Залишкове фінансування та мізерні зарплати тренерів. Які проблеми і перспективи для спорту у Полтавській громаді

Пандемія вплинула на наш стиль життя та здоров’я. Але також мають вплив алкоголь, паління, проблеми з харчуванням. На здоров'я людини впливає не тільки її особисте ставлення, а й середовище та інфраструктура.

Аналітичний центр ЗМІСТ розповідає про розвиток спорту у Полтаві, популяризацію здорового способу життя на рівні громади та кроки для покращення спортивної галузі.

У Полтаві спортом займаються майже 15% жителів. У різних куточках України зазвичай більш-менш однаковий відсоток спортсменів (13-15%). Є незначна перевага міст-мільйонників: Києва, Дніпра, Харкова (до 20%). Під спортом розуміємо регулярне фізичне навантаження, що має відношення до певного спортивного напряму.

Якщо пригадати спортивну ситуацію у прилеглих селах Полтавської громади, стає взагалі сумно. Річ у тому, що працездатного населення в громаді багато, а ось спортивних закладів та змагань – мало. Ймовірно, причиною цьому є фінансування спортивних ініціатив за залишковим принципом.

Існують й інші фактори, через які спорт у прилеглих територіях дещо занепадає. Наприклад те, що зарплати тренерів дитячих спортивних шкіл зазвичай мізерні. Вони залежать від кількості учнів та їхньої успішності. Фактично молодий тренер, який ще не встиг виховати чемпіона, отримує копійки. На територіях, де немає великих підприємств, на спорт майже не звертають уваги. Спортсмени зазвичай їздять на змагання за власні кошти, а умови – в жахливому стані.

Трапляється також, що спортивні ініціативи фінансово підтримують підприємці. Але зазвичай бізнес виділяє гроші лише на ті види занять, які їм самим до вподоби. Тому таке джерело фінансування не може бути базовим.

Якщо пригадати про існування фізичного виховання в школі, то бачимо, що ситуація не краща. Аби поширити здоровий спосіб життя серед населення, громада має розвивати стратегії у напрямку спортивного руху. Заняття фізичною культурою зменшують рівень агресії у суспільстві і дають надважливий досвід особистісного розвитку.

У різноманітних школах існує проблема недостатності фінансування, відсутність власних учбово-тренувальних баз та поганий стан спортивних об'єктів, що включає:

Експерт аналітичного центру ЗМІСТ Андріан Литовченко каже, що також існує проблема дублювання фінансування бюджетами шкіл однакового спортивного профілю й «розпорошеність» фінансування.

Також існує конфлікт інтересів у роботі приватних спортивних клубів (секцій) і тих шкіл, що фінансуються з бюджетів. Серед проблем також є відсутність стратегій розвитку спортивних об'єктів, побудованих за бюджетні гроші:

Опрацювати шкільну програму та позакласні заходи. Не менш нагальна проблема шкільних занять фізкультурою. Дуже часто вони мають геть погане інфраструктурне та теоретичне підґрунтя. Останнє має бути спрямоване на роз’яснення теорії фізичних навантажень дітям: як і коли правильно займатись спортом, навіщо це потрібно і як з цим жити. 

Потрібно поширювати ідею здорового способу життя. Зробити це все неможливо, якщо доросла частина населення не дає стимулів підростаючому поколінню на власному прикладі.

До речі, кількість дорослих, які беруть участь у змаганнях та марафонах за кордоном, суттєво різниться з українським досвідом. За кордоном середній вік спортсмена становить 55 років, а іноді – після 60. І це нормально.

Фінансово підтримати тренерів та розв'язувати нагальні проблеми спортивних шкіл. Існує необхідність прирівняти зарплати тренерів ДЮСШ до зарплати працівників освіти. Не менш нагальною є потреба у використанні спортзалів загальноосвітніх шкіл для потреб секцій фізкультури.

Для цього органи місцевого самоврядування мають передбачити дотації на утримання цих спортзалів, щоб адміністрація школи не хвилювалася про додаткові витрати на електроенергію чи опалення. Також необхідно розробити чіткий механізм сплати оренди.

Розв’язання потребує і проблема підвозу дітей до міста з прилеглих сіл, що не мають спортивної інфраструктури. Аби це працювало, потрібна програма дотацій саме на цю статтю витрат у міському бюджеті. Держава повинна не нав’язувати певні види спорту, а підтримувати ті спортивні ініціативи, які вже самостійно розвиваються в малих містах.

Відновити старти. Потрібно поновити старти, які припинили через всеукраїнську пандемію та спростити їх в будь-яких видах спорту: залучати не тільки секції та спеціалістів у справі. Звичайним мешканцям міста не обов’язково бігти марафон, але вони мають спробувати подолати хоча б кілометр на швидкість, або пробігти 3 кілометри повільно. 

До того ж початківців можна стимулювати додатково – нагороджувати призами, медалями та дипломами. 

Контролювати захворюваність шляхом поширення ідей здорового способу життя (далі - ЗСЖ). Україна лідер за кількістю хворих на серцево-судинні захворювання - а це значною мірою впливає на смертність. Підтримка активного споживання спорту спрямована на реалізацію програм по поліпшенню здоров'я нації і полягає в максимально широкому залученні жителів країни різного віку до заняття спортом.

Існують дві взаємопов'язані сфери споживання спорту: активна та пасивна. Активне споживання – власна спортивна активність людей. Пасивне споживання – спорт для глядачів, заснований на інтересі населення до професійного спорту.

Незалежно від моделі розвитку спорту, американської або європейської, суть державної політики ґрунтується саме на двох зазначених сферах споживання.

Професійний спорт і спорт вищих досягнень більшою мірою виконують для держави PR-функцію, підвищуючи імідж країни на міжнародній.

У Німеччині витрати на спорт в приватному секторі становлять 3-4% ВНП. В області спорту прямо або побічно задіяні понад 2% всього працездатного населення.

Причому активний спорт має вищий економічний значення, ніж спорт для глядачів. На нього припадає понад 80% всіх витрат.

Таким чином, спорт можна розглядати у двох аспектах: спорт як розвага і спорт як професійна діяльність. Обидва ці аспекти пов'язані з можливістю отримання комерційної вигоди. І завдання держави полягає в тому, щоб запустити механізми, зацікавлювати приватний бізнес інвестувати в спорт. При наявності значної частки фінансування спорту з бюджетів різних рівнів необхідно зберегти баланс інтересів держави (здоров'я нації, імідж країни тощо) І приватного капіталу (прибуток, власний імідж тощо).

Дії можуть бути наступними:

Уже цього достатньо, аби ситуація покращилась.

Наразі лише 6 мільйонів українців займаються фізичними навантаженнями та підтримують концепцію здорового способу життя. У Полтавській громаді наступні проблеми, пов’язані із відсутністю поширення здорового способу життя серед жителів:

Стратегія розвитку галузі має ґрунтуватися на серйозному розвиткові спортивної інфраструктури, будівництві нових об'єктів, значному збільшенні фінансування, визначенні пріоритетних видів спорту у громаді, автономізації та підтримці спортивних установ.