У своєму районі полтавець облаштував баскетбольні кільця, де тепер збирається молодь. Назвав це власною програмою розвитку спорту. Занедбаний стан майданчиків та байдужість влади його турбують доволі сильно.
У соцмережі Х пана Олексія знають під ніком «Волохатенко». Він пише нотатки про Полтаву, має власне радіо, любить спостерігати за птахами у місті, гуляти та займатися спортом. Його підхід до життя полягає у тому, що коли щось не подобається, людина може це змінити:
«Розмови, що громада або місто не такі, я відкидаю. Потрібно шукати можливості, не скаржитися, а старатися щось зробити».
ЗМІСТ поговорив з Волохатенком про вплив на громаду, олігархів у спорті, потенціал рідної Полтави та відкриття у світі птахів.
«Волохатий промінь»: як створити улюблене радіо твітерської спільноти
Проєкт Волохатенка став осередком об’єднання людей довкола щотижневих випусків, де він ділиться своїми спостереженнями та думками. У коментарях підписники замовляють пісні до програми етеру, обмінюються вітаннями зі святами та пишуть анекдоти.
Полтавець об’єднав на платформі Buy me a coffee 421 слухача радіовипусків. Долучитися до спільноти можна за посиланням. Кожен рівень підписки виглядає як полтавське комунальне підприємство. Пан Олексій говорить, що це спосіб висміяти проблеми у керівництві КП:
«Я сміюся із недолугих керівників, які часто влаштовують комунальний колапс в Полтаві й перетворюють ситуацію на комедійну. Коли немає газу, води чи світла можна посміятися з цього, підсвітити проблему».
Проєкт «Волохатий промінь» утворився із дитячої любові, яку пан Олексій перейняв від батька. Полтавець виріс у домі, де завжди лунало радіо:
«Якось я дивився на ютубі відео з ефіром українського радіо 1993 року. І мені настільки сподобався тон ведучих, проблеми, які вони підіймають. Звісно через 30 років багато чого здавалося дуже кумедним. Я вирішив зробити такий любовний лист старому українському радіо, переосмислити його, додати більше гумору, гарної музики й менше політики».
Назва проєкту утворилася від поєднання радіо «Промінь» та нікнейму Волохатенка у соцмережі Х. Саме там зібралося найбільше прихильників радіо, які єднаються довкола випусків.
Полтавець любить соцмережу та сприймає її як зручний інструмент, де можна зустріти цікавих людей. Через особливості алгоритмів, можна легко почати спілкування з будь-ким у стрічці.
Як і пан Полтава, чоловік говорить, що однією із заслуг людей у мережі Х є донати. На думку Волохатенка, залучати кошти вдається через тісні зв’язки у соцмережі.
Особливістю твітерської спільноти він вважає вміння об’єднатися для створення хорошої справи. На своїй сторінці полтавець транслює свою корисну ініціативу – облаштування спортивних майданчиків.
Як залучати полтавську молодь до спорту
Пан Олексій веде активний спосіб життя, проте бачить поблизу свого будинку занедбані спортивні майданчики.
Це спонукало його до дій, тож він сам купив сітку до баскетбольного кільця та забезпечив підліткам дозвілля. Уже наступного дня там зібралися діти:
«Вона коштує не так дорого і я можу собі це дозволити. Головна інвестиція – це час. І наступного дня там була маса дітей і вони грали в баскетбол. Я їх на цьому майданчику не бачив роками. Відчуття, що ти не один, що це ще комусь цікаво. Підбадьорює, коли створюється ком'юніті».
Волохатенко розглядає спорт як соціальний магніт, який об’єднує людей різного віку:
«Для мене спорт – це дуже особисте, це зв'язок мене з моїм батьком, який об'єднує сім'ї, покоління. У наш час, коли потрібна консолідація, це дуже корисна річ. Коли ми всі сидимо за гаджетами, комп'ютерами, не рухаємося, то спорт взагалі незамінний».
Спортивна діяльність корисна, зокрема, для полтавських підлітків, адже відволікає їх від гаджетів та поганих думок. Волохатенко говорить, що спортивні майданчики мають стати пріоритетом для міста. Залучати полтавську владу можуть також батьки, які ініціюватимуть зміни через вчителів та директорів:
«Головне, щоб люди цього самі хотіли і тоді на такий запит в суспільстві відгукнуться наші політики й чиновники».
