Злива, грім, сирена повітряної тривоги. Шведську делегацію в Полтаві зустрічає негода й загроза російського обстрілу, проте іноземці не переривають свого візиту походом до укриття. Зрештою, вони приїхали побачити Полтаву, як вона є, а саме так і живе місто останні три роки.
Шведи й раніше відвідували Полтаву з огляду на спільну історію, проте ця делегація – особлива. До неї увійшли представники громадських організацій, які допомагають Україні, та заступник мера міста Кальмар, який уперше серед своїх колег побував так близько до лінії фронту.
Віднедавна Полтава й Ка́льмар офіційно стали містами-побратимами. Налагодження співпраці відбувається не тільки на папері й спрямоване на особисті контакти та поглиблення взаємодії.
ЗМІСТ супроводжував делегацію й спілкувався з її учасниками. Чому шведи допомагають полтавцям, що можуть отримати натомість і що на практиці означає партнерство міст, розповідаємо в матеріалі.
Як міста стали побратимами
Полтаву й Кальмар розділяють понад 2 тис. км. Це невелике шведське місто стоїть на березі Балтійського моря понад 800 років і має замок, свідок більшості подій місцевої історії, та собор – одноліток Полтавської битви.
Місто над Ворсклою не менш давнє, проте більшість спадку своєї минувшини втратило за століття окупації. Сьогодні Полтава разом з усією Україною протистоїть новій хвилі агресії з боку Росії, адаптуючись до існування у воєнних реаліях. Саме цей досвід і опинився в фокусі інтересу іноземців.
Заступник мера Кальмара Ерік Сіарді говорить, що з початком повномасштабного вторгнення їхній муніципалітет вирішив підтримати Україну й почав пошук міста-побратима. Представників обох сторін сконтактувала ініціатива Cities4Cities, що є частиною програми Швеції для України Polaris, яка підтримує розвиток партнерства.
«Наша співпраця стосується не лише того, що відбувається зараз. Вона також спрямована в майбутнє. Сподіваюсь, у світле майбутнє. У нас є багато ідей для потенційної співпраці в розвитку бізнесу та питаннях водних ресурсів, або, наприклад, спільних досліджень історичних пам'яток, аби зробити їх цікавішими й привабливішими для туристів», – каже віцемер Кальмара.
Налагодженню відносин Кальмара та Полтави сприяла й організація Blåljus i Samverkan, яка об’єднує рятувальників, медиків та поліціянтів Швеції. З 2022 року вони підтримують технікою колег в Україні. Перші контакти з представниками організації налагоджувала заступниця мера Полтави Тетяна Бардіна під час Форуму міжмуніципальних партнерств у листопаді 2023 року, яку організовує Cities4Cities.
«Ми говорили про Полтаву, і я попросила дві речі: пожежну автодрабину й пошук міста-побратима. Уже наступного дня отримала відповідь: і одне, і інше – буде. Ми почали листування з міською радою Кальмара і в січні 2024 року отримали автодрабину. Її водій Робін передав мені візитівку заступника мера міста, звідки ця техніка. Через півтора року ми вже маємо офіційне партнерство, підтримане депутатами обох міст».
«Вони стали для нас мов частина родини»: чому шведи допомагають українцям
Шведська делегація прибула до Полтави 20 травня, щоб побачити місто, роботу муніципалітету, комунальників та соціальної сфери, а також дізнатися про долю наданої раніше гуманітарної допомоги. Разом із віцемером Кальмара приїхали представники організацій Power Up Ukraine та Filippus Human Aid, від яких громада отримала генератори різної потужності. Частину з них передали школам і дитсадкам у старостатах, інші дісталися комунальним підприємствам.
Організація Power up Ukraine постала з ініціативи парафіян місцевої церкви у Швеції. Допомогти Україні їх надихнули українські біженці, які долучилися до релігійної громади.
Особисті зв’язки привели до Полтави Андеша-Піттера Шудіна – священника лютеранської церкви в місті Ґетеборг, що на західному узбережжі Швеції. Він прихистив у своєму домі сім’ю з України на початку повномасштабної війни.
