Озираючись на ситуацію з багатьма пам’ятками у Полтаві, здається, що зіпсувати архітектурне та історичне обличчя такого невеличкого міста, зовсім не складно. Варто тільки на кожному перехресті міста встановлювати МАФи, будувати «висотки» в історичному ареалі та, ледве не забули, відкривати нічні клуби з кальянами і смачними реберцями у пам'ятці архітектури національного значення.
ЗМІСТ зібрав 6 кейсів про захаращення історичного та архітектурного обличчя Полтави. Та поговорив про них з головною архітекторкою Полтавщини Іриною Особік. Вона розповіла, як власними руками деякі підприємці знищують історичні надбання Полтави та як все ж правильно створювати добудови до історичних пам'яток й де можна встановлювати МАФи.
Усі ці «правила» насправді показують бізнесу як не можна робити, якщо вам не байдужа Полтава, але вони уже стали нашою буденністю.
Кейс №1: Будуй в історичному ареалі
Існує принаймні кілька кейсів високих забудов у історичному ареалі Полтави. Наприклад, будинок за Кадетським корпусом.
Цей проєкт розпочинався як «Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом» і перетворився на новозбудовану чотириповерхівку.
З документів, наданих громадській організації SavePoltava, Міністерство культури України погодило історико-містобудівне обґрунтування реконструкції нежитлових приміщень для врахування при розробці відповідної проєктної документації. Зокрема в частині обмеження максимальної загальної висоти реконструйованих об’єктів на рівні +9 метрів від денної поверхні землі та збереження їх основних об’ємно-просторових характеристик.
Наразі з забудовниками триває боротьба.
Не менш скандальною є і будівля на Пилипа Орлика, 26. Там збудували новий житловий будинок. Його висотність мала не перевищувати 23 м, але у Полтавській обласній прокуратурі кажуть, що компанія-забудовник і підрядник порушили цю вимогу та разом з посадовцями підробили дані у документах. Нині у суді розглядають позов прокуратури до міської ради щодо скасування ухваленого генерального плану, у якому зазначено, що висотність забудови може перевищувати 23 м.
За словами Ірини Особік, в історичному ареалі можна і варто будувати. Але варто виконувати певні правила, яких логічно, що не дотримувалися у кейсах описаних вище:
«Це питання полягає тільки в тому, як це робиться. Якщо це роблять у рамках законодавства і відповідності до положень історико-архітектурних планів та їхніх вимог, то можна будувати. У нас є кілька вдалих кейсів будівництва в історичних ареалах. Наприклад, готель який збудований за школою мистецтв. Об'єкт який пройшов усі погодження. Його задача вписатися в гармонійне історичне середовище і не зіпсувати його».
Також архітекторка вважає більш вдалою добудову до історичної будівлі міської ради:
«Не можна будувати страшних монструозних будівель. Вони псують зовнішній вигляд, ламають перспективи сприйняття об'єктів і є дисгармонійними. Бо це – історичні центри, там дорога земля і забудовники воліють, з їхньої точки зору, повноцінно використати цю землю».
Уявімо, що ви підприємець і маєте бажання збудувати, наприклад, готель в історичному ареалі міста. Ні, ні в жодному разі він немає бути копією хмарочосу, не може бути пофарбованим у зелений колір, тільки якщо поряд пам'ятка архітектури не має такого кольору. Як розповіла Ірина Особік, по вул. Соборності є два зразки архітектури, які мають дисгармонійний вигляд:
«Вони ламають перспективу сприйняття, проте, ми напевно, вже звикли.
«Які повинні бути будівлі в історичному ареалі? Я можу сказати, якими вони не повинні бути: вони мають не конкурувати з архітектурою, навколишнім середовищем. Вони повинні відтіняти його, або вписуватися за стилістикою у те, що там збудоване».
