Воїну «Крижику» 25 років. Він – капітан, за чиїми плечима понад 130 бойових вильотів, за які отримав свої ордени Богдана Хмельницького ІІ й ІІІ ступенів. Воїн жартує, що невдовзі стане лицарем ордена, бо війна – простір для подвигів у сучасній Україні. І додає: краще б цього з ним не сталося ніколи.
Коли є час, льотчик пише про свій бойовий шлях на власній сторінці в інстаграмі.
Це історія молодого українського офіцера, який має проактивну позицію й очікує на зміни у суспільстві. Дивіться у відео ЗМІСТу інтервʼю молодого офіцера з позивним «Крижик», який обороняє Україну.
Капітан «Крижик» – бойовий шлях авіатора
Воїн пройшов бої в зоні АТО, де побратими надихнули його стати кадровим офіцером. Опісля АТО став курсантом.
За чотири роки хлопець випустився з університету. Мали ще навчатися на магістрів, але курс скоротили й випустили бійців бакалаврами. «Крижик» каже, що, мабуть, це було передчуття війни. За три місяці розпочалася повномасштабна війна й безперервні пів року бойових завдань:
«Перші бойові вильоти ніяковів, навіть іноді ноги тряслися, але виконували бойові задачі на відмінно».
Авіатор пройшов тяжкі бої сучасної російсько-української війни. «Крижик» літав на тяжкі завдання.
Воїн каже, що не мав страху загибелі, бо бойова обстановка рідко дає можливість про це думати. На його думку, кожен, хто підписав контракт і склав присягу, усвідомлює важливість та незворотність свого рішення. Саме міць і впевненість у власному виборі дають сили на виконання завдань, що здаються неможливими.
Як буває в авіаторів, перші польоти видаються найскладнішими. З досвіду бійця, на початку служби було незрозуміло що і як відбувається під час виконання бойових завдань. Згодом робота налагодилася.
Підготовка одного вильоту – результат клопіткої праці сотень людей. Заради одного польоту працює ціла команда професіоналів. «Крижик» каже, що у кожному 30-секундному відео про армійську авіацію за кадром лишається безмежна робота інженерно-авіаційного складу, передових навідників й офіцерів зведених загонів.
«Наша команда на нервах чекає поки ми повернемося. Коли нас бачать на горизонті, усі видихають. Підходять задоволені, одразу запитують, як відлітали і чи все вийшло. Вони розділяють усі емоції з нами. Часто я думаю: “Ми зробили сьогодні щось дійсно гарне, не дарма прожили день”. Настрій потім гарний на увесь день».
Нині воїн розповідає про свій бойовий досвід у соціальних мережах. Каже, що його аудиторія – люди, які розуміють війну ат розділяють усі її складнощі, біль втрати.
Фронтова історія
Фронтова історія «Крижика» повʼязана з традицією льотчиків. Після бойових вильотів воїни вмикають музику на колонці:
«Музику вмикаємо лише коли відпрацювали і вийшли на безпечну відстань. Коли лунає AC/DC і приходять результати, що ціль вразили, можна дискотеку влаштовувати. Летимо, наша країна гарна, і я думаю: “Боже, можна ж жити спокійно”. Звісно, музика у нас фонова».
По поверненню із завдань воїни оцінюють як попрацювали сьогодні з радіоперехоплень та відео про ураження цілей. «Крижик» каже, що йому цікаво слухати про враження росіян від їхньої роботи. Часто йому здається, що вони не розуміють, що відбувається:
«Росіяни такі: “Нас розстрілюють з літаків”. Вони там не розуміють, що взагалі відбувається. Начальники з росії кажуть про якусь вигадану структуру. Це дуже підіймає настрій».
Росіян боєць сприймає виключно як ворога без людського обличчя. Періодично цікавиться модернізацією їхнього озброєння, але мотиви війни в Україні його не цікавлять:
«Вони відбиті люди просто. Ворог. У мене часто питають, чи вбиваємо ми людей. Та чого ми будемо людей вбивати? Ми знищуємо ворога».
Як молоді офіцери змінюють українське військо
Чимало нового українські льотчики беруть з армій західного зразка й випробовують усе на власному досвіді: від моделей вогнетривких костюмів до керування сучасною військовою технікою. Єдине, що відрізняє молодого офіцера будь-якої з країн Євросоюзу та України – наявність бойового досвіду. Поєднання технологій, західної традиції та українського бойового досвіду створює нову генерацію війська.
На прикладі «Крижика» можна простежити тяглість до саморозвитку, хоч в його житті майже немає часу, який би не забирала війна:
«Дуже просто: займаюсь саморозвитком. Звісно іноді мені хочеться десь вийти і прогулятися. Мабуть, подивитися кіно, але будь-якої миті мені можуть подзвонити і я можу зібратися й піти. У жодного військовослужбовця немає гарантій. Нормальні командири пускають на кілька днів додому аби просто відпочити. Та усе ж жоден офіцер, солдат, рядовий, сержант не зможе розслабитися повністю, бо його можуть викликати».
Секрет успіхів молоді на полі бою полягає у мотивації. Гасло «Слідуй за мною, роби, як я» не полишає молодих українських офіцерів під час служби й нагадує: Україні потрібне вмотивоване й освічене військо. Боєць жартує, що почувається на усі 40, коли мова заходить про військову справу. За спостереженнями капітана, через війну він та побратими почали вкрай швидко дорослішати і цей процес незворотній:
«Нам служба у війну офіційно рахується як рік за 3. А як неофіційно? Для себе? Рік за 10?» – ставить риторичне питання захисник.
Чому не можна чекати склавши руки: яких змін у суспільстві очікують військові
Виконання бойових завдань вимагає багатьох зусиль українських військових. За словами «Крижика», по поверненню вони бачать інший світ:
«Багато людей живуть повним життям і думають, що їх це не торкнеться. думають, що війна закінчиться і вони зможуть продовжувати жити, як і жили. Насправді це не так, адже багато військових повертаються й почуваються не дуже. Є люди з контузіями, що втратили кінцівки або перегоріли морально на війні. Я не кажу, що не можна дні народження, весілля і хрестини відзначати, але жити треба скромніше».
Відчуття, що «війна забута» у тилу характерне для військових, каже капітан. Військовослужбовці хотіли б відчувати більше єдності у суспільстві й бачити, що цивільні також перевершують себе. Приміром, здобувають знання з самооборони, тактичної медицини тощо:
«Я б запровадив підготовку. Умовно служба в армії необовʼязкова, але людина могла б обрати базову підготовку початківця-рекрута, щоб знати як тримати зброю, як надати допомогу. … Але коли війна, чоловіки мають стати на захист. Деякі люди мають бути в тилу, решта воюватиме. Але щоб всі стали на захист. Війна закінчиться – робіть, що хочете».
На думку воїна, сьогодні Україні важливо зберегти свої території й зміцнити оборону. Зберегти те, що маємо. І для цього «Крижик» з побратимами готові докласти максимум зусиль.