«У нас мешкала українська родина: двоє дітей, мама й бабуся. Ми просто закохалися в них, тож приїхали сюди, щоб відвідати їх у Києві. Вони повернулися, адже їхній чоловік – на фронті. Їм важко було перебувати далеко у Швеції, бо вони іноді можуть бачити його, хоч і не дуже часто. Вони повернулися сюди, але ми підтримуємо зв'язок щотижня. Іноді – багато разів на тиждень. Вони стали для нас мов частина родини, а я для дітей – як другий батько».
Кілька місяців тому з ініціативи священника та місцевих волонтерів у Ґетеборзі відбувся концерт, щоб зібрати гроші на закупівлю генераторів організацією Power Up Ukraine. Десятки артистів виступили безкоштовно на підтримку українців. Цього травня Андеш-Піттер Шудін вирішив побачити Україну на власні очі.
Волонтерам з Power up Ukraine вдалося зібрати майже 4 млн євро пожертв за 2,5 роки роботи. За словами одного з засновників організації Саймона Саймонсона, Україні передали близько тисячі генераторів сумарною потужністю понад 30 МВт. Серед найбільш потужних – на 500 кВт та 750 кВт – надійшли для комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс». Безперебійним живленням забезпечили також укриття та гідроелектростанцію.
«Під час приїздів до України ми зустрічаємо стількох людей і звісно отримуємо багато подяк від них. Але ми хочемо подякувати вам. Ми ті, хто має подякувати вам, бо ви – захисники Європи. Перебуваючи в Україні, я справді відчуваю, що ваша любов до кожного, хто тут живе, поширюється й на нас, навіть якщо саме ви зазнаєте втрат. Ви стали щитом, хоч вас і не просили про це. Тож, якщо ми можемо щось зробити, щоб підтримати вас, ми це зробимо», – говорить Саймон Саймонсон.
Аби допомагати ефективніше, волонтери Power up Ukraine сконтактували з іншою шведською організацією Filippus Human Aid, яка має понад 30-річний досвід роботи. На початку 1990-х її створили для підтримки жителів України в часи скрути після відновлення державою незалежності.
Завдяки роботі шведських волонтерів та муніципалітету Кальмара Полтавська громада отримала пожежний автомобіль з автодрабиною, генератори, спецавтівки для медиків та обладнання для рятувальників.
Допомогу в координації роботи організацій, які підтримують Україну, надає благодійний фонд «Шведський центр допомоги». Завдяки йому доставляють електрообладнання, спецтранспорт та гуманітарку для постраждалих від війни.
Голова фонду Сергій Порохнавець прибув до Полтави разом зі шведською делегацією й виступив під час прямого включення зі Стокгольмом:
«З початку війни ми намагалися об’єднати різні неурядові організації та привести їх до муніципалітетів. Полтавщина – найкращий приклад в Україні, де ми справді почуваємося бажаними гостями й відчуваємо, що надану допомогу використовують правильно. Вона не просто десь лежить. Тому для Power up Ukraine та Filippus дуже важливо приїхати й побачити, що неурядові організації працюють не лише на папері, а й у реальності».
Разом зі шведськими волонтерами голова фонду продовжив шлях на схід, плануючи відвідати Харків та прикордоння Сумщини.
Чому взаємодія міст важлива
Партнерства міст – істотна частина процесу Євроінтеграції України. Не менш значуща, ніж реформи й адаптація законодавства, адже особисті зв’язки між жителями громад закладають основу для світоглядного зближення.
Нині Україна отримує від партнерів значні обсяги допомоги на різних рівнях, проте навіть у період воєнних випробувань має чим поділитися. Партнерство не вичерпується обміном гуманітарною допомогою, воно передбачає можливість ділитися досвідом і кращими практиками фахівців у різних сферах.
«Україна набуває нову версію себе. Ми змінюємось. І, на жаль, війна є каталізатором величезних змін в Україні. Ми розуміємо, що особистісні відносини й візити є рушієм конкретних дій», – говорить очільниця Полтавської міської ради Катерина Ямщикова.
