Черговий Міжнародний день боротьби за права жінок Україна відзначає у розпалі війни. Щодня жінки протистоять ворогові пліч-о-пліч з чоловіками й продовжують відстоювати свої права.
Як склалося історично, 8 березня стало днем, коли увесь світ говорить про права жінок иа просуває ідеї фемінізму. Для нас це чудова нагода розповісти, які відомі жінки з Полтавщини відстоювали ці ідеї століття тому.
Меценатки, художниці та письменниці. Жінки з Полтавщини, чиї імена варто знати
Кожна з жінок, про яку розповімо далі, мала вплив на суспільство, в якому мешкала. Уродженки Полтавщини підтримували українські ініціативи, коли російська влада забороняла мову, відроджували народну пісню, видавали феміністичні праці. Завдяки їхньому таланту й наполегливості, що стали частиною боротьби за права жінок у світі, Україна отримала підґрунтя для феміністичного руху. Розповімо про них.
Ольга Косач відома українському читачеві як Олена Пчілка. Вона не тільки письменниця з Гадяча, а й видатна громадська діячка. Олена Пчілка була учасницею національно-визвольного та феміністичного рухів.
У 1887 році разом з Наталією Кобринською видала першу в Україні феміністичну збірку «Перший вінок». У своїх текстах Олена Пчілка намагалася вплинути на людей, їхнє бачення розподілу соціальних ролей і вкладала ресурси у просвітництво й популяризацію української літератури. Завдяки її наставництву світ знає поетку Лесю Українку, яка стала однією з найвідоміших авторок в Україні.
Марія Башкирцева з Гавронців Полтавської губернії стала знаменитою українсько-французькою художницею, скульпторкою та письменницею. Вона – авторка «Щоденника». Це другий у Франції щоденник, який видала жінка. Її картини приголомшували людей у Луврі, а знайти оригінали її робіт – благородна мета кращих мистецтвознавців світу.
Раїса Кириченко з Корещини на Полтавщині стала відомою українською співачкою. У 1994 році вона працювала викладачкою відділу співу Полтавського музичного училища імені Лисенка. У 2002 році стараннями Раїси Кириченко в її рідному селі збудували церкву та відремонтували сільську школу.
Відомою меценаткою була Єлизавета Милорадович. Своє дитинство та юність вона провела у Полтавській губернії. Єлизавета Милорадович пожертвувала гроші на товариство «Просвіта» після заборони видань українською мовою в Російській імперії. Фінансувала заснування «Літературно-наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка» у Львові, а також очолювала Полтавське філантропічне товариство. Підтримувала своїми пожертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу в Рибцях поблизу Полтави.
Вплив Радянського Союзу на 8 березня
У 1921 році в СРСР 8 березня стало офіційним святом. Усе почалося з того, що 1917 року цього дня на вулиці Петрограда вийшли жінки з вимогами «хліба і миру». Згодом диктатор Йосип Сталін сказав, що з приходом радянської влади жінка працюватиме для себе, а на батька й чоловіка. Відтоді держава «совєтів» створювала актуальний жіночий образ через періодику – «Радянська жінка», «Колгоспниця», «Селянка», що було актуальним і на Полтавщині. Усміхнені працівниці колгоспів, шкіл та лікарень зі сторінок «Більшовика Полтавщини» закликали читачів бути схожими на них. Щоправда, здебільшого пропаганда говорила про виконання планів пʼятирічок і майже ніколи про нерівність у радянському суспільстві.
У 1937 році у Радянському Союзі на підприємствах працювали більш ніж 9 мільйонів жінок. Партія навчала їх святкувати 8 березня, що з роками перетворилося на «жіночий день» чи «день весни», що перекреслювало початковий задум й розмивало поняття боротьби за жіночі права. Уже у 1965 році 8 березня у «союзі» здобуло назву «Міжнародний день робітниць». За понад 10 років Генеральна Асамблея ООН запропонувала оголосити 8 березня Днем ООН для прав жінок і миру в усьому світі.
Фемінізм сучасності
Шлях до незалежності жінок на Полтавщині вивчає доцентка кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка Тамара Жалій. За її словами, й досі жінки не можуть відчувати повну свободу. На Полтавщині цю проблему намагаються вирішувати створенням спеціальних програм:
«Понад 60% громад Полтавщини мають програми щодо встановлення гендерної рівності. “Гендерно-орієнтовне бюджетування” – проєкт у громадах Полтавщини, на який виділяли кошти аби підвищити статус жінки в суспільно-політичному житті, щоб долучити жінок до післядипломної освіти, навчання тощо».
Раніше професії поділяли на «жіночі» та «чоловічі». Нині ця межа в Україні та світі стирається, адже жінки мають можливість обіймати високі посади, вести бізнес та воювати. Приміром, аби акцентувати на ролі жінок в російсько-українській війні, у 2021 році в Україні зʼявився День захисників і захисниць України. Усе для встановлення рівності. Окрім цього, в Україні діє заборона дискримінації за статтю, а також висвітлюється питання щодо запобігання домашньому насильству.
Українські жінки досягли великих успіхів у формуванні своєї незалежності, але на цьому не варто зупинятися, вважає Тамара Жалій. Попереду довгий шлях до повної рівності у суспільстві, тож важливо не втратити здобуток попередниць, які поклали початок у боротьбі за права жінок.
Обкладинка Юлії Сухопарової