Історії про пограбування українських музеїв чи заповідників – не вигадка, а реалії сьогодення. Аби зберегти музейні експонати від рук російських окупантів – їх евакуйовують у безпечні місця.
Про роботу музеїв України під час повномасштабного вторгнення, евакуацію важливих колекцій та догляд за експонатами, коли робота майже призупинена, у відео ЗМІСТу розповідає директор Полтавського краєзнавчого музею Олександр Супруненко:
Робота музеїв під час війни
З початком повномасштабного вторгнення двері багатьох музеїв для відвідувачів довелося зачинити, а важливі експонати евакуювати у безпечні місця, аби їх не викрали окупанти. Проте робота працівників не стоїть на місці.
На території краєзнавчого музею в Полтаві нині проводять виставки та різні заходи: майстер-класи, тренінги з ВПО, робота з військовослужбовцями:
«Така є кладовка в Москві велика – музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна. Усе, що могла Росія викрасти, починаючи ще з Наполеонівських війн, все зберігають там», – говорить Олександр Супруненко.
Евакуація колекцій
Процес евакуації колекцій відбувався не без допомоги інших музеїв. Наприклад, полтавські допомагали музеям із Сумської області. Убезпечувати колекції варто для того, аби окупанти не викрали їх з музеїв або ворожий обстріл не пошкодив експонати.
«Така є кладовка в Москві велика – музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, куди все, що могла Росія викрасти, починаючи ще з Наполеонівських війн, все зберігають там».
Одне одному музеї також допомагають з розміщенням експонатів. Окрему допомогу музеї отримують від фондів та місцевої влади:
«Старі будівлі розваляться, а музейні колекції залишаться – це наша історія, це те, завдяки чому ми зможемо говорити, що ми – українці», – каже директор Полтавського краєзнавчого музею.
Осучаснення систем зберігання експонатів
До повномасштабної війни у краєзнавчому музеї тривала реставрація. Потім її зупинили, але нині в будівлі майже завершена робота над дизайн-проєктом першого поверху.
«Це вже будуть зовсім інші вітрини, броньоване скло та система освітлення – з одного боку ощадлива, а з іншого, щоб не випалювала експонати».
Зберігання колекцій – це проблема всіх музеїв, говорить Олександр Супруненко. Багатьом музеям просто не вистачає обладнання фондосховищ та, на приклад, металевих стелажів або сканерів для книжкової продукції.
Дослідницька робота в умовах війни
В 11 відділах краєзнавчого музею в Полтаві нині працюють фахівці, які вивчають експонати та працюють з колекціями. Науковці там працюють над серйозними проєктами:
«Нещодавно опублікували збірку Олександри Селюченко – це опішнянська майстриня та відома українська художниця. Все, що пов’язане з нею та знаходилося в музеї, увійшло до окремого альбому».
Музей продовжує видавати свої наукові збірки. Це томи, обсягом близько 800 сторінок, у яких публікують дослідження співробітників.
Реставрація та зберігання експонатів
Температурно-вологісний режим – це одне з основних, що потрібно для збереження експонатів, говорить головна зберігачка фондів Полтавського краєзнавчого музею Тамара Кондратенко:
«Оптимальна температура для зберігання – це від 18 до 20 градусів, а вологість – 50%. Ми намагаємося дотримуватися таких параметрів, маємо для цього необхідне обладнання».
Раз на квартал фахівці оглядають експонати та за потреби реставрують їх. Також працівники чистять колекції – це називають консервацією.
Олександр Супруненко говорить, що перш за все людям варто готуватися до відродження діяльності музеїв. Вони оновлять не тільки свою роботу, а й експозиції, бо зараз, на думку директора краєзнавчого музею, важливо відмовитися від «совкових» концепцій.
Проєкт «Коли говорять гармати: обличчя культури Полтавщини» реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
#ЗапідтримкиУКФ