Своїм прикладом полтавець показує, що можна власноруч змінювати простір довкола себе та облаштовувати занедбані території:
«Кожен може зробити щось хороше у себе у дворі. Не обов'язково ентузіаст спорту має вкладати всі свої кошти у цей майданчик. Він може його покращити косметично, але це вже буде магнітом для людей, які цікавляться спортом».
Волохатенко вважає, що через відсутність інвестицій влади, Полтава не реалізується у професійному спорті. Можливість розвиватися командам у місті обмежена, говорить Олексій:
«Інтерес до спорту нашої влади нижче нуля. Я мрію, щоб у Полтаві нарешті була нормальна ковзанка, щоб була професійна хокейна команда. Чим ми гірші за Кременчук?».
Також, через припинення інституційної підтримки, місто втратило ще одну свою візитівку – команду з мотоболу:
«І “Вимпел” наш був чемпіоном. Не у кожному місті взагалі такий вид спорту був, а у нас були успіхи. По 20-30 тисяч людей ходило на матчі. Це взагалі колосальний розвиток, який ми втратили».
Наразі увага полтавців спрямована на футбольний клуб «Ворскла», за який вболівають тисячі, зокрема й Волохатенко.
Олігархи у футболі та полтавська «Ворскла»
Олексій говорить, що містяни мають привілей, адже можуть відвідувати матчі вдома. «Ворскла» грає із командами різних міст, тож слідкувати за іграми клубу офлайн можна на новій арені:
«Я вболівальник з 1997 року. І оце вже виходить 28 років із “Ворсклою”. І за цей час команда жодного разу не вилітала в нижчий дивізіон і, сподіваюся, цього року їм також вдасться. Це така тема для розмов з будь-ким, хто з Полтави. Можна поговорити, як зіграла “Ворскла” і хто який гол забив. Я часто бачу, що люди цікавляться Лігою чемпіонів, а зовсім не цікавляться своїм».
Водночас проблемою професійного футболу є олігархи, які створюють клуби для реалізації власних економічних цілей:
«Це болюча тема всього вітчизняного футболу. Бо поганий олігарх Жеваго з коштів, які він заробив, спонсорує футбольний клуб. Я вважаю, що він не найгірший президент. Можливо, не найкращий, бо він не дуже цікавиться клубом. Але інші, Суркіс, Ахметов це те саме по суті. Так само вони спонсорують свої іграшки у вигляді футбольних клубів».
Волохатенко говорить, що наразі футбол в Україні не є прибутковим, тому незалежні клуби не зможуть вистояти без зовнішнього фінансування:
«Немає жодного клубу, який би самоокупався і ще довго не буде такого. Ця модель у нас не працює через те, що країна бідна, футбольний телеринок тільки формується. Тобто там ще немає тих грошей, які могли б впливати. Зараз взагалі вболівальників на трибунах майже немає. Про розвиток говорити не доводиться».
Як зберегти полтавських птахів
Окрім спорту, пан Волохатенко знайшов нове захоплення – спостереження за птахами. Цікавість виникла після прочитання книги орнітологині Наталії Атамась «Пташина історія». Полтавець придбав собі прилад для спостереження й почав шукати пташок у місті:
«Я був у захваті, коли вперше побачив великого дятла, який живе біля дому на старому дереві. Таких птахів я відкрив масу за ці кілька років. І всі вони живуть у Полтаві, не треба кудись їхати, шукати. Треба їх підгодовувати взимку і не заважать влітку».
Пан Волохатенко говорить, що дослідження особливостей природи та кожного виду пташок сприяє розумінню, як не шкодити їм:
«Є люди, які знищують яструбів. Вони розводять голубів, а вважається, що яструби можуть їх вбивати. Але насправді статистика доводить, що голуби частіше гинуть через техногенні причини. До речі, найменший яструб боривітер мешкає у дев'ятиповерхівках наших спальних районів. Зазвичай вони селяться на останньому поверсі під дахом. І їх дуже добре чути через пронизливий крик».
