16 лютого, 16:02
16 лютого, 16:02

Ярославна Блонська обрала напрям міжнародних відносин ще в університеті. Перша посада після закінчення навчання була в комерційному банку. Після цього працювала у приватних підприємствах у галузі енергетики, хімії. 

Новим етапом стала залізорудна галузь. Здобутий раніше досвід допоміг очолити київський офіс Групи Ferrexpo. Сьогодні Ярославна Блонська – директорка з продажу по країнах Європи, Туреччини, одночасно відповідальна за зв'язки Групи Ferrexpo з органами влади. Вона говорить, що такого успіху досягла завдяки постійному розвитку:

«На сьогодні я маю можливість навчатися онлайн, тому це може бути неробочий час або вихідні. Мова йде про будь-які напрямки навчання. Однозначно, варто вкладати час у свої знання».

Директорка має трьох дітей. Вона вважає, що є багато можливостей балансувати між професійними вимогами та родиною. Водночас говорить, що в кожному конкретному випадку жінка має сама вирішувати, як комбінувати роль мами та бізнес-леді.

Ярославна Блонська – директорка з продажу Групи FerrexpoГрупи Ferrexpo по країнах Європи та в Туреччині

Ярославна Блонська також говорить, що всі гендерні стереотипи йдуть з минулого. А про сучасне становище жінок, зокрема у великому бізнесі, ЗМІСТу розповіла соціологиня Олена Стрельник.

Виняток, який підтверджує правило

Дослідниця аналізує умови на ринку праці й бар’єри, які заважають жінкам розвиватися в професійній сфері. Вона вважає, що успішні корпоративні кар'єри є скоріше винятком. Фахівчиня виділяє кілька причин важчого просування жінки кар’єрними сходами. 

Перша: соціальна роль жінки. 

Переважна більшість українських жінок працюють. Згідно з даними соціологічних опитувань, в сім’ях саме вони відповідають за весь спектр хатньої праці: догляд за дітьми, приготування їжі, прибирання тощо. Відповідно, відбувається конфлікт між професійними та сімейними обов’язками. Останні утруднюють кар’єрне просування. Жінки можуть обирати роботу, яка менш оплачувана, але зручніша з точки зору поєднання цих двох іпостасей.

Можна заперечити: «Це ж їхній вибір!». Але чоловіки, коли стають татусями, не мають обирати: бути татом чи робити кар’єру. В нашому суспільстві вони можуть робити це   одночасно, навіть бувши багатодітним батьком.

Чоловіки в Україні поки не беруть на себе таку кількість домашніх зобов’язань, щоб розвантажити жінку. Стрельник згадує наступну цифру: у відпустку по догляду за дитиною до трьох років за різними даними йде приблизно 2% українських чоловіків:

«Чому так? Відповідь проста – ця відпустка не оплачується. Відповідно, якщо в середньому чоловік в родині заробляє більше, то з економічних міркувань вигідніше, щоб в декрет пішла жінка».

Фахівчиня наголошує також, що частина чоловіків готові доглядати свою дитину, але економічні умови цьому не сприяють. Тобто тут не завжди провина самих чоловіків. А потім все відбувається по інерції: якщо жінка доглядає маленьку дитину, то вона начебто більше знає про її потреби та продовжує ці функції. Це теж впливає на її кар’єрні можливості.

Ця проблема підштовхнула керівництво Ferrexpo запустити пілотний проєкт чоловічих декретів. Фізіологічно так склалося, що жінка має бути поруч з дитиною перші місяці життя, але в подальшому ролі можуть змінитися. Якщо чоловік готовий піти у декретну відпустку строком від 6 до 12 місяців, то компанія покриває розрив в оплаті праці, коли такий є. Ця програма на пілотному етапі діє для родин Ferrexpo (коли чоловік та дружина працюють в компанії – прим.ред).

Друга: гендерні стереотипи та упередження. 

Суспільство привчає дівчат до того, що головне – вийти заміж і стати мамою, а хлопчиків готують до ролі годувальника сім’ї. Тому, як правило, дівчата не надто орієнтовані на здобуття освіти в галузях економіки, які традиційно вважаються чоловічими: інженерія, машинобудування тощо. 

Дослідниця вважає, що це є одним із чинників гендерного розриву в оплаті праці. В Україні цей показник становить близько 20%, в Полтавській області – 27,6%, згідно зі статистичним збірником Держстату України за 2018 рік.

Якби більше жінок було залучено до отримання освіти в так званих «чоловічих» галузях, які добре оплачуються, це могло б в перспективі покращити становище жінок на ринку праці та їхні заробітки.

У приватному секторі економіки зарплати визначаються не штатним розписом, а перемовинами. Роботодавець може вирішити, що жінці можна платити менше, бо їй не треба утримувати родину, адже вона заміжня, і заробляти має її чоловік. 

