27 грудня, 10:12
27 грудня, 10:12

Сьома ранку. Один з полтавських гуртожитків прокидається. Волонтери йдуть на руханку, а далі за розкладом мають сніданок. Часу обмаль, бо вже о дев’ятій потрібно почати будівництво на об’єкті. Вони – учасники одного з найбільших волонтерських рухів «Будуємо Україну Разом», що став критично важливим для країни, що воює.

Більшість з учасників вперше у Полтаві, але замість прогулянок містом на них чекає ремонт в кімнатах для людей, які втратили дім й звичне життя через війну. 10 грудня БУР відкрив табір у Полтаві й наступні 7 днів на них чекає складна робота: підготувати житло для тих, хто цього вкрай потребує.

ЗМІСТу вдалося побувати у волонтерському таборі, щоб показати як працює БУР зсередини.

Ніхто крім нас

Волонтери «Будуємо Україну Разом» займаються відбудовою приміщень, які постраждали внаслідок війни. Учасники проєкту – активна та ініціативна молодь, яка добровільно доєднується до цього та зацікавлена в розвитку України.

Проєкт заснували у 2014 році, коли троє львівських студентів поїхали до Краматорська. 

«У них була мета – допомогти, але вони не знали як саме. Уже на місці вирішили, що допомагатимуть будівництвом. Пізніше юнаки, серед яких Юрко Дідула та Коля Дорохов, які і є співзасновниками ініціативи, створили в Краматорську перший в Україні молодіжний центр “ВІЛЬна ХАта”», – говорить волонтер Богдан Коваль. 

З того часу рух переріс у масштабний проєкт, що поширився всією країною. Учасники табору, без перебільшення, роблять внесок у відновлення України. Учасники БУР – люди зі спільними цінностями, які беруться за шпателі, щоб своїми руками побудувати свою країну. На футболці у кожного волонтера є напис – «Якщо не ми, то хто?». Саме він допомагає зрозуміти інтереси та цілі цієї спільноти.

Початковою метою БУРу була відбудова приміщень для людей у прифронтових містечках України. Згодом вирішили не просто відновлювати зруйноване, а й створювати, розвивати та підтримувати місцеві культурні ініціативи по всіх регіонах України.

Табір у Полтаві

Цього року у Полтаві табір БУР відбувся вперше. Мета важлива – облаштувати помешкання для людей, які покинули домівку через війну. Також у планах облаштування молодіжного хабу в місті. Волонтери працювали на трьох локаціях:

  • 2 блоки по 4 кімнати у гуртожитках;
  • молодіжний хаб у третьому корпусі Полтавського педагогічного національного університету Володимира Короленка.

Роботи на об’єктах багато, адже приміщення довелося облаштовувати з нуля. Тому табір організували у 3 з’їзди:

  • 19-26 листопада;
  • 27 листопада – 4 грудня;
  • 10-17 грудня.

«Так, роботи багато, але ми розуміємо навіщо й для кого це все. Україна не може зараз допомогти кожному, адже завдань дуже багато, потреб більшає з кожним днем. Саме тому ми власноруч беремо шпателі та йдемо працювати для своїх же людей», – описує плани Богдан Коваль.

До волонтерів інколи доєднувалися місцеві, але їх дуже мало. Усе це через те, що у Полтаві молодь мало поінформована про БУР та інші можливості.

«Місцеві спочатку довго не довіряли нам і вважали нас за шахраїв. У Полтаві багато активної молоді, а полтавських волонтерів часто можна  зустріти на таборах в інших містах, але в самій Полтаві для них немає достатньо можливостей, аби розвиватися», – пояснює волонтер.

Після завершення робіт, об’єкти перейдуть під відповідальність університету, тому наскільки хаб буде поширеним серед полтавців – залежатиме від адміністрації.

Що таке БУР-табір

Увесь тиждень БУР-табору волонтери проводять як у справжньому літньому дитячому таборі, але є одна особливість – щоденна будівельна робота на об’єктах. Атмосфера дружня та весела. Цьому є причина: тут збираються люди зі спільними інтересами та цінностями. 

Тут є розпорядок дня та вечірня програма, під час якої волонтери можуть просто відпочити або навчитися чогось нового на майстер-класах. Цим займаються кемплідери, які проводять разом з волонтерами весь табір.

