Її перша комерційна зйомка коштувала 200 грн. Сьогодні ж роботи Тетяни Ткаченко-Радогуз прикрашають виставкові зали Києва, Харкова, Львова та Полтави. Вона переконана, що аби стати справжньою авторкою недостатньо просто тиснути на кнопку – потрібно знати історію мистецтва й не боятися експериментів.
Авторка показує Полтаву «на межі». У центрі обʼєктива – місто, що змінюється, і водночас ділиться своїми джерелами натхнення від класиків фотомистецтва. У виставці «EDGE» вона поєднала експерименти з емульсіями та власний авторський стиль, щоб показати живе місто крізь людей і деталі, а не лише історичні фасади.
Що таке «місто на межі» і де баланс між бізнесом і творчістю? Які є джерела натхнення від класиків світової фотографії і як випадковий перехожий у підземному переході може стати символом цілого міста?
19 грудня у Полтаві відкрили фотовиставку Тетяни Ткаченко-Радогуз. Вона триватиме до 27 грудня, а ознайомитися з нею можна з 11:00 до 13:00. Розповідаємо про неї у партнерстві з Center48. Це історія про живе місто, де замість парадних фасадів – силуети перехожих, деталі побуту та глибока візуальна філософія.
Організувати подію у Center48 можуть усі охочі. Це простір для конференцій, лекцій та семінарів. Також тут можна організувати зйомки, фотосесії та вечірки, корпоративи, дні народження, вечори танців та музики. Для події й окрема зала з LED-екраном, приватний міт-рум і не тільки. Забронювати івент-простір для вашої події можна за посиланням.
Яким був творчий шлях фотографки
Фотографія для авторки почалася як хобі під час навчання в медичному університеті. Перша комерційна зйомка коштувала 200 грн. Перехід від любительської практики до професійної роботи означає новий рівень вимог і системності.
«Важливо балансувати між роллю виконавця та автора. Виконавець просто реалізує запит клієнта, а автор додає власне бачення й стиль. Саме авторський підхід формує унікальність і підвищує цінність роботи», – каже Тетяна Ткаченко-Радогуз.
На думку фотографки, послідовність у творчості створює впізнаваність. Портфоліо має відображати те, що фотограф хоче знімати надалі. Важливо відмовлятися від хаотичних замовлень і формувати власну візуальну мову – колір, світло, композицію. А стабільний результат формує довіру клієнтів. Окрім цього, відповідальність за якість зйомки завжди лежить на фотографі, навіть якщо підводять стилісти чи візажисти. Тому важливо працювати з перевіреною командою.
Фотографія потребує постійного навчання й експериментів. Авторка згадує, що друге навчання в університеті культури показало їй нові горизонти й змусило переосмислити власний досвід. Творчі зйомки, навіть безкоштовні, стають джерелом натхнення й розвитку.
«EDGE»: Полтава на межі у світлинах
Фотовиставка «EDGE» стала першим офіційно анонсованим проєктом Тетяни Ткаченко-Радогуз у новій фототехніці. Вперше її презентували у Львові, а нині вона приїхала до Полтави. Цікаво, що саме у Львові викладачі університету культури, які родом із Полтави, впізнавали рідне місто на світлинах і з захопленням відзначали його образи.
«Тут місто відкривається по-новому, тому що Полтава – це не статичний документ, а місто, що постійно змінюється, тобто це живий процес. І тут місто в моменті зміни, і через трансформацію зображення, через роботу з емульсіями воно відкривається. Саме тут поєднуються контроль і випадковість. Насправді деякі артефакти, тріщини та розриви емульсії відображають історію про неідеальність», – розпочала відкриття фотовиставки Тетяна Ткаченко-Радогуз.
Фотовиставка – це не лише про мистецтво, а й про саме місто. Авторка під час роботи використовує особливу техніку, а саме нанесення емульсії на акварельний папір після розрізання ножем. Саме слово «edge» можна перекласти як «на межі» або «на лезі ножа», і ця метафора на думку Тетяни перегукується з історією Полтави.
«Полтава постійно розвивається. Це історія міста, що постійно на межі. Воно то репресоване, то розвивається, то приймає біженців, то знову відновлюється. Ці світлини – це історія про те, що ми бачимо місто не тільки формальним», – пояснила авторка фотографій.
За словами фотомайстрині, ці світлини не є документальним репортажем і не серією про музеї чи пам’ятки міста. Це історія про живу Полтаву – перехожих й дрібні деталі, які розповідають про місто більше за офіційні фасади. Серед робіт авторка виділяє один знаковий кадр – силует літнього чоловіка у капелюсі з чемоданчиком, випадково сфотографованого у підземному переході в центрі міста:
«Я трохи простежила за ним, але це було непросто, адже в руках була камера Polaroid, яку важко не помітити», – поділилася візуальна креаторка.
Перший успіх фотовиставки у Львові
Фотовиставка «EDGE» викликала великий інтерес у Львові. Хоча авторка не змогла бути присутньою особисто через роботу в Києві, вона отримала численні відгуки та фото з експозиції. Глядачів особливо зацікавила унікальна техніка виконання світлин.
