13 серпня, 17:08
13 серпня, 17:08

Полтавський бізнес – різний. Є компанії, які не лише масштабуються на всю країну, а ще й постачають продукцію за кордон. Одна з таких – промислова асоціація KONSORT, що виготовляє обладнання для автоматизації виробництва. 

Цього року власник компанії перевидав книгу про історію своєї компанії. Тепер серед книг про підприємців та їхній бізнес є не лише іноземні, а й місцеві історії успіху.

Яка ж вона – бізнес-література по-українськи? Адже тепер на полицях книжкових магазинів поряд із виданнями про успіх Ілона Маска, Стіва Джобса чи бренду «Старбакс» з'являється все більше історій українських підприємців. Скільки серед них про полтавський бізнес?

Ми поспілкувалися з автором однієї з таких книг – Віталієм Дмитрієвим, власником промислової компанії KONSORT. У 2021 році він випустив оновлену версію книги про власний бізнес – «Історія створення успішного українського бізнесу. Не бійся відчиняти будь-які двері». 

До оновленої версії книги увійшов розділ про ребрендинг компанії (раніше підприємство мало назву «СМС – Системи Модернізації Складів»). Придбати видання можна в книгарні ЗМІСТ. 

«Хочу вберегти читачів від помилок, які зробив я на старті бізнесу 

«У моїй книзі описано багато факапних історій. У житті їх відбувалося в рази більше. Але краще вчитися на чужих помилках, якщо є така можливість. Тому я про це розповідаю, щоб поділитися досвідом».

За 15 років діяльності компанія з регіонального виробника перетворилася на всеукраїнського. Сьогодні мають ремонтно-сервісні майданчики в усіх обласних центрах України. З 2014 року активно займаються питанням експорту продукції за кордон. Наразі цей відлагоджений процес працює через офіційно оформлені міжнародні представництва KONSORT у 18 країнах світу. 

Про те, як відправити свою продукцію з Полтави на експорт, а також про перші факапи та покроковий досвід – поговорили безпосередньо з Віталієм Дмитрієвим. 

Публікуємо формат інтерв'ю від імені автора. Це розширена версія розділу про «Закордонні філії», що описаний у книзі. 

«Без ілюзій: у 2014 році я був готовий вивезти усе виробництво до Польщі»

Історія того, як я відкривав представництво в Європі, увійшла до ТОПу моїх проколів. Як зараз говорять – «факапів». Я тоді набивав гулі й витрачав шалені гроші на запуск філії в Польщі.

Я давно думав про активну співпрацю з Європою. Росію як потенційну країну для міжнародної співпраці навіть не розглядав. Після Революції Гідності мені здавалося, що Україну добряче струснуло. Були надії на позитивні зміни. Думав, що тепер корупції, як раніше, не буде. У кожного є своя межа наївності. 

Я постійно чув дикі історії від інших поважних підприємців, як від них вимагають шалені хабарі. Уже 2014 року ситуація ще більше загострилася. Тоді, з початком війни на Сході, було складно оцінити, що буде далі. Ходили чутки, що за кілька місяців лінія фронту зсунеться до Дніпра. 

І це спонукало мене активізуватися. Найбільше рекомендацій було від підприємців щодо Польщі. Говорили, що країна відкрита для бізнесу. Я тоді думав так: якщо, не дай Боже, щось трапиться і будуть нестерпні умови, то все наявне обладнання зможу швидко відправити за кордон, щоб врятувати бізнес.

Перший горіхокол для Польщі: хронологія виходу на європейський ринок 

Я записався на навчальний тренінг у Кракові. Таких бажаючих, як я, у моїй групі було близько 30 осіб. Нам усім розповідали про те, як вести бізнес у Польщі. Заняття проводили представники податкової, банківської сфер, митниці, деяких логістичних компаній. Нас дуже швидко ввели в курс справи. 

Першу компанію в Польщі ми зареєстрували за півтора дня, другу – за годину, не виходячи з кабінету. Нас було двоє українських співвласників (згідно з польською документацією, їх мало бути саме двоє. Тому 99% акцій були в мене і ще 1% – у мого співробітника). Витративши ще півтора дня на навчання, я став власником бізнесу в Польщі.

