: В Україні є схоже на Хелловін свято – Велесова ніч

(Обкладинка ЗМІСТу)

31 жовтня, 09:10
31 жовтня, 09:10

Коли в західних країнах відзначають Хелловін, згадаймо про те що і в Україні є схоже свято – Велесова ніч. Відзначають його, як і Хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

Та чимало етнографів вважають, що Велесова ніч та Хеловін – це принципово різні свята. Велесова ніч має на меті поклоніння богу, що координує добро і зло, а Хелловін – це обряди задобрення саме злих духів.

У давнину вважалося, що у Велесову ніч духи предків повертаються до нащадків, щоб піднести їм уроки та благословити весь рід. В цей день було заведено прикрашати будинки горобиною - це робиться з метою відлякування злих сил. З цією ж метою під порогом розсипають сіль. Також прикрашають оселі гарбузами, яблуками та осінніми квітами.

Як пише Олексій Кононенко в книзі «Українська міфологія та культурна спадщина» Велес є богом худоби, чередників та музик. Опікун усього тваринного світу. Один з найголовніших богів у давніх слов’ян, його іменем клялися, при закладанні угод. Найбільше Велес опікувався робочою худобою – волами. Ще за народними переказами він насадив на землі ліси й трави – волосся землі.

У давнину людина не могла збагнути багато довколишніх речей, які були сильнішими за неї. У чомусь вони допомагали, але у чомусь шкодили. Людина прагнула вмилостивити оточуючий світ, зрозуміти його, навчалася жити в гармонії з природою. Усі явища персоніфікували, отримували назву.

Духи природи не були тільки добрими, або злими. За переказами, вони допомагали, коли до них ставилися шанобливо та шкодили, коли з ними не рахувалися. Так з’явилася ціла когорта злих духів – таким чином пояснювали хвороби, неврожаї, голод, бурі, морози, тощо.

Розповідаємо про чарівних істот, які були характерними для Полтавщини.

Дворовик

Дворовик (Джерело – Міфологічний світ українців)
Дворовик (Джерело – Міфологічний світ українців)

Добрий дух обійстя, що охороняє від мору, пожежі, грабунку, всю живність і все добро у дворі. Сприяє благополуччю, розквіту, багатству.

Дворовик, за переказами, був підвладний домовикові, допомагав йому і слухався у всьому. Та все ж він був більшим халамидником і штукарем, міг утнути таких капостей, що господарі за голови хапалися.

За уявленнями, дворовик виглядає маленьким дідком з бородою. Він завжди охороняє своє обійстя, а як зазіхає сусідський дворовик, то бувають сварки. Дворовик є у кожному обійсті. І тільки при поганому ставленні до нього з боку господарів, він може піти з двору. Коли таке буває – погано тому двору, хутко дізнаються про це злидні й настає зубожіння господарів.

16 січня на пророка Малахію, дворовика просили, аби він вберіг скотину від біди.

 Злидні

Злидні (Джерело – Електронна-енциклопедія.укр)
Злидні (Джерело – Електронна-енциклопедія.укр)

Міфічні істоти, що уособлюють нещастя, лихо та біду. Уявляються ці представники нечистої сили маленькими, зморщеними істотами в лахмітті. Живуть у старих млинах зі страшною баберою, на ймення Лихо – однооке і прислужують їй. Звідти злидні переселяються в намічений дім за піч.

Вважалося в будинку в якому оселяться злидні там біда і нестатки надовго. Злидні за собою ще й лихо можуть привезти. На Полтавщині можна почути приказки: «Прикликати злидні не штука, та вигнати - мука».

З переказів бачимо, що у справжніх господарів, злидні не поселяться. Живуть вони там, де немає роботи, а лише гульбища та горілчаний дух, де господарі не дбають про добробут та достаток. Тільки ж візьмуться господарі за розум, стануть до роботи – злидні йдуть з того дому.

Лісовик

Лісовик (Джерело – kazka.in.lisovyk)
Лісовик (Джерело – kazka.in.lisovyk)

Лісовий дух, господар лісу, який може прибирати різного вигляду. Найчастіше він змальовується, як старезний, кошлатий дід, який на відміну від людей не має тіні. Дідусь маленький, бородатий, швидкий та хитрий. Живуть лісовики на густих деревах, або в дуплах сухих дерев. У лісі цей дух може бути заввишки з найвище дерево, а коли виходить на галявину – стає нижчим від трави.

Перед людиною лісовик з’являється у вигляді звіра, або знайомого чоловіка, заманює в хащу і водить по лісу. Буває так, що гукає цілує ніч. Тоді головне до нього не відгукуватися – зараз же з’явиться.

Знаючі люди говорять, що втекти від лісовика можна або одягнувши свою одежину навиворіт, або ж треба голосно заверещати, тоді він відпустить. Вважається, що лісовик водить не тільки неуважних, а карає тих, хто полюбляє лайку та прокльони.

