Коли після масованих російських атак у Києві почали масово виходити з ладу системи опалення, на допомогу столичним комунальникам приїхали бригади з різних регіонів. Серед них були й фахівці з Полтавщини.
Майстер мереж водопостачання Андрій Жук розповів ЗМІСТу, що на момент їхнього прибуття до Києва місто вже жило звичним життям. Попри складну ситуацію, якоїсь особливої напруженості серед мешканців він не відчув. Люди вже певною мірою звикли до того, що температура в будинках хоч і залишалася плюсовою, але була далекою від комфортної.
Комунальників чекали й зустріли дуже тепло, одразу попросивши швидко переодягатися і братися до роботи. Уже в неділю, в день приїзду, бригада почала працювати після обіду й залишалася на об’єкті доти, поки не виконала необхідні завдання.
«Коли ми приїхали до Києва, місто вже жило своїм життям. Я не помітив якоїсь особливої напруженості серед людей. На той момент кияни вже звикли до того, що температура в квартирах хоч і плюсова, але далеко не комфортна. Нас там чекали і дуже раділи нашому приїзду».
Загалом чоловік працював у Києві близько двох тижнів. Ротація бригад відбувалася щонеділі: ті, хто хотів повернутися додому на Полтавщину, їхали, а на їхнє місце підбирали заміну. Мінімальний термін відрядження становив один тиждень, хоча дехто з працівників залишався значно довше – за його словами, один із колег працює там уже майже місяць.
Як полтавські комунальники відновлювали опалення у київських будинках
Основні завдання бригади стосувалися локалізації витоків у системах теплопостачання, іноді – водопостачання. Найчастіше доводилося мати справу з розмороженими трубами: якщо пошкоджену ділянку можна було вирізати, її замінювали, після чого систему опалення знову запускали.
Стан мереж на багатьох об’єктах, за словами майстра, був незадовільним. У будинках, де мешканці встигли правильно підготувати систему і спустити воду, комунікації збереглися. Натомість там, де цього не зробили або не знали, як діяти, труби часто розмерзалися і лопалися. Найбільше пошкоджень фіксували на технічних поверхах, дахах та горищах.
«Основна наша робота – це локалізація витоків на мережах теплопостачання, інколи й водопостачання. Найчастіше доводилося мати справу з розмороженими трубами. Якщо пошкоджену ділянку можна було вирізати, ми її вирізали і після цього запускали систему опалення. Загалом стан мереж був незадовільний. Якщо люди встигли правильно підготувати будинок і спустити воду із системи – їм пощастило, система залишалася цілою. А там, де цього не зробили або не знали, що робити, труби просто розмерзалися. Найбільше пошкоджень було на технічних поверхах, дахах і в горищних приміщеннях», – розповів Андрій Жук.
У середньому за день бригада відновлювала роботу на двох-трьох об’єктах. До її складу входили п’ятеро працівників: водій, зварник, майстер і двоє слюсарів. Майстер займався прийманням заявок і організацією роботи, тоді як основне навантаження припадало на зварника, адже більшість мереж була зі сталевих труб і працювала під досить високим тиском – іноді до 12 атмосфер. Інші члени бригади допомагали виконувати ремонтні роботи: слюсарі асистували під час монтажу, а водій відповідав за транспортування та використання малої механізації.
Графік роботи був ненормованим. Щодня вранці бригада приїжджала до місцевого ЖЕКу, де отримувала супроводжувача – людину, яка добре знала місто і могла показати місце аварії. Після цього комунальники вирушали на об’єкт, оцінювали ситуацію і працювали доти, доки не завершували ремонт. Тривалість зміни фактично визначалася обсягом робіт – іноді доводилося залишатися на місці до повного відновлення системи.
Під час робіт бригада постійно взаємодіяла з місцевими комунальниками. Працівники ЖЕКів показували об’єкти, пояснювали, що саме необхідно зробити, і супроводжували фахівців на місцях. Фактично вся організація робіт відбувалася у тісній співпраці з місцевими службами, які добре знали район і стан мереж.
