23 листопада, 17:11
23 листопада, 17:11

Полтавська філармонія після пожежі потерпіла 12 довгих років «затемнення». У 2009 році через застарілу електромережу у будівлі вогонь пошкодив покрівлю, глядацьку залу та кімнати для проведення репетицій.

 12 років не мати власного концертного майданчика, не мати змоги приймати у себе в гостях виконавців філармоній інших міст України – це завжди  біль для музикантів такого штибу. Попри знищену «домівку» – філармонію – вони завжди шукали інші майданчики для виступів, придумували все нові й нові концертні програми та навіть намагалися відновити частину будівлі власноруч.

22 жовтня 2021 року, через 12 років у Полтаві після реставрації відкрили оновлену обласну філармонію. На її реставрацію витратили майже 100 млн грн.

ЗМІСТ поспілкувався з директором полтавської філармонії Олегом Тищиком про те, чому реставрація будівлі була важливою, про хейт з боку полтавців, які були незадоволені, що кошти виділили саме на реставрацію пам’ятки. Також говорили про плани на подальший розвиток філармонії та як залучити молодь до таких закладів.

«Філармонія не повинна бути одна на регіон чи країну – це шлях в нікуди» 

«Краще б за ці гроші закупили газ для дитячих садків», «краще б Котлярик відреставрували» – на такі коментарі можна часто натрапити у фейсбуці.

У чому все ж таки була важливість реставрації будівлі філармонії розповів її директор Олег Тищик:

«Філармонія, як заклад, є у всіх обласних центрах. Це так завелося, так було і це нормально. Філармонія не повинна бути десь одна на регіон чи країну – це шлях в нікуди».

Фактично за дванадцять років після пожежі полтавці забули, що таке філармонія:

«Після пожежі було 12 з половиною років фактичного забуття, бо в нашому залі глядацькому не відбувалися концерти. Ми працювали, робили концерти поза межами філармонії. Люди протягом цього часу забули, що таке філармонія. Вони виросли у таке покоління і не знають, що це»

«Коли ми зараз відкрилися і почали працювали, ми бачимо, що люди пішли. Тобто потреба у цьому є. Якщо ми говоримо, наскільки люди скучили, то я скажу елементарні речі – люди йдуть на концерти».

Наразі директора приємно дивує відвідуваність філармонії, бо приходять не тільки дорослі люди, а й молодь:

«Недавно був концерт музики  Шуберта і Бетховена. Вона специфічна, не для широкого загалу. Але зал, в межах карантинних вимог, був заповнений. Я дивувався, але це дуже приємно»

Тищик переконаний, що філармонія потрібна, бо людям потрібна віддушина, куди можна піти і послухати гарну та різножанрову музику:

«У нас зараз в афіші і народна, і класична, і естрадна, і рокова програма. Ми експериментуємо і задовольняємо усі потреби людей. Якщо говорити, що філармонія не потрібна, або потрібне щось інше, то так не можна. У людей просто є інші вподобання»

До хейту в бік філармонії від дописувачів у соцмережах Олег Тищик ставиться позитивно та запрошує коментаторів на концерти:

«У мене зустрічне питання до таких людей: “Чи були вони хоча б раз на наших концертах?”. Я не говорю, що це наші вороги. Це люди, які просто не були в цих стінах. Якщо вони послухають наше виконавство, я думаю, вони до нас примкнуть і будуть ходили далі».

«Ми не можемо перетворитися на шоу-бізнес». Як залучати молодь до відвідування філармонії

Наразі філармонія тримає руку на пульсі і зв'язок з молоддю. Також намагається знайти точку дотику між сучасністю, естетикою та філармонійним замислом:

«У нас є проєкт по Кузьмі Скрябіну. Думаю, такі проєкти будуть ще. Ми ось заново переспіваємо Назарія Яремчука. Я думаю, що потрібно залучати молодь. У нас готуються новорічні програми, тут ми розраховуємо, що це буде доступно для всіх. А щодо виконавства, то це будуть наші естрадні гурти, але варто тримати естетичну планку»

«Шоу-біз не завжди пов'язаний з естетичним моментом. Тут є дилема, ми не можемо перетворюватися в шоу-бізнес. Ми у пошуках тієї точки дотику. Ми ні в якому разі не хочемо відлякати публіку, типу ми такі високі і до нас треба тягнутися».

На сцені філармонії місце для такої сучасної музики, як пісні Олександра Пономарьова, Святослава Вакарчука або Тіни Кароль та інших виконавців, які заслуговують на повагу:

«Ми не маємо за мету пропагувати швидкоплинні речі, а такого в шоу-бізнесі багато. Є речі, які неприпустимі у філармонії. Також варто пам'ятати про моральні норми. У нас уже дуже багато років йде війна. І виконання російських виконавців – навіть не обговорюється».