На Іванів день 7 липня лісовики особливо активні, вони лякають кожного хто заходить в ліс. 4 вересня лісовики носяться по своїх володіннях, як скажені з дрюком в руці. Зустрівши лісовика його можна впізнати, бо на ньому червона одежина, правий чобіт на лівій нозі, лівий – на правій, брів на лиці немає, очі зелені горять вогнем. У лісі на стежці відпочивати не можна, бо лісовик того не любить і може зробити щось лихе.

День Воздвиження 27 вересня особливий день для лісовика. Вони заганяють, у цей день всю підвладну їм звірину, ніби влаштовуючи огляд перед зимою. Цього дня в ліс ходити не можна було. 17 жовтня лісовики бродять, регочуть, плескають в долоні, ганяють звірину, а після перших півнів провалюються крізь землю до весни. В природі цього дня стає холодніше – зима наближається.

Водяник

Водяник (Джерело – Міфічний світ українців)
Водяник (Джерело – Міфічний світ українців)

Водяники живуть у кожній водоймі. Це, за переказами, старий дід з дужим глухим голосом, вбраний у шати з мулу, борода в нього трав’яна, волосся з водорості, тіло в риб’ячій лусці. А ще у водяники є хвіст і можуть бути крила.

Має водяник кришталевий палац і старшує над русалками. Риби – його худоба. Часом перекидається він сомом, навіть дає себе зловити в сіть. Але нести не дозволяє, а як занесуть - хату розвалить і піде. Сом улюблена риба водяника, він на ній їздить. Знаючі рибалки сома відпускають, а в’юнів та раків не беруть – то їжа водяника.

Вночі водяник забавляється тим, що голосно плескає по воді. Риба втікає перед ним і її добре ловити в сіті. . Як розсердиться водний господар, то ламає млини, греблі рве. Любить плавати на великому корчі.

У народі вважали, що особливо берегтися водяника мають ті, хто купаються після заходу сонця. Першими жертвами водяного господаря є п’яниці.

Мельники й рибалки задобрювали водяників, кидаючи йому хліб, варену рибу, грудкову сіль – поки водяник сіль лиже, рибалки рибу ловлять. На свята задобрювали водяника горілкою.

Рибалки частину першого улову кидали назад у воду. Йдучи на ловлю, ніколи не казали про те, бо водяник любить секрети та поважає тих, хто вміє зберігати таємницю. Нишком діди пригощали його махоркою: «На тобі табаку, дай мені рибку».

Жировик

Жировик (Джерело – bestiary.us )
Жировик (Джерело – bestiary.us )

Від дієслова «жирувати», жити багато, розкішно. Дух, який живе в домі й наділяє дім достатком, добром. Виявляє себе тим, що бешкетує, вилизуючи посуд, торохкотячи тарілками – бенкетує. В народі його ще називають лизнем. Одна з іпостасей домовика.

«Не до жиру, бути б миру».

«З жиру й собаки казяться».

Польовик

Польовик (Джерело – mythological-creations.fandom.com)
Польовик (Джерело – mythological-creations.fandom.com)

Польовий дух, міфічний володар полів. Як і інші духи, польовик може прибирати різного вигляду (чоловіка, козеняти, птаха, бугая, тощо), зваблюючи людей і вводячи їх в оману. За переказами, живуть польовики по степах, полях, ярах, ямах. Уявляли польовика в образі чоловіка у білій сорочці, або зовсім голого.

Ще кажуть, що польовик може бути чорним, як земля, з очима різного кольору, замість волосся на голові в нього довга зелена трава, шапки й одягу він не має, бо літає так швидко, що вітер зриває з нього всяку одежину. Як хліб буває високим, то й польовик буває в рівень з хлібом, а як хліб вижнуть, то він стає, заввишки як стерня.

Великий штукар польовик, добрим норовом нагадує домовика, але буває сердитим, і тоді, як і лісовик – збиває людей з дороги, а особливо втішається над п’яничками.

Любить польовик у полудень пройтися полями, подивитися, хто працює в цей час і як дійсно такі є – нашкодити їм. Польовик часто творить добро і тим задоволений. Як дитя заблукає у високих травах, то він виведе на стежину. Працьовитому господареві жито збереже  від граду, дощ у жнива від нивки відведе. На зиму провалюється господар полів у яму і спить там до ранньої весни.

Блуд

Блуд (Джерело – spadok.org.ua.)
Блуд (Джерело – spadok.org.ua.)

Міфічний персонаж, різновид нечистої сили. Він літає низько над землею, особливо на роздоріжжі. Прибирає вигляду різних тварин, як то кота, пса, чи якогось птаха, гада і так показується людині. Чіпляється до пізніх перехожих, водить їх, примушує блукати, заводить у болото, в рів, у хащі. Або ж збиткується, примушуючи людину кружляти на одному місці.

За переказом, блуд разом з іншою нечистю, що повстали проти верховної сили, були скинуті з неба. І упала нечиста сила на землю. Де, яка міфічна сила впала, там і оселилася: лісовик в лісі, водяник на водоймах, польовик в полі.І тальки один дух, до землі не долетів, а завис у повітрі. З тих часів блукає він над землею, людям шкодить, а зветься – блуд.

«Порадься з людом — не ходитимеш блудом».