Щоб розрізняти види пташок у місті, Волохатенко встановив застосунки, які розпізнають птахів за голосом. Полтавець радить завантажити «Мерлін» від Корнельського університету та Birdnet, аби досліджувати різноманіття поблизу себе.
Захоплення орнітологією привело Волохатенка до Українського товариства захисту птахів, яке займається популяризацією знань про них. Кожен охочий може долучитися до громадської організації та за благодійні річні внески отримувати журнал. Розмір підписки починається від 25 грн:
«За це тобі висилають раз у рік журнал під назвою “Птах”. Він тоненький, але з глянцевою обкладинкою. Також приходить класний перекидний календар. І це дуже приємні бонуси, які спонукають людей до активності та інтересу».
Цьогоріч головний птах року, за версією товариства – лелека. Пан Олексій також прихильний до цього виду пташок, тому розповідає де полтавцям знайти їх:
«Останнього лелеку я бачив у Ковалівці, там де екопарк. Він нічим не гірший за розпіареного Грицика. Існує веломаршрут з Полтави до Ковалівки, там є зручні орієнтири. І так ми з другом взяли велосипед і поїхали. Наш птах поряд, у найближчому до Полтави селі. Хто хоче побачити лелеку, хай їдуть і дивляться».
Проте, різноманіття пташок у Полтаві може зменшитися через людську недбалість. Волохатенко говорить про зникнення горобців. Наразі птахам немає де жити, адже щілини, у яких вони мешкали, заповнюють монтажною піною, а луки – викошують:
«Я цікавився японським досвідом з цього питання. Там вчені кажуть, що навіть відсутність діяльності людини призводить до дисбалансу в екосистемі. Інші птахи займають місце горобців, яких ми звикли бачити на кожному кроці. Зараз їм просто нікуди діватися».
Олексій любить спостерігати за птахами у лісі поблизу свого дому. Гуляючи такими місцинами, він розуміє важливість збереження природи у Полтаві.
Як вирубування дерев впливає на потенціал Полтави
Волохатенко говорить, що природа і є основним орієнтиром, за який варто триматися містянам. Проте влада цього не усвідомлює, адже статистика висадження дерев з роками погіршується:
«Я бачу по своєму спальному району, що дерева зникають. І мені боляче завжди, коли спилюють на вигляд здорове дерево. Треба добряче помізкувати, як громаді захистити їх, бо це візитівка Полтави. У нас не так багато є чим пишатися в місті, а зелений імідж Полтави треба зберегти».
Окрім вирубування дерев, іноді для комерційних цілей, місто потерпає від забрудненості. Наприклад, громадськість помічає засмічені ставки, парки та зелені території у місті:
«Я не знаю до кого апелювати, чи до свідомості полтавців, чи до влади, яка не може організувати нічого, окрім суботників. Я вважаю, що це просто показуха. Люди, які хоча б раз своїми руками прибирали, розуміють, що раз на рік це не робиться. Це має бути системна робота людей, які за це отримують гроші».
Полтавська громада різноманітна, тож виділити одну проблему, яка гальмує розвиток міста, Волохатенкові не вдається. Попри нарікання, він вірить у потенціал полтавців, який зможе рухати зміни:
«Мені здається, що в Полтаві є достатньо активних людей. Їхній потенціал ще не повністю розкритий. Мені б хотілося, щоб кожен на своєму рівні робив щось хороше і покращував себе як громадянина та людину. Це доступно всім полтавцям. Я не люблю, коли розповідають, що Полтава якась інертна. Треба почати із себе, а потім вже когось критикувати».
Полтавець своїм прикладом спонукає громаду до активності та бачить у цьому потенціал до справжніх змін у місті:
«Завдяки Силам оборони, Полтава не прифронтове місто. У часи відносного спокою ми маємо думати про майбутнє. Треба себе поважати й тоді нас поважатимуть інші. Розмови, що громада не така, місто не таке – я відкидаю. Це неконструктивна позиція. Потрібно шукати можливості, не скаржитись, а старатися щось зробити».
Фото Аліни Гончарової
Цей матеріал став можливим за підтримки програми підтримки “Голоси України”, що є складовою програми підтримки «Голоси України», яку координує Європейський центр свободи преси та медіа.
«Голоси України» реалізується у межах ініціативи Ганни Арендт і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