Кейс №2: Відкрий у пам'ятці архітектури ресторан та ігноруй вимоги
Історія Будинку Полтавського дворянського зібрання доволі трагічна. Ми знаємо, що напередодні пожежі кілька років ДСНС судилися з компанією «Старнайт», яка була орендарями будівлі, за недотримання пожежних вимог. Важливо, що досі ніхто не знає причину виникнення пожежі, тому звинувачувати когось у цьому зарано.
На кожну історичну будівлю розробляють облікову документація, у якій обов'язково вписують режими використання цих будівель:
«“Старнайт” – це больова точка. Будівля використовувалася не за призначенням. Вони ще займалися суборендою і добудовою, яка є незаконною. Можна відкривати і ресторани, і кафетерії, і кальянні, і готелі, і виставкові зали. Проте все питання полягає в тому “яким чином це робиться?”. Коли у нас є стильний ресторан відкритий у пам'ятці архітектури, коли зберігаються автентичні інтер'єри і екстер'єри. Коли це все робиться на іншому рівні, підход до будівлі інший, тоді це має інший вигляд. Якщо Дмитро Собакар зі своїм новим кафе “Фотограф” зробить все, що він декларує, то це буде гарним прикладом пристосування пам'ятки».
Щоб досягти таких результатів, варто заохочувати підприємців до зберігання пам'ятки архітектури. Це має робити держава, наприклад закордоном підприємці отримують або бонуси в податковій, або отримують співфінансування від держави, говорить Ірина Особік:
«Безумовно, підприємці рахують кошти, скільки вони вкладають і скільки вони з цього отримають для них це не є рентабельно. Цим питанням мала б опікуватися держава, як це робиться за кордоном. Я думаю, рано чи пізно, ми дійдемо до таких процедур. Коли громада починає бачити в цьому сенс, тоді громада може відбудувати будівлю за свої кошти. Для цього має бути затверджена програма на місцевому рівні».
«У Львові є така програма, вона називається по-моєму “Реставрація брам”. Брами – це двері великі історичні. Вони зберігалися у поганому стані, і по цій програмі вони знімають цю браму приводять її до нормального стану та вивішують назад. Це додає шарму історичним спорудам».
Кейс №3: Ставимо МАФи, де заманеться
Поява споруд з кавою і шаурмою у найбільш неочікуваних місцях стали нормальною історією для Полтави. З останнього, «кавафон» у сквері Героїв України.
Як МАФи здатні погіршити загальний стан і вигляд історичної частини міста? Подати заяву до міської ради на встановлення МАФу у Полтаві є не такою вже тяжкою процедурою. Але, якби все було так просто, то сумно було б жити. Схоже, дозволи у Полтаві отримують тільки обрані підприємці. Наприклад ті, які знаходяться у гарних відносинах з міським головою, чи членами комісії з розміщення тимчасових споруд, або особисті МАФи депутатів. Здебільшого підприємці ставлять малі архітектурні форми з власної вигоди, не задумуючись про те, який вигляд буде мати місто.
Ірина Особік розповіла, що МАФи здебільшого розташовані у недоречних місцях, чим можуть погіршити стан історичної частини міста:
«Є місця, де такі об'єкти можуть бути. А є такі місця, де їх краще не ставити. Місця меморіалізації пам'яті героїв, місця, де стоять національні символи – це не те місце, де треба підійти до червоної будочки купити собі філіжаночку кави. Не доречно ставити такі кавомати у сквері пам'яті героїв АТО. Ми ж не п'ємо з вами каву на кладовищах».
Але архітекторка вважає, що заборонити усі МАФи – це не вихід і потрібно шукати альтернативу.
«Заборонити МАФи – це мінус робочі місця, люди, які отримують себе, сім'ю, сплачують податки, то позбавляти людей просто так робочих місць не можна. Необхідно давати альтернативу. Я бачила МАФи і на центральних площах Відня, Праги. Ставитися до цього, як “фу” не можна. Все повинно мати відповідний вигляд і, якщо це виїзна святкова торгівля, досить доречно розгортати такі кіоски чи намети.. Наскільки, органічно вписані ці яскраво червоні “Кавофони”, наскільки там зручно працювати людям і наскільки люди готові купувати каву, я не знаю. Можливо, якби воно мало трохи інакший вигляд, було б доречним».
