Перший тренер Олексія Вірченка сказав, що йому не судилося плавати. Спортсмен не послухав і тепер тримає в руках «золото» з естафети в Парижі та шість медалей з Манчестера. Сьогодні 24-річний полтавський плавець готується до Паралімпіади-2028 та розмірковує про тренерську кар’єру, де планує працювати з людьми з інвалідністю.
Заслужений майстер спорту України та багаторазовий призер Паралімпійських ігор Олексій Вірченко здобув одну зі своїх найбільш символічних перемог на чемпіонаті світу в Сінгапурі. У вересні він обігнав двох російських конкурентів на дистанції 50 м вільним стилем, змусивши їх слухати гімн України зі срібного та бронзового п’єдесталів.
ЗМІСТ поспілкувався з паралімпійським чемпіоном. Олексій Вірченко розповів про старт з «Дельфіну», силу віри тренерів у спортсменів та підкорення світових спортивних арен.
«Я подумав, що роки підготовки були марними». Як Олексій Вірченко прийшов у великий спорт
Усе почалося з візиту до лікаря, який порадив займатись плаванням. Коли Олексію було дев’ять років разом з братом вони прийшли у басейн «Спартак».
«Тато нас хотів віддати на бокс. Ми з братом теж хотіли на бокс, не хотіли плавати. А мама була проти: удари по голові, ризики для зору. Плавання – стало компромісом», – згадує Олексій.
Перші заняття давалися важко. Олексій боявся води. Уже через два з половиною роки брат перейшов до серйознішого тренера Олександра Кречетова, а Олексій залишився зі своїм:
«Мій перший тренер постійно кричав на мене. Він казав, що мені не судилося плавати й говорив, що я – танцюрист. Потім я перейшов до Олександра Кречетова, ми в нього потренувалися півтора року», – розповідає спортсмен.
Тренування перервала війна – наставник пішов на фронт добровольцем, а група розпалася. Олексія віддали до басейну «Дельфін». Коли спортсмену було 16 років, тренер Сергій Калайда побачив потенціал у ньому та запропонував перейти на професійний рівень – з контрактом і перспективою заробітку:
«Ми почали тренування. Він сказав, що треба починати все спочатку, бо техніка зовсім не така як треба. Йому нічого не сподобалось, я подумав, що загубив сім років підготовки. Але почав все з нуля».
Олексій два роки наполегливо тренувався у басейні. У 18 років спортсмен отримав кваліфікацію і вперше поїхав на чемпіонат світу до Лондона. Там він виборов дві бронзові медалі на своєму дебютному чемпіонаті світу. Після цього – офіційний контракт, спортивна стипендія, перші власні гроші:
«Це була грандіозна арена. Я взяв дві медалі, дві бронзи, це перші мої нагороди. Тоді почав розуміти ціну своїй праці. Я побачив крутих конкурентів, які плавають на іншому рівні, і зрозумів, куди мені треба йти», – розповідає Олексій Вірченко.
Як росіяни слухали гімн України на чемпіонаті світу
На чемпіонаті світу у Сінгапурі, де приймав учать Олексій Вірченко, виступали росіяни. Перемога полтавського плавця була не лише спортивною, але й символічною:
«Перше місце в мене було на дистанції 50 м вільним стилем. Це був просто найкращий мій заплив, тому що двоє головних конкурентів були росіяни. Я обігнав росіян і змісив слухати гімн України. Вони стали на друге та третє місце і разом зі мною слухали», – розповідає Олексій Вірченко.
Крім того, на цих змаганнях спортсмен здобув ще дві медалі. Срібло на дистанції 100 м батерфляєм. Тут він поступився першим місцем російському спортсмену й отримав «бронзу» на 100 м на спині. У цьому запливі головним конкурентом був нідерландець. За словами Олексія, нагорода була особливо цінною, адже він зміг покращити свій результат.
Спортсмен розповідає, що росіяни, які раніше виступали під нейтральним прапором, вже з нового року можуть отримати дозвіл виступати у своїй формі та гімном саме в паралімпійському спорті.
«На зимовій Олімпіаді, сказали, що цього ще не буде, але на чемпіонаті Європи, вони, мабуть, будуть у своїй формі та зі своїм гімном. Звісно, всі кажуть, що це ганьба для паралімпійського комітету. Вони бачать Росія робить, і після цього їм дозволяють одягати форму, яка вся заплямована кров’ю», – каже Олексій Вірченко.
