На Полтавщині збереглися давні звичаї, обряди та ремесла, які передаються з покоління в покоління. Сьогодні вони зберігають зв'язок із минулим та підтримують полум'я національної ідентичності.
Особливе місце Полтавщини в українській культурі підтверджується багатьма факторами. Це центральне розташування, яке сприяло збереженню безперервності культурних процесів. Також багата історія землеробства, що сформувала особливий світогляд та цінності місцевих жителів. Полтавщина стала батьківщиною для багатьох видатних діячів культури, серед яких Іван Котляревський, чия «Енеїда» заклала основи сучасної української літературної мови.
Унікальність Полтавщини полягає також у її етнографічних особливостях. Тут збереглися архаїчні елементи одягу, традиційні ремесла та обряди, які відрізняють цей регіон від інших куточків України. Орнаменти на вишиванках, пісні та танці, що передаються з покоління в покоління, – усе це свідчить про багату культурну спадщину Полтавщини та її важливу роль у формуванні української ідентичності.
Про особливості локальної культури, в інтерв’ю ЗМІСТу розповідає наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа.
Чому Полтавщину вважають колискою української духовності?
Варіантів безліч. Можливо через центральність регіону або безперервне перебування землеробів на цих землях:
«Через Полтавщину пролягала межа, що ділила ці території на кочівницькі та землеробські. Технічно саме на Полтавщині землероби мешкали постійно», – говорить Катерина Штепа.
Традиції цього регіону не переривалися протягом тисячоліть. Отож, так званою «колискою» Полтавщину зробили не історичні діячі, а скоріше державотворення та безперервність культурних процесів.
«Полтава – це, звісно, регіон давній. Інші регіони заселялися поступово, а Полтава була й давня, як, наприклад, Чернігівщина та Київщина».
Свій відбиток також могло залишити й те, що Полтавщина була аграрним регіоном. Вона не настільки сильно була урбанізованою, як деякі інші області України, адже тут переважали села та маленькі містечка.
Окрім цього, як і в будь-якому регіоні тут мешкали розумні та талановиті діячі. Полтавщина ж стала відома Іваном Котляревським та його «Енеїдою»:
«Його твір започаткував класичну українську літературну мову. Але я б все ж таки не казала, що тут, на Полтавщині, була саме колиска».
Етнографічні відмінності Полтавщини
Свої особливості є в кожному регіоні і це нормально, говорить Катерина Штепа. Але також є речі або слова, які навпаки об’єднують Україну.
«Періодично зустрічаємо слова, які звучать однаково, але означають різні речі. Наприклад, “запаска”. Запаска на Закарпатті – це два шматки тканини, які носять парно. На Полтавщині запаска – це попередниця або фартушок».
Плахта, запаска та горбатка – це одяг, який має різну назву, але відіграє однакову роль. Орнаменти на такому одязі часто несли в собі символи землі та зораного поля:
«Головною особливістю Наддніпрянщини, зокрема Полтавщини, стало те, що сюди довго проникала індустріалізація. У нас аж до середини 20 ст зберігався український народний костюм таким, яким він був».
На Полтавщині також не було яскравого змішування культур, бо це не прикордонний регіон. Цим Полтавщина суттєво відрізняється від Полісся та Закарпаття. Це стосувалося й одягу, адже Полтавщина – один з небагатьох регіонів України, де архаїчні види одягу зберігалися дуже довго.
Проєкт «Коли говорять гармати: обличчя культури Полтавщини» реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
#ЗапідтримкиУКФ