Другий рік 11-та школа в Полтаві чекає на своє укриття. Це один із небагатьох закладів освіти, де немає підвалу, тож ситуація тут особлива. Сьогодні на подвірʼї цього закладу триває будівництво: старий тир знесли й розширили, щоб створити освітній простір для дітей. Його використовуватимуть і після війни як додаткові шкільні приміщення, тож витрати на роботи тут вважають внеском у майбутнє.
Дещо більше пощастило ліцею №33, де підвал створили ще за радянських часів, коли й збудували навчальний заклад. Якось місцевий комунальний «Інститут розвитку міста» (ІРМ) знайшов можливість українсько-швейцарського проєкту й залучив понад 2 млн грн на освітній центр в укритті. Приміщення ліцею на «Садах-1» ідеально підійшло під вимоги партнерів, тож міська влада за нього взялася.
Проте у 2025 році мало відремонтувати стіни підвалу чи вентиляцію велетенського укриття. Час поміркувати про їхню функціональність. Обидві ці історії – школи без укриття й ліцею з найсучаснішим з наявних – обʼєднує бажання навчати дітей офлайн й зробити свої сховища місцями, куди діти повертатимуться й після війни. Замість легенького ремонту в підвалі Полтаві варто дивитися у майбутнє й змінювати «тимчасове» на потрібне.
ЗМІСТ побував у школі та ліцеї й запитав міську владу про плани на 2025 рік щодо змін у системі цивільного захисту для освіти. У цьому матеріалі розповідаємо, які зміни чекають на місцеву освіту, якщо підхід «тимчасових укриттів» змінити на сучасні освітні центри.
Ліцей №33: освітні втрати й здобутки
Коли школа не має укриття, для дітей це втрачений час. У Полтаві тривоги лунають ледь не щодня, зриваючи освітній процес. Коли один-два класи опиняються у спільному приміщенні, де їх нічого не розділяє, уроки продовжувати неможливо. Дистанційне навчання також переривали відключення електроенергії, тож заклад мав освітні втрати:
«Рівень знань, компетентності та навичок учнів відслідковує кожен учитель. І справа не в оцінках, бо це не завжди є достатнім показником. Складно, бо повітряні тривоги дуже відволікають і в старому бомбосховищі проводити уроки було ніяк. У нас там навіть дошки не було», – каже директорка Наталія Кикоть.
Зважаючи на цей виклик, ліцей спільно з ІРМ вперше показав, що шкільні підвали можуть бути інакшими. Так зʼявився їхній освітній центр, що ставить за мету розвиток демократичної освіти:
«Нам трішечки пощастило, бо технічні вимоги для створення освітнього хабу на базі укриття дуже підійшли. ІРМ з департаментом освіти визначили, що цей хаб буде в нас. Річ у тім, що це укриття будували як бомбосховище. Ми його використовували, хоч стан там був не дуже, ми десь рік у ньому навчали дітей. Це було рішенням батьків і педколективу».
Приміщення ліцею збудували у 1985 році, але до бомбосховища руки не дійшли. Планували, що там засідатиме тодішній Октябрський райвиконком, коли розгортатиме штаб цивільного захисту. Насправді ж згадали про нього вже з війною. Особливість історії цього укриття полягала в тому, що міська рада не могла дати грошей на його ремонт: сховище перебувало у власності іншої установи.
Тільки торік зʼявилася реальна можливість його відремонтувати, питання з балансоутримувачем вдалося розвʼязати. Роботи на обʼєкті тривали влітку й восени 2024 року. Очільник полтавського ІРМ Роман Черкун каже, що кожного тижня надсилав донорам звіти про перебіг робіт:
«У наших партнерів був певний ескізний дизайн із колірної гами, освітлення та облаштування меблями. Ми стежили, щоб усі вимоги виконали, й постійно звітувалися, тож тісно спілкувалися зі школою, бо вона виступала розпорядником коштів. І ще навіть один звіт мені треба підготувати про цей проєкт, тож тут все дуже серйозно було».
Сьогодні в освітньому центрі ліцею №33 можуть перебувати до 200 дітей, тож навчання триває у дві зміни. Коли тривог немає, там проводять зустрічі й заняття. Спортивні змагання для груп продовженого дня або українські вечорниці від вчителів – усе це стало можливим після того, як школа створила не просто укриття, а освітній простір.
«У нас там 21 ноутбук, 30 планшетів, 3D-принтер, два проєктори, окреме підключення до інтернету. Учителі тепер можуть працювати з дітьми, не зважаючи на тривоги».
В освітньому хабі є доступні вбиральні, ігрові зони, спортивний куточок й місця для сну дітей. Робочі поверхні розділені на сектори, щоб вчитель міг працювати з класом. Роман Черкун каже, що сучаснішого укриття в Полтаві сьогодні немає.