Як полтавський спортсмен став призером на світовій арені
Дві медалі з Парижа плавець називає найціннішими у своїй кар’єрі. «Бронза» на 50 м вільним стилем, і «золото» в естафеті.
«Це найкрутіші змагання. Вони проводяться раз на чотири роки. Дуже важко на них потрапити. Мотивація і рівень проведення – колосальні. Це найтяжчі психологічно і водночас найкрутіші змагання», – каже Олексій Вірченко.
В естафеті спортсмен плив разом з Ярославом Денисенком та двома дівчатами з команди. Вони випередили бразильських та іспанських плавців. Паризькі медалі особливі не лише спортивним досягненням. Золота важить 528 г. Частинка з написом «Париж-2024» зроблена з металу Ейфелевої вежі. Всередині 300 г срібла, а зверху покриття 200 г золота.
«Спонсором був Louis Vuitton – вони зробили фірмові коробки для медалей. Великі, як для кросівок. Найкраща коробка для медалей за моє життя», – віджартовується спортсмен.
Манчестер-2023: шість медалей і звання Заслуженого майстра спорту
На чемпіонати України плавець почав їздити з 16 років, щойно перейшов до професійного інваспорту. Спочатку посідав не дуже високі місця – навіть в Україні були сильні конкуренти. Попри це, його тренер бачив потенціал:
«Ми передивлялися відео, мене знімали, аналізували, що треба виправити в техніці. Усе почалося по-серйозному. Мені довелося підлаштуватися під спорт і дуже змінити своє життя».
Олексій Вірченко дотримується графіка, де кожен день підпорядкований інтенсивним тренуванням і повноцінному відновленню. Навантаження спортсмена розподіляється на дві частини протягом дня. Зранку півтори години займає тренування в залі, після чого дві години роботи на воді, ще дві години вечірнього тренування. За місяць до важливих змагань Олексій тренується щодня. У звичайний період, коли змагань немає, графік становить шість днів на тиждень.
Заслуженим майстром спорту Олексій став у 2023 році. Тренер запроваджував нові вправи, які підглядав у відео олімпійців. У Манчестері на чемпіонаті світу з параплавання Олексій Вірченко виборов шість медалей: три золотих і три бронзових. Це його особистий рекорд за одні змагання.
«Після цих змагань мені дали заслуженого майстра спорту», – каже спортсмен.
«Золото» він отримав за такі запливи: 50 м технікою кроль, 100 м батерфляй, естафета. Третє місце спортсмен посів за 100 м на спині, 100 м вільним стилем та за естафету.
Чи можна підготуватися до міжнародних змагань у Полтаві?
Полтавський басейн, хоча і є найкращим в області, значно поступається закордонним аренам. Один іноземний спортивний комплекс, де він тренувався – це велетенська арена, яка об’єднує під одним дахом чотири повноцінні басейни. Полтавський басейн значно скромніший, проте Олексій каже, що для підготовки спортсменів до змагань цього достатньо:
«Чиста вода, температура підтримується. Підготуватися можна нормально», — каже плавець.
Єдиним фактором, що заважає тренуванням, залишаються повітряні тривоги. За словами спортсмена, це «мінус 50% підготовки».
Підготовка до Літніх Паралімпійських ігор 2028 та конкуренції з росіянами
Зараз плавець навчається на тренера в Полтавській політехніці. Але чи стане наставником після завершення кар’єри – не знає. Олексій Вірченко каже, якщо завершить спортивну кар’єру, то займатиметься тренерством. У планах набрати групу людей з інвалідністю. Олексію 24. Він визнає: відновлюватися після тренувань стає складніше:
«Зараз десь щось неправильно зробив, не розігрівся – плече вилетіло, суглоб вилетів. Треба бережніше до себе ставитися. Поки все фізично добре, тренуюся, плаваю, буду змагатися. У планах – Паралімпіада-2028 в Лос-Анджелесі. А далі подивимось», – каже спортсмен.
З війною в Олексія Вірченка з’явилася нова мотивація. На останніх змаганнях у Сінгапурі поряд з ним виступали молоді росіяни. Це новачки, які показують непогані результати і саме це «дає мотивацію тренуватися і ще побути в спорті, поборотися».
Фото ЗМІСТу та з особистого архіву Олексія Вірченка