Про плани на подальший розвиток філармонії

Наразі афіша філармонії насичена, збавляти оберти не планують. Є плани за обміном колективами між філармоніями. Це дасть змогу гастролювати на обмінних паритетних умовах, чого раніше полтавська філармонія не могла собі дозволити, через відсутність приміщення:

«У нас зараз основна ціль, щоб ми заявили, що ми працюємо. Раніше, тільки ми могли кудись приїхати на гастролі,  прийняти якийсь колектив не могли. Це впиралося в оренду приміщення, якого у нас тоді не було. Зараз умови у нас інші.

«У нас така ідея, щоб дописувачі у соцмережах, які запитували, навіщо реставрувати філармонію, прийшли і все самі зрозуміли».

Також полтавська філармонія готова на співпрацю з відомими виконавцями. Можуть їм допомогти в аранжуванні, або надати майданчик для концерту. Наразі концертна зала закладу налічує 321 місце, це менше, чим було раніше до реставрації. Це пов'язано з тим, що реставрацію виконали за будівельними вимогами. Зараз збільшена відстань між рядами для пожежної безпеки:

«Ми готові на будь-які неочевидні експерименти. У нас був досвід, коли приїжджав кавер-гурт “Металіка”. Вони залучали наших артистів для участі. Наш камерний оркестр універсальний. Вони можуть грати класику, а потім обробку пісень Леді Гаги або “Нірвани”. Також ми готові філармонію віддавати під концертний майданчик. Ми за будь-яку безумну ідею, бо вона заставляє рухатися вперед, а не сидіти на місці. Але цю ідею потрібно окультурити, щоб було гарно і не відлякувало людей».

Наразі філармонія вже веде перемовини із музикантами світового значення. Заради цих музикантів люди з усієї країни готові їхати до Полтави:

 «Що стосується фортепіанної музики. У нас відбувалися досить цікаві перемовини з Антонієм Баришевським – це топовий піаніст України. Мені навіть з Харкова писали, що хочуть на його концерт потрапити. Бачите, не тільки полтавці в парк Горького хочуть їздити. Також активні перемовини ведемо і йдемо на фініш, приїжджає норвежський піаніст Аксель Колстад».  

«Привиди у нас не ходять, хіба що грають ночами». Про цікаві історії полтавської філармонії

На сцені полтавської філармонії свого часу виступали Мирослав Скорик, Раїса Кириченко, Мирослава Которович та навіть Святослав Ріхтер.

Також полтавські екскурсоводи часто полюбляють розповідати історію про те, як під час пожежі у філармонії згоріли стародавні єврейські руни. Попіл з цих сувоїв ніби поховали на єврейському кладовищі, але камінь, під яким цей попіл, досі не знайшли.

Олег Тищик розповів, що багато читав про цю історію, яка має коріння з 1911 року:

«Там сувої Тори були. Це була трагедія для єврейського народу, який тут жив на той час і сповідував цю релігію. Я ознайомлений, що руни дійсно були бережно заховані в секретне місце. Воно обросло, можливо, певними домислами. Це дійсно будівля з певною історією. Повагу до історії потрібно проявляти».

Олег Тищик працює у філармонії з 2010 року, під час нашої розмови він згадав і особисті історії пов'язані з філармонією, які для нього є важливими:

«Ми пережили тут дуже багато. І негаразди різні, і позитивні моменти. Під час моєї роботи в колективі відбувалися цікаві речі. Ми в малому фоє робили камерну залу. Ми робили самі ремонти і певний час грали тут концерти. Також років 5 наша сцена була місцем, де плели сітки на фронт. Цей об'єкт, навіть коли ще не діяв, все одно приносив користь суспільству. Ну а привиди у нас не ходять, хіба що ночами грають на інструментах». 

 «Проблеми в культурі – це в основному зарплата»

Під час нашої розмови Олег Тищик також поділився проблемами, які існують у філармоніях. Говорить, що найголовнішою проблемою є те, що не існує закону про філармонію та немає чітко визначених законодавчих норм.

«Якщо я назву нашу оплату праці, то не всі люди зрозуміють, як люди ще працюють. Малі оклади і це дійсно проблема. Говорити, що ми високим мистецтвом заробимо великі гроші, ми ж не можемо ставити високу ціну на квитки. У нас від 80 до 250 грн. Ми можемо їх лавірувати, дивлячись яка людина приїде. Проблеми в культурі – це в основному зарплата. Що стосується по роботі із глядачами, я проблем не бачу. Не хватає зараз при пандемії залу заповненого та великих гастролей». 

Обкладинка Юлії Сухопарової