Днями, 8 травня, світ відзначав день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Міжнародний рух діє вже понад 150 років і складається з 192 різних національних товариств, серед яких і Червоний Хрест України, якому 18 квітня виповнилося 102 роки. ЗМІСТ поспілкувався з головою Полтавської обласної організації Червоного Хреста Іриною Плюсніною про діяльність організації на Полтавщині, обов’язки волонтерів та про те, як долучитися до Товариства.
Протягом усієї історії Товариства Червоного Хреста його волонтери допомагали як у часи війн та надзвичайних ситуацій, так і в мирний час. Зараз волонтери продовжують допомагати малозабезпеченим та багатодітним сім’ям, людям з інвалідністю, пенсіонерам та одиноким матерям.
Товариство Червоного Хреста України
Міжнародний Комітет Червоного Хреста був заснований у 1863 році. В Україні ж Товариство Червоного Хреста – практично ровесник держави: перший з’їзд відбувся 18 квітня 1918 року в Києві.
У 1920-ті роки на території України Товариство організувало тисячі безплатних їдалень для бідних та передало населенню мільйони продовольчих пайків. А вже в 1930-тих роках Червоний Хрест України мав у своїй власності:
- 119 медичних закладів;
- 206 профілактичних та дитячих закладів;
- четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів;
- 36 оздоровчих установ;
- 800 лазень;
- 300 фельдшерсько-акушерських пунктів;
- 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни.
Радянська влада переорієнтувала Товариство Червоного Хреста на військово-санітарну підготовку населення до захисту держави. А згодом, у 1938 році, відчужила на користь Наркомату охорони здоров'я усі заклади, що належали Товариству.
У часи Другої світової війни Товариство підготувало й відправило на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць.
У 1961 році була створена патронажна служба Товариства для медико-соціальної підтримки малозахищених верст населення. Це й досі один з головних напрямків діяльності Товариства Червоного Хреста в Україні.
Після Чорнобильської катастрофи за ініціативи Червоного Хреста почала діяти комплексна програма захисту населення від її насідків: мобільні діагностичні бригади обстежували людей і вели просвітницьку роботу в постраждалих регіонах. Червоний Хрест залучив понад 35 мільйонів доларів на допомогу потерпілим від аварії на ЧАЕС.
У 1992 році Президент видав указ, згідно з яким організація визнається єдиним національним Товариством Червоного Хреста України на території нашої держави, уповноваженим сприяти органам державної влади в їхній діяльності в гуманітарній сфері. Через рік Товариство отримує офіційне визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Женеві і стає повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
У 2013–2016 роках Товариство працювало в особливому режимі. У багатьох регіонах були створені загони швидкого реагування для допомоги постраждалим під час громадського неспокою. У ці роки Товариство зосередилося на допомозі людям, що постраждали внаслідок воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам із зони АТО та Криму. Червоний Хрест України також продовжує допомагати вразливим категоріям населення.
Детальніше про розвиток Товариства в Україні можна дізнатися з відео за посиланням.
Діяльність Червоного Хреста в Полтаві під час Другої світової війни
У статті Ольги Правденко «У війну Полтавський Червоний Хрест рятував військовополонених та сиріт» («Коло», №24 за 14–20 червня 2012 року) зазначено, що в 1941 році робота служб невідкладної допомоги в Полтаві на деякий час була призупинена. Згодом окупаційна влада дозволила її відновити. Так, наприкінці осені 1941 року в напівзруйнованому приміщені школи № 27 відкрили шпиталь для військовополонених під егідою Червоного Хреста. Тут люди отримували медичну допомогу, гарячі страви й догляд. Їжу та одяг привозили селяни з навколишніх сіл та районів.
Під час війни полтавське відділення Червоного Хреста очолювала колишня репресована, бухгалтерка однієї із радянських установ Галина В’юн. Після війни вона виїхала до США, де написала спогади про діяльність Червоного Хреста в Полтаві.
Товариство опікувалося військовополоненими, сиротами, бездомними, годувало та лікувало їх. Уже за 5 днів з часу відкриття люди пожертвували йому понад 2 тисячі рублів (кілограмовий буханець житнього хліба тоді коштував від 95 копійок до 2 рублів).