Цікавий досвід вийшов з МАФом «Коффішка». Одразу його поставили на виході із підземного переходу «Злато місто», але після втручань активістів і влади її прибрали та перенесли до музичного училища. На думку Ірини Особік, там цей об'єкт доречний.
Архітекторка вважає: аби уникнути перезавантаження МАФами у місті треба говорити з підприємцями:
«Більшість підприємців помірковані, деякі з них досить патріотичні. Ми всі ж люди, і ті самі бізнесмени, якщо з ними вести притомний нормальний діалог, то вони все розуміють. Я, наприклад, вела агресивні перемовини з бізнесом, який захопив пів Полтави – це “Куліничі”. Коли аргументовано пояснювали чому на цьому місці не можна ставити павільйон, а на цьому можна, люди це все просували, але не переступали через червоні лінії. Вони просто приносять перелік ділянок і їм дають дозволи».
Кейс №4: купуй пам’ятку, а потім допоможи її зруйнувати
Наприклад руйнування Кадетського корпусу розпочалося з передачі його в приватні руки підприємця. Потім його ледь повернули у держвласність.
«Що рухало нашим попередником, Анатолієм Кукобою, який продав Кадетський корпус у приватні руки – я не знаю. І можливо б, ця споруда не була такою занедбаною, якби не збіг певних обставин. Коли людина купила власність, поїхала в Ізраїль і там померла. І в процесі переділу власності спадкоємцями так відбулося, що будівля стала вщент занедбаною. Я особисто вважаю, що передачі її державній судовій адміністрації – це найліпше, що було зроблено за каденції Олександра Шамоти», – говорить Ірина Особік.
Наразі Кадетському корпусу приділяють багато уваги. На нього кошти виділяються, але процес триває: проєктні роботи завершені й продовжують протиаварійні. На наступний рік у цей об'єкт закладені кошти в державному бюджеті. За словами Ірини Особік, такі речі швидко не робляться, бо будівля руйнувалася протягом десятиліть.
Також є такий досвід, коли пам'ятку архітектури викупляють у приватну власність. Коли людина купує частину, чи всю пам'ятку архітектури. Вона отримує на руки не тільки нерухоме майно, а ще й перелік зобов'язань на цю нерухомість. Тож людина має дотримуватися законодавства:
«Якщо пам'ятка у приватній власності і руйнується – відповідальність матеріальну та кримінальну за це несе власник. Якщо пам'ятка неналежним чином використовується – відповідає власник. Якщо пам'ятці наноситься шкода – відповідальність несе власник. Якщо будівля руйнується, цим будуть займатися відповідні органи, які накладаюсь стягнення, які примушують вас утримувати вашу будівлю в належному стані. Це стосується ж усіх споруд в місті. У нас є багато будівель, з яких час від часу сиплеться ліпнина. І всі думають проте, а що їм робити? Насправді відповідальний є – колективний власник цієї будівлі. Всі власники будівлі відповідають за те, що відбувається з їхньою спорудою».
Наприклад, квартиру у будинку підрядника Наума Бахмутського викупив меценат Віктор Бажан, але громада не знає що буде далі з цим будинком. Наразі меценат там проводить ремонтні роботи та планує зробити у будівлі музичні класи для дітей. Сподіваємося, те що декларує Віктор Бажан таки реалізують.
Також існують приклади, коли власник історичної будівлі, де розташовувалися музичні класи Феофанія Базилевича, знущався з неї (нині там працює готельно-ресторанний комплекс «Атмосфера»). Вона руйнувалася роками, тому первісного вигляду пам’ятки вже немає і ніхто за це не поніс жодного покарання. За словами архітекторки це відбувається, коли не працюють відповідальні органи:
«Це органи, які мають спостерігати за тим, як утримуються пам'ятки: департаменти культури, Міністерство культури, Державна інспекція архітектури та містобудування та правоохоронні органи. Наприклад, у Німеччині дуже все педантично. Там якщо ти навіть мешкаєш у пам'ятці архітектури, то тобі прописано все. Навіть, де ти можеш ходити, а де ні. Якщо в тебе зламався плінтус, чи потрібно забити цвях, то ти маєш надіслати листа в муніципалітет. Тоді приходить комісія і вирішує, чи можна тобі забити цвях».
