особливості імен коней

Владислав Панасенко розповідає, що наразі є 11 коней різних порід. Деякі показують  дуже високі результати у спорті, деякі «хоббі-класу», але вони нам допомагають для роботи з дітьми, спортсменами різного рівня.

Є коні різного віку: наймолодшій кобилі Кавалерії 2 роки, а найстарішому коню Зеніту – 27 років:

«Він в глибокій старості, але завдяки таким умовам утримання він в досить хорошій фізичній формі, ми його не навантажуємо, він на заслуженій пенсії, свого часу він багато дітей зробив чемпіонами. Забезпечуємо йому щасливу старість». 

На випасі коні знаходяться цілодобово, їх сторожує охоронець, взимку вони в конюшні.

«Кожен кінь має  паспорт та ім’я. Імена дають коням за таким принципом: перша літера в імені коня має збігатися з першою літерою імені її матері, також в імені має бути перша літера імені батька. Наприклад: Олімпія, мама у неї - Опорна, а  батько Портсаїд», – говорить Панасенко. 

За його словами, тренінг коня розпочинається з 2 років, коли кінь починає бігати на корді по колу на довгій мотузці, але до цього тренери показують коню, що людина це його друг, щоб тварина дозволяла до себе доторкатися. А потім починається процес заїздки коня, коли він привчається до сідла, до вуздечки тощо. 

 Кінний спорт, дитячий табір та туризм. Про діяльність

За словами Панасенка кінний світ досить багатогранний:

«Тут є і кінний спорт і туризм, тому коли ми почали цим всім займатися, ми хотіли охопити максимально всі  види, спробувати себе у всьому. Пізніше я розумів, що доведеться конкретизувати напрямки своєї діяльності й обирати те, що більше підходить, відсікати якісь види, на що не вистачатиме часу».

Владислав Панасенко каже, що наразі робота клубу спрямована на декілька видів кінного спорту:

«Конкур – це подолання перешкод, а джигітовка в нашій країні – це поки що вид кінного шоу, проте в деяких  країнах це вже вид спорту. Ми  пропагуємо те, щоб в Україні це теж був вид спорту. І третій вид це вольтижування - це майже олімпійський  вид спорту, він є майже у всіх країнах при федераціях кінного спорту. От і в нашій країні Всеукраїнська федерація почала розвивати цей вид. Вольтижування це така собі гімнастика на коні».

Одним з основних видів діяльності Панасенко називає літні табори, або іншими словами кінно-спортивні збори:

«До нас приїздять діти зі всієї України. Є частина дітей, які займаються у кінних клубах свої міст, а є діти, які вперше сідають на коня. Вони приїздять, тренуються, ми прищеплюємо  їм любов до коней».

Табір передбачає 7 заїздів, у кількості до 20 дітей. День починається з зарядки, адже вершник  повинен бути в хорошій фізичній формі. Далі тренування в манежі, або  виїзд на конях групою вершників. У другій  половині дня можуть бути походи на возах, або діти йдуть на пляж. Також тут вони ліплять, гончарять тощо. 

Ще один напрямок діяльності – туризм. Загалом походи тривають 2-3 дні, проводять їх навесні та восени для всіх охочих.

Також Владислав Панасенко каже, що проводить індивідуальні заняття з іпотерапії. Раніше цим займалися більш обширно, наразі не вистачає часу.

Про тренування та досягнення спортсменів

Владислав Панасенко розповідає, що більшість спортсменів – це діти:

«Деякі з них приходили просто покататися на конячках, а потім це переросло захоплення, вони частіше почали приїздити й через певний час для себе  зрозуміли, що хочуть займатися більш професійно. Тоді таких дітей беремо у нашу секцію».

Спортсменів тренує Владислав Панасенко та його учні, які досягли вершин у спорті. Тренування спортивної групи відбувається 4 рази на тиждень, також є дорослі, які приїздять на індивідуальні заняття:

«Хтось приїздить отримати ази верхової їзди, а хтось – вдосконалити свої навички вершника, також приїздять порелаксувати, помилуватися краєвидами.  Наразі у нас є команда із 10 людей, які займаються професійно та 20 любителів, які час від часу приїздять на індивідуальні тренування».

Панасенко говорить, що спортсмени брали участь у чемпіонаті Полтавської області в Супрунівці, кожен рік виступають на Всеукраїнських змаганнях із конкуру також брали  участь у Чемпіонаті світу із кінно-спортивної джигітовки, там виступали 4 роки поспіль з 2016 року до 2019 роки. Тричі привозили бронзову нагороду Чемпіонату світу:

«Наші спортсмени себе добре зарекомендували, їм фактично зараз немає конкурентів в Україні. Ми планували поїхати на чемпіонат Європи з вольтижування, проте ситуація з епідемією нам завадила, сподіваємося що цього року  нам це вдасться».

Фото Катерини Пєшикової