Візит шведської делегації до Полтави націлений на ознайомлення, тож ключовими пунктами в кількаденній програмі стали зустрічі з фахівцями сервісів, які забезпечують життєдіяльність громади: рятувальниками, медиками, комунальниками, освітянами, держслужбовцями. Вони продовжують працювати в умовах повномасштабної агресії Росії, загроз обстрілів та руйнівних ракетних і дронових атак.
«За часи повномасштабного вторгнення не так багато посадовців муніципалітетів Швеції мали сміливість приїхати до України, тим більше далі, ніж Київ. Нам відомо, що він [Ерік Сіарді – прим. авт.] є лише третім представником муніципалітетів, який таке рішення ухвалив. Це – про підтримку. Про те, що Полтава й Швеція історично чекали плідної продуктивної співпраці понад 300 років. Нас об’єднує історія й культура, а також те, що Швеція чітко розуміє: Україна – форпост Європи. Наші герої захищають не тільки Україну, а і Європу», – каже очільниця Полтави.
«Нам є чому повчитися»: що Полтава може дати Кальмару
Попри те, що війна наразі не поширилася на захід, європейці усвідомлюють потенційні ризики. Вони не припиняють підтримувати й водночас – поглиблюють свій інтерес до того, як суспільство долає воєнні виклики. Як звичайні українці навчилися балансувати повсякденні турботи й радощі, горе втрат і усвідомлення вразливості перед каліцтвом, бажання змінювати свою країну на краще та беззахисність перед загрозою насильницької смерті. Як фахівці екстрених служб та критичної інфраструктури продовжують роботу під час обстрілів, ліквідують наслідки та рятують життя поранених.
«Головне для нас – як Полтава долає ситуацію сьогодні. Для нас це надзвичайно важливе навчання, тому що зараз у Швеції відбуваються певні події. У нас немає війни, але, наприклад, багато водоочисних заводів. Хтось намагається їх знищити. Тому нам є чому повчитися. Ймовірно, навіть більше, ніж Полтаві в нас», – говорить віцемер Кальмара.
Серед потенційних сфер для обміну досвідом – робота рятувальників та медиків. Вони першими прибувають до місць надзвичайних ситуацій і за роки повномасштабної війни вдосконалили алгоритми реагування.
Випробування масовим надходженням пацієнтів до лікарень Полтава пройшла 3 вересня 2024 року, коли росіяни вдарили двома балістичними ракетами по Інституту зв’язку. Наслідок атаки – понад пів сотні загиблих, більш як 300 поранених.
Полтавські медики вперше зіштовхнулися з таким масштабом госпіталізацій. Допомогу постраждалим від обстрілу надавали в кількох лікарнях Полтави, зокрема – у 2-й міській. Висновками з напруженої роботи тих днів поділився завідувач відділення малоінвазивної хірургії Дмитро Усков. Уперше після обстрілу він потрапив додому 16 вересня.
«Уже через вісім хвилин після перших трьох швидких чітко налагодили комунікацію. Усі швидкі в цій лікарні пройшли через мене, і поруч була людина, яка передавала дані в департамент. Я мав зворотний зв'язок по наявності вільних операційних, завантаженості. Це було мега зручно мені, як людині, яка мала все організувати. Департамент міг ухвалювати рішення про розгортання ліжок. Усе було дуже швидко. У таких ситуаціях логістика виграє перед професіоналізмом», – розповідає лікар.
На початку масового надходження поранених у трьох міських лікарнях Полтави розгорнули 9 операційних. Найбільш інтенсивно команди медиків працювали в перші три доби. Нині в закладах раз на місяць влаштовують навчання для працівників, де відпрацьовують алгоритм реагування на надзвичайні ситуації.
«Коли ми почали спілкуватися з колегами, то зрозуміли, що в екстрених ситуаціях зазвичай “сиплються” не лікарі вищих категорій і не професорсько-доцентський склад. Проблеми переважно на рівні середньої й нижчої ланки медичного персоналу. Саме там і виник запит на навчання та перенавчання під час екстремальних ситуацій».