Також за кордоном, у деяких країнах людина, яка мешкає в пам'ятці архітектури не може вивісити одяг у себе на балконі, бо покарають відповідні органи. До того ж там навіть розглядають кандидатури орендарів квартир у цих будинках перед заселенням.
Кейс №5: прибудовуй до пам'яток все, що захочеш
На жаль, у Полтаві люблять до пам'яток архітектури щось прибудовувати. Найскандальніші – це прибудова до будинку Дворянського зібрання і торговельного будинку Токарєва (нині кооперативний коледж).
Тут технологія отримання дозволі одна й та сама, бо ними опікується група підприємців із «Старнайту». За словами Ірини Особік, дозволів на прибудову до будинку Дворянського зібрання не було.Там двічі давали дозвіл на літній майданчик з виносними столиками, те саме зараз відбувається з коледжем. Стратегія проста: отримується дозвіл на літній майданчик з виносними столиками, потім дозвіл на накриття цього майданчика і в результаті місто отримує добудову, що псує архітектуру:
«Цей літній майданчик недоречний, нефункціональний та некрасивий. Ми говорили з вами про підприємців, про те, що вони є патріотичними. Але саме ця група підприємців є абсолютно безпринципно цинічною. Їм абсолютно байдуже на поняття закону, спадщини, поняття громадських інтересів. Вони роблять рівно стільки, скільки їм дозволяють робити. Оскільки їм зараз дозволено все, тому вони і роблять практично все».
Ірина Особік поділилася, що говорила з підприємцями на етапі добудови до Будинку дворянського зібрання, але зустрічі закінчилися тоді, коли ця група підприємців привела юриста:
«На зауваження про порушення закону, юрист поставив одне просте питання : “Причому тут закон?”. І ми зрозуміли, що будь-які мирні перемовини з такими підприємцями не мають жодного сенсу. Там потрібно розв'язувати питання на іншому рівні, залучаючи відповідні органи».
Кейс №6: недобросовісно ремонтуй і реставруй пам'ятку
Розглянемо, на прикладі маєтку Павла Герцика, що у селищі Крутий Берег. Там залишилися руїни каретного сараю, але стіни мають ще автентичний вигляд. Чого не скажеш про сам будинок, який в 70-80 роки обклали плиткою та позрубували увесь декор, що значно знизило його привабливість. Наразі його використовують під селищний клуб та бібліотеку.
«Такі будівлі потрібно відновлювати, збивати плитку. Відшукувати світлини, відповідно до світлин робити розкладки фасадів. З часом так чи інакше, руки дійдуть до цього будинку. У цьому випадку, добре, що він стоїть обкладений плиткою, бо принаймні не руйнується», – говорить архітекторка Ірина Особік.
Якщо реально подивитися на ситуацію, то на реставрацію цього будинку на краю міста піде доволі багато коштів. Але наразі це не є пріоритетом, бо залишаються занедбані будівлі у самому центрі Полтави:
«Запит на їхнє майбутнє є. Там можна зробити заміський клуб високого рівня з ресторанним комплексом, гольф-полями і залучити туди людей. Ще ж і законодавство жорстоке, бо якщо там написано у призначенні, що це клуб, то його і використовуватимуть як міський клуб», – говорить Особік.
Зрозуміло, що знищувати у нашому місті та і загалом у цій країні нічого не потрібно. Цей текст ми створили, щоб привернути увагу на архітектурні та історичні проблеми міста. Та показати, що можна робити і по-іншому – законно. Аби таких кейсів було менше, потрібно змінити відношення до пам'яток архітектури на загальнодержавному рівні і це точно матиме сенс.