Доля

Доля (Джерело – sviti.com.ua)
Доля (Джерело – sviti.com.ua)

Доля описувалась в образі молодої, гарної дівчини, або ж доброї бабусі, в тому разі, якщо вона щаслива. Якщо ж нещасна, то це була жебрачка у рваному та брудному одязі.

За уявленнями предків, кожна людина має свою Долю, яка безповоротно диктує, скільки їй жити і як їй жити. Як стануть зірки та планети у час, коли народиться людина – так і спланують їй подальше життя.

Доля – двійник кожної людини, який знає чим їй треба займатись і як жити. Кому випала щасливіша Доля, радили не хизуватись нею, а приймати із вдячністю, щоб не втратити. Кому випала нещаслива Доля, радили її шукати в іншому занятті, іншому місті та за інших обставин. Адже якщо тут і зараз почуваєшся нещасливим, значить твоя Доля блукає десь в іншому місці. Також вважалось, що люди, котрі заздрять чиїйсь хорошій долі, можуть її відвернути, за допомогою чарів, або навіть привернути до себе.

Люди були впевнені у тому, що Доля пророкує їм певне майбутнє і  часто звертались до мольфарів, ворожок та відьом, аби дізнатись яка Доля на них чекає і чи не відвернув її якийсь недруг. Поетизований образ Долі часто зустрічався в українських народних піснях та оповідях, адже це те, що турбувало людину протягом усього життя.

«Доля людськая – доля єсть сліпая!», – писав Іван Котляревський.

Лихо

Лихо – це істота, яка символізує лиху долю.Зовнішність Лиха страхітлива, адже найчастіше це худорлява, крива людина величезного зросту або ж одноокий велетень.

Живе у великій хаті, що стоїть в густому і темному лісі. Часто поселяється на старому покинутому млині. Замість ліжка у нього велика купа людських кісток: за деякими відомостями, це створіння не гребує людожерством і здатне зжерти будь-яку живу істоту. Іноді Лихо зображується абсолютно сліпим. Володіє невеликим чарами.

Не слід шукати зустрічі з Лихом через просту цікавість. На відміну від інших лихих створінь, які іноді виявляють прихильність до людини та можуть нагородити її, від Лиха можна чекати тільки неприємностей.

«Не займай лихо, доки воно тихе».

«Де лихо пристане, там і трава в’яне».

Зимник (Зюзя)

Зимник (Джерело – bestiary.us)
Зимник (Джерело – bestiary.us)

Дід невеличкого зросту, з білим, яксніг волоссям і довгою сивою бородою, простоволосий, босий, у теплому одязі, в руках тримає залізну булаву. Живе в лісі, а якщо заходить в село – чекай жорстоких морозів.

Домовик

Домовик (Джерело – publy.ru )
Домовик (Джерело – publy.ru )

Дух домового вогнища, вартовий і покровитель дому, домашніх пожитків і родини. Вважалося, що домовик є в кожному домі. Живе він під піччю, чи в запічку, полюбляє сидіти на горищі.

З домовиком завжди можна було дійти згоди. У душі він не злостивий, і коли йому не перечити, то з ним легко вжитися. Домовичок любить, щоб його поважали й враховували його думку.

Годують домовика несолоними стравами. Коли хтось подасть страву солону, то він сердиться і кидає посуд, а як ще таке повторюється, то зриває дах і йде назавжди, забираючи щастя і добробут родини. Ще домовикові на ніч виставляють окріп.

При доброму ставлені, домовик сприяє господареві, пильнує хату. Вночі будить, як трапиться пожежа, а чи залізе злодій. Коли ж домовичок розсерджений він відчиняє вікна і двері, турляє посуд. Б’є, щипає, тривожить сонних господарів.

Буває, що домовик у хаті голий. Це тоді, коли там хвороби, негаразди, злигодні, втрати. За звичаєм, молодих на весіллі садовили на вивернутого кожуха – щоб «одягти», задобрити домовика, не пустити його в хату до молодої сім’ї голим, бо з ним увійде і нещастя.

При переході у нову хату, господиня  востаннє топила піч, після чого вигрібала увесь жар у чистий кошик, примовляючи: «Просимо ласкаво, дідусю, на нове житло з нами!». У новій оселі жар той висипали в піч.

Карає домовик за те, що нешанобливо ставляться до померлих родичів, не допомагають подорожнім, сусідам, погорільцям. Домовик так звикає до свого помешкання, що коли його не запросять, як слід при переході до нової оселі, то він залишається жити в холодних стінах, хоч і дуже любить тепло.

Плаче та охає домовик на горе, а на радість штукарить, пісні співає, сміється, інколи грає на гребінці, сповіщаючи про весілля, чи іншу щасливу подію. Любить хатній дух тієї сім’ї, які живуть у мирі та злагоді й тих господарів, що працьовиті та охайні.

9 червня господині не вимітають сміття з хати, щоб не тривожити домовика –  він може сидіти під віником. Як зачепити – дуже сердиться. 27 листопада, коли починається Різдвяний піст, після вечері лишали на столі страви, щоб домовикові було чим розговітися.