Шведські лікарі не мають досвіду реагування на надзвичайні події такого масштабу, тож зацікавлені у вивченні українського досвіду.
Професійний інтерес в обміні напрацюваннями мають також надзвичайники. У Швеції вони підпорядковані муніципалітету, і, на відміну від медиків, належать до зони відповідальності місцевої влади.
Обсяги роботи, структура організації та фінансування рятувальників Кальмара й Полтави суттєво відрізняються. Шведська служба має більш розгалужену систему спеціалізацій, тоді як українські надзвичайники практично універсальні під час роботи. Станція в Кальмарі обслуговує територію, яку населяють 73 тисячі людей, а Полтавське райуправління ДСНС – 600 тисяч жителів. Бюджет шведських рятувальників становить 8 млн євро на рік, тоді як полтавські в перерахунку мають близько 1,5 млн євро, а фінансують їх на національному рівні.
Суттєво відрізняється також спосіб комунікації різних підрозділів. Українські рятувальники мають єдину лінію, тоді як їхні шведські колеги користуються різними хвилями радіозв’язку. Це ускладнює координацію роботи, тож ситуацію планують змінювати.
Крім того, у Полтаві злагодженість роботи екстрених служб забезпечує штаб, куди входять рятувальники, військові, поліція та представники влади. Вони обмінюються інформацією про загрози обстрілів, напрямки польотів дронів та ракет. Для подолання наслідків надзвичайних подій залучають сучасні технології.
«У нас є роботи, які ми використовуємо під час гасіння нафтових і газових підприємств, на об’єктах, де можуть бути вибухонебезпечні предмети. Щоб убезпечити людей і ніхто не отримав поранення. Роботи – це гуманітарна допомога від Німеччини. Ми можемо обстежувати місце надзвичайної події за допомогою них, а також дронів із тепловізорами», – каже начальник Полтавського райуправління ДСНС Сергій Пругло.
Полтава може поділитися досвідом своїх медиків і рятувальників. Разом із тим місто потребує експертизи й підтримки у сфері поводження з відходами, де шведи мають значні успіхи. Їхні досягнення є результатом десятиліть роботи на рівні реформ і трансформацій суспільної свідомості. 99% сміття у Швеції сортують на етапі дому й віддають на перероблення, 1% – зберігають на сміттєзвалищах.
Ситуація в Полтаві дзеркально протилежна: фактично все сміття вивозять на приміський полігон у Макухівці, який почали експлуатувати понад 70 років тому. Нині звалище нагадує 30-метрову гору, яка щороку зростає і біля підніжжя якої наповнюється фільтратне озеро.
До розмов про будівництво сміттєпереробного заводу в місті повертаються раз на кілька років, проте подальшого розвитку вони не отримують. Пріоритети воєнного часу не на боці питання відходів, а глибинне розв’язання проблеми лежить у суспільних практиках.
Зміни потребують послідовного впровадження й створення державної стратегії на десятиліття вперед. З огляду на вимоги Євроінтеграції, Україна все ж матиме звернутися до питання найближчими роками.
Візит шведської делегації в Полтаву пролягав крізь багато локацій. Партнери відвідали також Ветеранський центр, будівництво нового укриття для школи, концерт до Дня матері й осередок розвитку підприємництва «Дія. Бізнес». Віцемер Кальмара Ерік Сіарді виступив на засіданні виконавчого комітету міської ради, де за підсумками знайомства з Полтавою виголосив невелику промову українською мовою:
«Особисто для мене це можливість побачити ваше повсякденне життя в кафе, провулках та на площах, а також труднощі та смуток, які існують серед вас. Я несу це з собою в серці та розповідатиму цю історію вдома».
За короткий час візиту шведські друзі України побачили полтавців, які поспішають у справах та повагом гуляють, вшановують ранками загиблих та перепочивають біля кав’ярень. Які прибирають вулиці, займаються спортом, рятують життя й виховують дітей. Часто все це – після недоспаної через ворожий обстріл ночі. Містом розкидані знаки війни, але життя триває.
Фото Аліни Гончарової