«Червоний Хрест також був прикриттям для підпільників Організації українських націоналістів. УЧХ допомагав підпільникам налагоджував контакти з місцевими жителями, видавав їм документи», – йдеться в публікації.
Також Червоний Хрест існував у Лубнах, Миргороді, Зінькові, Нових Санжарах.
До березня 1942 року Полтавщина була в підпорядкуванні тилу фронтового управління, і Товариство Червоного Хреста діяло більш-менше вільно, але з переходом Полтавщини в управління німецької цивільної влади розпочалося переслідування УЧХ.
«Особливо переслідування посилилося після того, як окупанти дізналися про зв’язки Червоного Хреста з націоналістичним підпіллям. У серпні 1942 року фашисти його ліквідували, а керівництво розстріляли», – розповів історик Віктор Ревегук газеті «Коло».
Готові допомагати кожному
Серед людей, що можуть претендувати на допомогу Червоного Хреста, – різні соціально вразливі верстви населення:
- люди похилого віку;
- самотні пенсіонери;
- ветерани;
- діти-сироти;
- багатодітні сім’ї;
- сім’ї, які потрапили в тяжкі життєві обставини;
- матері-одиначки.
Говорить голова Полтавської обласної організації Товариства Червоного Хреста Ірина Плюсніна:
«Зараз до нас більше звертаються матері, які не можуть працювати або багатодітні сім’ї, позбавлені можливості працювати. Щойно роздали 200 продуктових наборів саме таким людям. Ці продуктові набори доставляли власною машиною, щоби людей менше виходили із дому. У нас багато людей, яким потрібна наша допомога».
Але Червоному Хресту теж допомагають. Як розповіла Ірина Плюсніна, насамперед допомагає міська влада: вона виділяє кошти на оплату комунальних послуг у центрі допомоги Червоного Хреста, де знаходиться банк одягу та пункт прокату.
«У нас є людина, якій виділяється допомога від місцевої влади в Диканьці, оскільки Диканська районна державна адміністрація вважає, що їм потрібен Червоний Хрест. Тому вони утримують працівника Товариства. Це дуже велика підтримка», – говорить Ірина Плюсніна.
Під час пандемії COVID–19 Товариство Червоного Хреста прийшло на допомогу одним з перших: залучило для евакуйованих в медцентр Національної гвардії допомоги на суму понад 287 тисяч гривень, а також передало медичне приладдя інфекційній лікарні.
Під час карантину Товариству допомагали різні підприємства:
- METRO Cash & Carry;
- ТОВ «Східний геологічний союз»;
- ТОВ «Автотранс»;
- Полтавська трикотажна фабрика «Мрія»;
- ПП «Надежда»;
- ПРАТ «Миргородський Агрошляхбуд»;
- ПАТ «Експериментально-механічний завод».
Під час карантину Полтавська обласна організація Червоного Хреста відкрила рахунок для збору коштів на боротьбу з пандемією COVID–19:
«Цей рахунок прозорий. Кошти спрямовуються виключно на боротьбу з COVID–19. Можемо відслідкувати, куди йдуть ці кошти, але якось полтавці нечасто долучаються до пожертв».
Також Ірина Плюсніна додала, що Червоний Хрест України працює виключно на території України. Тобто якщо Товариство матиме бажання допомогти військовополоненим, пораненим та цивільному населенню в зоні ООС, то лише на території, яка перебуває під контролем України. Непідконтрольну територію може відвідувати лише Міжнародний комітет Червоного Хреста і Півмісяця.
Червоний Хрест: як усе влаштовано
Як розповіла Ірина Плюсніна, вона прийшла працювати в Червоний Хрест після 10 класу:
«У мене один-єдиний запис у трудовій книжці. Я працюю в Червоному Хресті 41 рік. Прийшла працювати інспектором зі шкільної роботи, потім заочно навчалася й так від інспектора дійшла до голови організації».
В обов’язки керівника Червоного Хреста входить організаційна робота і представницька діяльність:
«Зараз мій робочий день починається зі штабу по COVID–19, бо я входжу до його складу. Червоний Хрест ні години не сидів на карантині. Усі співробітники та волонтери працюють. У нас є спеціальний дозвіл для громадського транспорту, є патронажна служба, до якої входить 8 чоловік. Ця служба фінансується за кошти центру зайнятості та Полтавської міської ради. Також наші співробітники обслуговують пристарілих, людей з інвалідністю тощо», – сказала Ірина Плюсніна.