Школа №11: режим очікування
Щойно розпочалася повномасштабна війна, ця школа перейшла на дистанційне навчання. Тут не було жодних перспектив на ремонт підвалу, бо його не збудували. Коли інші навчальні заклади Полтави намагалися виходити в офлайн, у цій школі навчання майже два роки тривало дистанційно. Тільки у 2023 році з ініціативи батьків та вчителів, у закладі облаштували два найпростіших укриття за принципами двох стін на першому поверсі. Директорка школи Анна Берегова каже, що вони доволі маломісткі, а тепер й не відповідають новим вимогам цивільного захисту для навчання:
«Ми маємо певний відсоток освітніх втрат, але для мене є ще й втрати у соціалізації наших дітей, у розвитку особистості та комунікації між собою. Ми втрачаємо дитинство наших дітей, тож почали виводити класи на уроки в школі. І досі ми не можемо повноцінно охопити з першого по сьомий урок для кожного класу, тому в нас по три уроки для дітей і офлайн через тиждень».
Через відсутність укриття школі довелося «жонглювати предметами», які діти вивчають офлайн. Батьки наполягали на базових уроках до прикладу фізики, алгебри, біології наживо, а решту перевести в онлайн. Натомість діти просили про мистецтво, фізкультуру й технології. Навчальний процес доводиться балансувати й сьогодні.
«Ми готувалися до новорічних свят. Я пішла на урок на технології у п'ятий клас, де вони виготовляли ялинкові прикраси. Побачила, що не всі діти вміють тримати й користуватися ножицями, правильно лінійкою відміряти довжину, просунути нитку в голочку. Саме тому наша школа дуже потребує побудови укриття», – каже Анна Берегова.
При цьому школа потребує не лише фізичного простору зі стінами, куди можна було б привести дітей, щоб перечекати тривогу. Якщо у 2022 році це було б основною потребою, сьогодні варто міркувати про комфортні умови для продовження навчання, бо часу на зволікання не лишилося:
«Намагаюся контролювати, що за укриття ми отримаємо по завершенню будівництва. Процес розпочали у грудні 2023 року, коли вирішили знести старий тир і провести реконструкцію».
Потребуючи якомога функціональнішого приміщення, у цій школі відстежують перебіг будівництва ще з етапу проєктування. Анна Берегова просила розширити майбутнє приміщення якомога більше й простежити за якісною гідроізоляцією.
Останні кілька місяців роботи на обʼєкті тривають доволі оперативно, тож у новий навчальний рік школа планує увійти не просто з укриттям, а сучасним освітнім простором. Тут планують поділ на технологічні відділи, сегментацію основної робочої зони, створення санвузлів.
На створення сховища очікує учнівська молодь школи, яка планує отримати бодай невелике приміщення під свій молодіжний хаб. Попереду чимало робіт, але шкільна спільнота чекає, коли зможе увійти до свого укриття, що стане продовженням шкільних приміщень.
Зміна підходу до ремонту укриттів
Обидва заклади отримали кошти на свої укриття з різних джерел. Якщо не вдається залучити фінансування, можна використати інші джерела, каже керівник ІРМ Роман Черкун. В ІРМ постійно шукають нові конкурси, аби комунальні заклади в освіті чи медицині можна було осучаснити швидше, аніж це дозволить бюджет громади.
«Ми на нарадах у міській раді озвучуємо конкурси й потім працюємо над заявками. Наприклад, один фонд оголосив там певні відкриті конкурси, де є три лоти. Ми зустрілися з Департаментом культури, озвучили їм ці можливості й вони шукають ідеї. Ми допомагатимемо подати заявки й робитимемо це для міста. Виявилося, що з укриттями це теж ефективно працює».
Вочевидь, партнери не закриють усіх потреб у Полтаві, тож міська влада також має зосередитися на розвʼязанні проблем й змінити підхід до ремонтів. У випадку з укриттями, це завдання лежить на міському Департаменті освіти та Управлінні капітального будівництва. Головна освітянка Полтави Жанна Каплоух повідомила, що цьогоріч громада має намір реалізувати понад 20 проєктів з осучаснення укриттів галузі освіти. Детальніше про це дивіться у графіках ЗМІСТу:
Як показує досвід полтавських шкіл, за майже три роки активної фази війни запит на безпеку зростає. При цьому базова потреба у наявності укриття переростає в необхідність мати сучасний простір, де діти зможуть продовжувати навчання, а не лише очікувати на завершення тривоги. Україна чимало втратила у цій війні, але повернути не вдасться тільки час та людей, і це варто враховувати.
Також слід замислитися над раціональністю витрат на укриття. Створивши локацію, де діти зможуть навчатися, а потім і проводити час із користю, школа робить якісну інвестицію у своїх учнів.
Фото Аліни Гончарової для ЗМІСТу
Обкладинка та графіки Катерини Василенко для ЗМІСТу