У Львові роботи вирішили розмістити на головній стіні виставкового павільйону. Після цього організатори пропонували показати їх і в інших галереях, однак авторка відмовилася, адже світлини мали вирушити до Полтави, а наступною зупинкою стане Харків.
«Я хочу, щоб Полтава розвивалася. На даному етапі у місті дуже не вистачає таких культурних заходів, бо хочеться залучати більше людей. Навіть просто не сама там прям подія, виставка, щоб там зіркові світлини представити, а просто зустрітись і поговорити», – каже Тетяна Ткаченко-Радогуз.
Фотографія як професія: навчання, ілюзії та баланс між бізнесом і мистецтвом
У сучасному світі, де конкуренція серед фотографів надзвичайно велика, головною навичкою є готовність постійно навчатися. Авторка виставки «EDGE» розповідає, що після кількох років практики відчула «стелю» у власному розвитку й вирішила здобути другу освіту у сфері аудіомистецтва та фото-відеовиробництва. Це дало новий поштовх і показало, наскільки важливо знати історію фотографії та надихатися досвідом митців минулого.
«Це так само як з історією України, якщо ти живеш у своїй країні, ти маєш знати її історію, так само з фотографією. Воно буде працювати тоді, коли ти знаєш історію, ти можеш надихатись якимись митцями, опиратися, цікавитись їхнім шляхом, можливо, щось брати для себе. І коли ти вже знаєш історію, наприклад, з якою плівкою чи з якою технікою працювали митці-попередники, ти можеш почерпнути, взяти для себе, перевідкрити, зробити щось нове», – каже фотомисткиня.
Також на думку візуальної креаторки, найбільша ілюзія, з якою стикаються сучасні фотографи, – це уявлення, що робота на фрілансі дає повну свободу. Насправді фотограф працює без вихідних і має бути не лише майстром кадру, а й активною соціальною особистістю. Фотографія може бути бізнесом і водночас залишатися мистецтвом. Головне – мотивація та енергія, щоб знаходити час для творчості навіть у щільному графіку.
«Я вважаю, що унікальний погляд - це дуже круто. І він уже розвивається після того, як є технічні навички. Коли є база по світлу, так само, до прикладу, ми візьмемо там відомих митців Малевича, да? Він малював свої картини досить вправно, класно. І щоб дойти стати відомим завдяки Чорному квадрату, він пройшов неабиякий шлях. Тобто, так, своя якась база», – каже фотомисткиня.
Секрети майстерності та головні помилки
Тетяна Ткаченко-Радогуз викладає у Харківському університеті. Вона навчає студентів комерційній фотографії та створенню портфоліо для медіаіндустрії. Найчастіша помилка початківців – це пропуски занять.
«Я даю своїм студентам ті знання, за які свого часу заплатила б набагато більше, аніж вони за рік навчання».
За її словами, молоді студенти часто не усвідомлюють, куди рухаються. Водночас доросліші учні, які здобувають другу освіту, чітко розуміють свої цілі. Головне ж правило для всіх – любити справу і бути готовим займатися нею навіть безкоштовно, адже без внутрішньої мотивації професія швидко виснажує.
Кумири фотографки, як джерело натхнення
Фотомисткиня розповіла, що головним джерелом її натхнення є не соціальні мережі, а роботи митців, які залишили вагомий слід в історії фотографії. Вона уважно стежить за сучасними авторами, але справжній поштовх для розвитку отримує від класиків. Особливе захоплення викликає творчість Грегорі Крюдсона, чиї кінематографічні кадри нагадують сцени з драматичних фільмів: масштабні локації, складні декорації, світло, що пробивається крізь руїни.
«Це нереальний бюджет, і я б хотіла до цього прийти», – Тетяна Ткаченко-Радогуз.
Не менш важливим для неї є стиль Тіма Вокера, який створює відчуття казковості та магії, ніби відкриває двері у паралельний світ. Своє місце серед кумирів займає й Пітер Ліндберг, відомий принциповою відмовою від ретуші. Він залишав природні риси моделей навіть для обкладинок світових журналів, підкреслюючи красу без ідеалізації. Водночас фотографка надихається Енні Лейбовіц, яка зуміла залишатися актуальною й сьогодні, створюючи роботи з глибокими культурними відсилками та концептуальними сюжетами.
Для фотографки важливо не лише слідувати трендам, які швидко минають, а й формувати власний світогляд і стиль. Вона переконана, що унікальний досвід, візуальний багаж і чесна робота завжди цінніші за тимчасову моду. Саме тому відвідування виставок, перегляд фільмів, знайомство з історією мистецтва та режисерами стають для неї невід’ємною частиною професійного розвитку.
Нагадаємо, що фотовиставка «EDGE» у Полтаві триватиме з 19 по 27 грудня. Усі кошти з квитків підуть на благодійний збір «Зима Тут».
Фото Аліни Гончарової