Перше замовлення, яке ми виконали на експорт, було для місцевої сільськогосподарської компанії. Польський фермер замовив у нас вібросито. І досі пам'ятаю, як це було хвилююче. Ми тоді дуже багато часу витратили, щоб розібратися з податковою системою, зрозуміти, як доставити обладнання, розмитнити, пройти всі брокерські процедури. Це було випробуванням і для мене, і для компанії. 

Але після цього я також пам'ятаю той шалений кайф, коли мені повідомили, що обладнання доставлено. І що на місці його підключили до розетки, все працює. Цей зворотній зв'язок просто підняв мене в момент на ще одну сходинку: «Так, ми це зробили!». І тоді я добре пам'ятаю свій психологічний стан. Зрозумів, що це не так і страшно, можна і треба йти далі. 

Цей же клієнт почав у нас замовляти далі різні горіхоколи, інспекційні столи. Ми відкрили ці «двері» до Європи, і вже просто далі відкривали нові представництва в інших країнах. 

Перший млинець нанівець, чи Як ми потрапили в Польщі до переліку ненадійних компаній 

Але не думайте, що все складалося так легко. Психологічно стало простіше рухатися далі. Але до рентабельності було ще дуже далеко. З польською філією у мене є ще й інша історія. 

На початку роботи першого представництва я орендував офіс і найняв поляків на роботу. І почалося: оргтехніка, податки, поїздки, відрядження, офіційне працевлаштування. З перших хвилин нам дуже дорого обходився цей польський філіал. За рік він жодного разу не вийшов не те що «в плюс», а й навіть «у нуль». Хлопці на місці працювали погано. З досвіду знаю: якщо не можеш постійно контролювати процес – гарних результатів не чекай. 

Грамотної системи мотивації для поляків я не зміг вигадати. Тоді прийняв рішення: звільняю всіх поляків, а на їхнє місце ставлю українців. Їх так само офіційно працевлаштовую. А ще оплачую їм житло. Так і зробив. Українці хоча б тішили мене своїми обіцянками, надіями, планами. Тоді ж у нас були перші спільні відправки й виконані замовлення. 


Але зараз, коли пригадую, це дійсно було як у темному лісі. Ми нічого не розуміли до кінця, постійно зідзвонювалися, вирішували все дистанційно. І, можливо, так по інерції рухалися б далі, якби не одна ситуація. 


Захворіла дівчина, представниця з України, котра працювала у мене в Польщі. А на ній були зав'язані весь управлінський цикл і бухгалтерія. За станом здоров'я моя представниця потрапила до лікарні й вимкнула всі телефони. Тоді держоргани Польщі вийшли на мене як на власника і повідомили, що в нас несплата офіційних податків, які треба щомісяця закривати. 

Мені довелося їхати в Польщу, шукати й зводити всі документи. Ми оплатили всі рахунки, але вже було пізно. І через це, згідно з польським законодавством, нас внесли до переліку неблагонадійних компаній. А в Польщі це просто хрест на бізнесі. Мені ледве вдалося залагодити це питання, пояснюючи різним представникам ситуацію, в яку ми потрапили. Повторюся, це був тяжкий досвід. Але я мав його здобути, щоб убезпечитися від помилок у майбутньому.

Ця філія проіснувала всього лише 3 роки. Зрозуміло, що за весь цей час я витрачав безліч власних ресурсів та сил. Пізніше ми в компанії вирішили налагоджувати партнерства в інших країнах, укладати угоди з успішними місцевими підприємцями та відкривати власні філії. Як виявилося потім, це набагато вигідніше для розвитку бізнесу. 

Бізнес в Україні та Європі: відмінності

Українські компанії сьогодні мають багато переваг. Ми дуже конкурентоздатні на світовому ринку. Особливо зі змінами курсу долару. І тепер для Європи ми маємо більше переваг, ніж той самий Китай, наприклад. Адже якість обладнання у нас вища, ми знаходимось поряд, доставка дуже швидка, сервіс та обслуговування теж близько. Якщо треба, наш автомобіль приїде в будь-яку точку Європи менше ніж за добу. І це ті конкурентні переваги, якими треба користуватися.  

Але теж потрібно розуміти, що європейський ринок дуже вимогливий. І це без перебільшень. Вони орієнтовані лише на високу якість продукції. З економічної точки зору, на українському ринку працювати простіше й легше. Це дозволяє нам отримувати в Україні до 30% рентабельності на обладнанні. У Європі ми можемо собі дозволити до 5%, бо там шалена конкуренція. 