Наразі в обласній організації працюють голова та її заступник, бухгалтер, завідувач складу та водій. У районах також є члени Червоного Хреста, які діють на громадських засадах.
«Нам потрібні волонтери. Зараз ми очікуємо великої поставки благодійної допомоги медичним працівникам. Тому нам необхідні помічники, які допоможуть усе це відвантажити, бо в нас працюють лише жінки. Якщо хтось має бажання бути волонтером – ми з радістю всіх приймемо».
Діяльність Товариства Червоного Хреста поступово стала сприйматися як частина державної політики в сфері медицини та соціального захисту. Відповідно, за часів Незалежності держава надавала Товариству підтримку.
Починаючи з 2017 року, МОЗ виступало за скасування фінансування патронажної служби Товариства Червоного Хреста України. Тоді у відомстві пояснили, що не бачать сенсу в дублюванні функцій Мінсоцполітики, а саме в наданні соціальних послуг. Через це тоді в Полтавській обласній організації Червоного Хреста було звільнено 101 людину.
Як допомогти Червоному Хресту?
Як наслідок, зараз, за словами Ірини Плюсніної, структура організації слабка. Червоний Хрест не фінансується державою, тому Товариство тримається на благодійних внесках та пожертвах полтавців. Щоб допомогти Червоному Хресту, необхідно стати членом організації, зробивши внесок 50 грн на рік:
«До Червоного Хреста звертаюся, коли щось трапляється. Це може бути якесь горе або хвороби, інвалідність, каліцтво. Тоді й згадують про Червоний Хрест. Зараз ми працюємо як волонтери, бо немає ні копійки на розрахунковому рахунку. Працюємо практично без заробітної плати».
Поки що організація отримує бюджетні кошти за рахунок програми психосоціального супроводу хворих на мультирезистентний туберкульоз (форма хвороби, що стійка до щонайменше двох найефективніших протитуберкульозних препаратів. – Ред.):
«Червоний Хрест супроводжує хворих на амбулаторному етапі лікування, щоб люди завершували лікування та не були рознощиками хвороби. Допомагаємо протитуберкульозній службі».
Тривалий прийом препаратів від туберкульозу – не єдина складність лікування: потрібно регулярно їздити до медичного закладу по ліки, крім того, люди зазнають соціального тиску через свою хворобу. Багато з них через це кидають лікування на півдорозі, і через це наша країна має невтішну статистику щодо туберкульозу, зокрема щодо його мультирезистентної форми. Тому психосоціальна підтримка пацієнтів дуже важлива, щоб вони доводили лікування до кінця.
Для того, щоб стати волонтером Червоного Хреста, необхідно пройти вступний курс:
«Нам треба знати, чи підходить людина для роботи в Червоному Хресті. Бо головні принципи Червоного Хреста – це неупередженість, толерантність і нейтральність. Ми будемо працювати незалежно від влади, бо працюємо для людей та не підтримуємо ні однієї політичної сили. Тому якщо до нас приходить волонтер, він повинен бути нейтральним до всього. Після проходження вступного курсу ми укладаємо угоду про провадження волонтерської діяльності та угоду про нерозголошення конфіденційних даних».
Підсумки
Понад столітня історія Червоного Хреста в Україні, зокрема й на Полтавщині, має багато здобутків. Так, саме Товариство створило в Україні, зруйнованій постійними війнами в період 1917–1921 років не лише систему соціальної підтримки, але й мережу медичного обслуговування. З часом усі ці надбання забрала держава (УРСР), позбавивши Товариство одного з його основоположних принципів – незалежності. Зі здобуттям Незалежності Україна підтвердила гарантії державної підтримки Товариства Червоного Хреста. Однак її недостатньо: для повноцінної роботи Товариство, зокрема й Полтавська організація, потребує волонтерських рук і пожертв від небайдужих.
Попри те, що доводиться працювати на волонтерських засадах, Полтавська обласна організація продовжує виконувати свою роботу і бути поруч тими, хто найбільше потребує підтримки. Якщо вам близькі цінності Червоного Хреста, звертайтеся до Товариства в Полтаві: вул.Шведська, 52 або за телефоном 60-67-41.
Обкладинка Марини Вісич