За словами Андрія Жука, інколи під час роботи траплялися й показові випадки. Один із них стався вже в день приїзду бригади. Після того як комунальники заварили трубу на одному з об’єктів, їх попросили терміново допомогти ще одному будинку – п’ятиповерхівці, де повністю вимкнули опалення і який почав швидко промерзати через сильний мороз:
«Був один цікавий випадок у перший день роботи. Нас попросили терміново приїхати до п’ятиповерхового будинку, який почав замерзати, бо там повністю вимкнули опалення. На технічному поверсі розмерзлася батарея. Коли ми приїхали, хлопці почали дивитися, що робити. Я попросив працівницю ЖЕКу спуститися в підвал, щоб у разі потреби перекрити або відкрити крани».
У технічному приміщенні там розмерзлася батарея. Коли бригада приїхала на місце, працівники почали оглядати систему. Андрій Жук попросив представницю ЖЕКу спуститися до підвалу, щоб у разі потреби перекрити або відкрити засувки. Під час огляду він звернув увагу, що розводка системи виконана з поліетиленових труб, а вся арматура на вигляд була справною. Приблизно визначивши місце, де перекривалися крани на технічний поверх, він закрив їх і відкрив подачу тепла на будинок. У результаті опалення запрацювало без додаткових ремонтних робіт.
«Ми оглянули систему і побачили, що розводка зроблена з поліетиленових труб, а арматура виглядає справною. Я приблизно знайшов місце, де перекриваються крани на технічний поверх, закрив їх і відкрив подачу тепла на будинок. У результаті опалення запрацювало без серйозного ремонту. Нам подякували, але наступного дня вже були крики – виявилося, що місцевий працівник раніше замість батареї перекрив опалення на весь будинок».
Як кияни реагували на приїзд полтавських комунальників
Мешканці реагували на приїзд комунальників з Полтавщини дуже тепло. За словами Жука, їхня яскрава нова службова машина одразу привертала увагу, і люди раділи, коли дізнавалися, що допомога приїхала з іншого регіону.
Працювати доводилося і під час повітряних тривог. Водночас як каже майстер, місцеві жителі вже звикли до таких умов. Сирени лунали не завжди – часто про небезпеку повідомляли лише сповіщення на телефонах. Місцеві жартома порівнювали очікування ракетних ударів із прогнозом погоди, мовляв, «уночі очікуються опади». Йшлося про можливі балістичні удари. Попри це, бригада зазвичай не припиняла роботу.
«Працювати доводилося і під час повітряних тривог. Але місцеві жителі вже звикли до таких умов. Сирени іноді навіть не вмикали – повідомлення приходили просто на телефон. Люди жартували, що “вночі очікуються опади”. Спочатку я не зрозумів, про що йдеться, а потім пояснили, що мають на увазі можливі балістичні удари. Ми роботу під час тривог зазвичай не зупиняли», – каже майстер.
Умови праці залишалися складними ще й через холод. Роботи часто виконувалися на технічних поверхах або дахах будинків у районі Теремків у Голосіївському районі. Через сильні протяги в арках і на верхніх поверхах працювати було важко – один із працівників навіть травмував спину. Додатковою проблемою була відсутність електрики та ліфтів: обладнання доводилося підіймати сходами, іноді на 16 поверх, а після завершення робіт так само спускати вниз.
Найскладнішим, за словами Андрія Жука, було не лише фізичне навантаження – підйоми на верхні поверхи та запуск систем опалення, а й емоційний аспект роботи. Люди часто підходили, дякували й говорили, що раді допомозі з Полтави. Такі реакції, зізнається майстер, сильно впливали на настрій команди.
Водночас ставлення місцевих мешканців і працівників комунальних служб було дуже теплим. В перший день після роботи працівник ЖЕКу запропонував бригаді піти випити кави. Коли комунальники зайшли до магазину, на касі їм сказали, що поряд є кафе і для них там напої безкоштовні.