Тому я постійно повторюю підприємцям-співвітчизникам, що в Україні можна заробляти гроші. І це навіть місцями простіше, ніж у Європі. 

Підводні камені експорту, або Як підготуватися підприємцю до закордонних замовлень? 

Є стереотип, що за кордон постачати обладнання дорожче. Я з цим не згоден. 

З точки зору логістики та доставки продукції ціна однакова, що по Україні, що за кордон. Це їде така ж сама вантажівка. Просто є тариф за кілометраж. Окремі витрати будуть тільки при перетині кордону. Звісно, щоб завезти продукцію до Європи, потрібно пройти низку процедур, пов'язаних із розмитненням. 

Роботою українських логістичних компаній я задоволений. Зараз процес доставки за кордон у нас відбувається по-різному. Буває, що ми пакуємо цілу вантажівку нашим обладнанням, пломбуючи його. На кордоні її оглядають і машина далі їде до нашого замовника. Іноді відправляємо збірними вантажами. 

Але скажу, що зараз це відбувається в рази швидше, ніж навіть 5-10 років тому. Сьогодні ми деякі комплектуючі завозимо з Європи, і так само відправляємо готове обладнання за кордон. 

Перш ніж вийти на світовий ринок, рекомендую знайти максимально детальну інформацію про те, як правильно відкривати бізнес в інших країнах. Тобто, дізнатися про:

  • особливості податкового законодавства;
  • розмитнення обладнання;
  • особливості роботи брокерів;
  • ставки, які існують на ринку;
  • усі квоти;
  • політичні умови в країні тощо.

Без цього всього, я вважаю, відкривати бізнес за кордоном – те ж саме, що йти із заплющеними очима на краю прірви. Це просто невиправданий ризик.  


Якщо ви робите щось нове, то робіть його (це?) швидко 

Взагалі у мене є багато історій з бізнесу. Деякі з них увійшли до книги. Але в реальності їх набагато більше. У нас виробниче підприємство. Багато ситуацій можна розповісти про те, як раніше ми робили обладнання. Часто було таке, що на фініші, коли вже мали готове обладнання, воно виявлялося нікому не потрібним. Бо в замовника змінювалися потреби або закінчувався сезон певного продукту. 

Для мене то був лише початок нашої діяльності. Тоді я зрозумів важливу ідею: 

«Коли ви робите щось нове, то маєте робити це дуже швидко». Тобто швидко вивчати ринок, швидко втілювати свої ідеї і випереджати конкурентів».

Декілька слів про книгу  

Чому вирішив написати книгу? Та все дуже просто.

Я прочитав купую літератури про західний бізнес. І так, це корисна література. Ці книги треба читати, щоб вчитися, щоб розуміти світовий бізнес, брати собі ідеї для розвитку. Але в Україні все влаштовано інакше. У нас інша економіка, інша податкова система, інша політика. А через це й інші темпи зростання бізнесу. Тому в цій книзі я поділився досвідом, як моя компанія зростала й розвивалася.    

Кожен у цій книзі побачить щось своє. Тут є й моя особиста історія. Адже бізнес – це не просто робота, а частина мого життя. Тому я описав і свої студентські історії, і перший досвід роботи, розповів свою міліцейську історію. Однозначно це буде корисно українським підприємцям та всім, хто цікавиться бізнесом.

Придбати книгу можна в книгарні ЗМІСТ або ж безпосередньо в самій компанії за посиланням. 

Нагадуємо, раніше ми розповідали про розвиток компанії KONSORT, починаючи від ремонту першої рокли в гаражі. 

Статистика про компанію. Довідка

Компанія KONSORT займається виготовленням та постачанням промислового обладнання. Це різні конвеєри, калібратори чи сортувальні лінії, здатні автоматизувати виробництво. Наразі завод та центральне представництво знаходиться під Полтавою у Щербанях.

На території України працюють 22 сервісних майданчики для цілодобового обслуговування клієнтів. 

До цього компанія 13 років працювала під назвою «СМС» – «Системи модернізації складів». 2020 року компанія зробила ребрендинг, оновивши назву та зовнішній вигляд. 

Матеріал створений у рамках партнерства з  компанією KONSORT. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора й не завжди збігаються з позицією редакції.