Окрім того, і самі жінки, за словами Олени Стрельник, мають нижчі зарплатні амбіції. Тобто вони готові працювати за меншу плату. В суспільстві вважається: якщо чоловік заробляє більше, то жіночий заробіток є не таким важливим.

Не стереотипами єдиними

Соціологиня наголошує на низці поширених явищ на ринку праці, які стають на заваді жінкам у розвитку кар'єри. При рівних умовах Стрельник припускає, що досі перевагу нададуть чоловікові. Вона пригадує кейс, коли в Полтаві за відкритим конкурсом обирали директора краєзнавчого музею:

«На посаду балотувалися чоловік і жінка, молода мама. Один із членів комісії публічно сказав: “Оце ви, пані Оксано, спочатку дитину виховайте свою, а потім приходьте на цю посаду”». 

Тому дослідниця припускає, що чоловіка сприймають як більш ефективного, особливо коли йдеться про молоду жінку, яка до того ж має маленьку дитину. 

Фахівчиня також розповідає про таке поняття як «скляний ліфт». Якщо чоловік приходить в галузь економіки, в якій переважно працюють жінки (наприклад, система дошкільної освіти), то, як правило, він доволі стрімко робить хорошу кар’єру: 

«Чоловіки в дитсадках вихователями довго не затримуються».

А коли навпаки, жінка починає працювати в «чоловічій» галузі, то їй буде важче. Проявляється так званий феномен «скляної стелі». Це невидимий і формально ніяк не позначений бар'єр, який обмежує кар'єрне просування жінок, незалежно від їх професійних якостей. Це явище є наслідком відповідальності жінки за весь спектр сімейних обов’язків і упередження самих роботодавців. Ось такий різний ефект.

Соціологиня додає, що жінки мають менше вільного часу і часу на самоосвіту. Це є відповіддю Олени Стрельник на критичне питання: а хто зараз жінкам заважає робити кар’єру?: 

«Формально – ніхто, ніде в законі не написано, що жінка не може бути президентом України чи керівницею топ-компанії. Але на практиці кар’єрна реалізація жінок утруднена».

Фахівчиня ділиться, що при спілкуванні з жінками, які досягли успіху в кар’єрі, помітила таку тенденцію: чим успішніше жінка, тим більше вона вірить в те, що всі так можуть. Часто немає чутливості до того, що не всі мають сприятливі умови: 

«Одна справа, коли жінка зробила успішну кар’єру, бо у неї була підтримка зі сторони партнера і батьків, вона отримала хорошу освіту, проживає в місті, виховує здорову дитину. А інша справа, коли жінка самостійно виховує дитину чи партнер не підтримує її кар’єрні прагнення».

Думку дослідниці підтримує і Ярославна Блонська. Вона переконана, що не кожна людина може здобути ту чи іншу посаду, у кожного свої інтереси та пріоритети:

«Головне – це поважати індивідуальність і неможливо всіх рівняти під якісь стандарти, які були кимось встановлені. Для когось стати керівником підприємства буде замало, а для іншої людини достатньо досягти середнього рівня і мати соціальну підтримку». 

Олена Стрельник резюмує, що жінки часто здобувають успіх не завдяки, а всупереч.

На все свій час

Ярославна Блонська розповідає, що кожен її робочий день буденність: ранкові процедури, приготування сніданку для дітей, частина робочого дня, яка передбачає переговори, зустрічі, до 2020 року часті відрядження й перельоти, а ввечері проведення часу з родиною.

Керівниця зізнається, що єдине, чого інколи бракує в її житті це час. Говорить, що балансувати між роботою та особистим життям тяжкий труд. Впоратись з цим їй допомогли навички тайм-менеджменту. ЗМІСТ спільно з Ferrexpo підготував дієві поради для оптимізації часу, щоб більше не мріяти про 25-ту годину в добі.

Помилково вважати, що тайм-менеджмент це про похвилинне планування дня. Подібна система призводить лише до роздратування, підвищення тривожності, погіршення психологічного стану й аж ніяк не до продуктивності. Тайм-менеджмент покликаний оптимізувати час, а не ставити для себе рамки, в яких неможливо жити. Це не про універсальність, а скоріше про певні сформовані принципи й правила, які кожен адаптує під свій стиль та ритм життя.

Для тих, хто хоче навчитися встигати все, є універсальна порада: зрозумійте, що час є. А список справ можна оптимізувати за матрицею Ейзенхауера (американський військовий, 34-й Президент США – прим.ред).

Таблиця Ейзенхауера

Розпишіть завдання на день по квадратах. Справи з квадрата №1 «Термінові й важливі» ваш пріоритет, тому їх потрібно робити в першу чергу. Завдання з квадрата №2 можна виконувати впродовж кількох днів. У квадраті №4 те, що потрібно делегувати або автоматизувати. А завдання з квадрата №3 просто викреслити зі свого списку.

Матеріал створений у рамках партнерства з «Ferrexpo Poltava Mining». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора і не завжди збігаються з позицією редакції.