«Волонтери не бувають цілий день на будівництві. У середньому це не перевищує 5 годин роботи. У кінці дня ми всі беремо участь у культурній програмі. Там відбувається різне: майстер-класи, лекції, рефлексії. Це можливість відпочити від роботи та ближче поспілкуватися з іншими волонтерами», – продовжує екскусію Богдан.

Кожного табору для волонтерів організовують локальні екскурсії, аби познайомити їх з місцевою культурою та історією. Саме тому волонтери БУР кажуть, що це можливість відкрити для себе Україну з абсолютно нового боку. 

«Особливо цікаво, коли ми приїжджаємо в маленькі села і там спілкуємося з місцевими. Це цікаво, адже люди, які прожили все життя в одному регіоні можуть краще розповісти про нього за будь-які музеї. Люди – це головне, що дарує БУР», – ділиться Богдан. 

На самій будові учасників супроводжують майстри, які контролюють будівничий процес на об’єкті та є відповідальним за нього. Перед початком роботи вони проводять заняття з техніки безпеки користування інструментами. У таборі вважається, що майстри – це люди, які можуть навчити усього. У будь-який до них можна звернутися за допомогою чи порадою. За ідеєю проєкту, завдання майстра полягає у тому, щоб навчити учасників будівельним роботам, якими вони хочуть займатися.

У кінці табору кожен учасник отримує футболку волонтера та деякі сувеніри на згадку..

Для того, щоб взяти участь у таборі БУР потрібно заповнити анкету та мати страховку. При її заповненні можна добровільно зробити фінансовий внесок у розмірі 400 грн, які потім витратять на розвиток проєкту. Проживання та харчування, витрати на квиток покриваються партнерами БУРу.

Люди і війна

Спільнота БУРу налічує понад 5 тисяч людей.

«Наші люди – нове покоління творчої та підприємливої молоді, яка працює над створенням можливостей у країні. Звичайні студенти, але вони наскільки замотивовані щось робити, змінювати, що ти не можеш не надихатися ними», – кажуть волонтери.

Однак, участь у проєкту беруть не лише українці, а й люди з-за кордону, які цікавляться Україною та її культурою. Інколи до таборів доєднуються іноземці, але особливо поширеним це стало під час повномасштабної війни, коли про ініціативу почали розповідати люди, які вимушено покинули країну.

Для себе спільнота виокремила 4 цінності, за якими можна визначити чи «їхня» ця людина, чи ні. Серед них:

  • беремо відповідальність – «Якщо ми беремося за об’єкт, то кожен волонтер бере відповідальність за те, що ми завершимо його»;
  • цінуємо різ(в)ність – «До нашої спільноти долучаються абсолютно різні люди: з різними інтересами, професіями, віруваннями та расами. Але кожен має відчувати, що він тут рівний і що тут цінують кожного, яким би “дивним” чи “не таким” він був. Під час будови ця цінність проявляється як ніде більше, адже ми не поділяємо роботу на “жіночу” чи “чоловічу”. Усі в рівних умовах та мають самі вирішувати, чим хочуть займатися на об’єкті»;
  • довіряємо – «Закінчуючи роботу на об’єкті в нас не завжди є можливість слідкувати за ним, тому ми повністю довіряємо місцевим та покладаємося на те, що вони будуть слідкувати та продовжувати нашу справу. Серед самих волонтерів також панує атмосфера повної довіри один до одного»;
  • віримо в Україну – «Це і є те, для чого ми збираємося всі разом–ми віримо в нашу країну та допомагаємо їй ставати кращою».

Часто волонтери об'єднуються в осередки в містах та працюють там на локальному рівні. Так вони можуть поширювати інформацію про проєкт, залучати місцевих до участі в таборах, проводити різні акції чи гуртки.

Богдан Коваль каже, що з початком повномасштабного вторгнення БУР почав працювати в новому, активнішому ритмі:

«Якщо раніше сезон таборів розпочинався з кінця весни і тривав до осені, то зараз ми не припиняємо роботу. У країні змінилися потреби та їхня кількість, тому ми не зупиняємося навіть взимку».

Зараз робота волонтерів направлена на облаштування місць для проживання переселенців, а ще однією метою БУР є створення можливостей для молоді, тому вони долучаються й до будування креативних просторів в різних областях України. Завершивши роботи у Полтаві, волонтери поїдуть до інших міст, де сьогодні вони так потрібні.

Фото – Денис Кондратюк

Обкладинка Юлії Сухопарової

Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ЗМІСТу і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.