Фото – Костянтин і Влада Ліберови
Критичні кровотечі належать до основних загроз для життя під час війни. Здобувати навички домедичної допомоги у цих ситуаціях потрібно на практичних заняттях. Базою для них стануть алгоритми та рекомендації, як уникнути найпоширеніших помилок.
ЗМІСТ поговорив з інструкторкою «Центру готовності цивільних» у Полтаві, журналісткою Анною Єгоровою про практичні поради для надання домедичної допомоги при критичних кровотечах, які можуть використати люди без медичної освіти.
***
Основне завдання рятівника на домедичному рівні – дати постраждалому шанс дочекатися фахової допомоги. Затверджені МОЗ порядки надання домедичної допомоги містять чітко прописані алгоритми для різних небезпечних ситуацій. Вони призначені для людей без медичної освіти, які за службовими обов’язками повинні надавати домедичну допомогу (рятувальники, поліцейські, фармацевти, провідники).
На ці алгоритми частково можуть орієнтуватися й цивільні без подібних зобов’язань, бо в Україні їхня участь у порятунку людей не врегульована законодавчо. Надання домедичної допомоги для пересічної людини є питанням можливості й особистого вибору. Обов’язком же є виклик «швидкої» для постраждалого за номером 103, якщо він не може зробити це самостійно. Від швидкості прибуття медиків часто залежить перспектива виживання людини.
Загальна порада для людей, які прагнуть обізнаності у сфері домедичної допомоги, – уникати звернення до застарілих джерел інформації та одиничного досвіду окремих людей.
«Є протоколи надання допомоги, які оновили торік і які в цілому відповідають сучасним практикам. Це загальні рекомендації, але йдеться найбільше про те, щоб не сподіватися на одиничний досвід людини. Буває часто, що хтось надавав допомогу, це закарбувалося в пам’яті, і на весь досвід професійної спільноти людина каже, що краще знає, бо вже це робила. На жаль, одиничний досвід може бути помилковим. Це одне з когнітивних викривлень, коли здається, що один досвід працюватиме в усіх ситуаціях», – говорить Анна Єгорова.
Зашкодити також може використання застарілих джерел інформації, адже медицина розвивається й рекомендації змінюються. Тому варто звертатися до джерел доказової медицини або даних авторитетних медичних спільнот, як-от Європейської ради реанімації чи Американської колегії хірургів, та офіційних протоколів.
Безпека рятівника
Щоб не постраждати під час надання домедичної допомоги, потрібно враховувати три аспекти особистої безпеки: фізичну, біологічну та юридичну.
У будь-якому алгоритмі надання допомоги першим пунктом є переконатися, що для рятувальника фізично безпечно це робити.
«Перше – це не бігти стрімголов до людини, яка лежить. Спочатку ми оцінюємо фізичну безпеку, безпеку місця й шляху до місця події. Згори нічого не падає – будинки, бурульки взимку, не їдуть автомобілі збоку, не рухаються люди зі зброєю на вас і під ногами немає урвищ, мін, електричних дротів, полум’я тощо. Йдеться про фізичну безпеку. Також біля людини або в її руках немає предметів, які можуть завдати шкоди рятувальнику. Це можуть бути ножі, пістолети, гранати, які потенційно зроблять із рятувальника потерпілого. Медикам ми цим не допоможемо, а змусимо вирішувати, кому допомогати першим».
Наступним моментом є біологічна безпека. Де відбувається контакт із кров’ю, завжди є ризик передачі інфекцій. Щоб зменшити його, потрібно використовувати гумові рукавички, перш ніж надавати допомогу.
Важливий також аспект юридичної безпеки. Медикам і рятувальникам законодавство дозволяє надавати допомогу й захищає від можливих наслідків. Усі інші мають усвідомлювати, що у разі негативного завершення ситуації рятівник буде відповідати перед законом за свої дії. Важливо також отримувати згоду на надання допомоги.
«Бачимо людину, яка кричить, бачимо кров/не бачимо, звертаємося до неї голосом, чи реагує вона на нас, питаємо, чи потрібна допомога. Якщо не чуємо реакцію або чуємо, що допомога потрібна, підходимо ближче. Поки це робимо, ми можемо розуміти, чи щось вибухало, хтось падав. Будь-яка обставина, коли могло відбутися пошкодження шкірного покриву, судин і настання кровотечі. Тоді ми розуміємо, що можемо діставати й надягати рукавички, щоб безпечно для себе мацати людину, шукати кровотечі та зупиняти їх. Якщо ситуація максимально небезпечна, а рятувальник в укритті, можна допомагати голосом, просити людину рухатися до себе. Але якщо рухатися до людини небезпечно, протокол говорить цього не робити».
Критичні кровотечі
Від масивної кровотечі людина може померти до трьох хвилин. Це означає, що розпізнати пошкодження й почати допомагати треба негайно. Щоб не розгубитися і якомога менше зволікати, потрібно знати алгоритм та відпрацьовувати цього на практиці за можливості (наприклад, на тренінгу).
Детальний алгоритм допомоги при критичній кровотечі описаний у цьому порядку від МОЗ. Його створили для спеціалістів без медичної освіти, які за службовими обов’язками зобов’язані надавати домедичну допомогу. У порядку є ознаки, за якими можна встановити цей стан, а також послідовність дій для запобігання крововтраті.
Небезпечним для життя є значне витікання крові, яке можна розпізнати за фонтануючим її струменем, калюжею біля тіла чи плямах на одязі. Наявність критичної кровотечі означає повна або часткова відсутність кінцівки вище рівня кисті або ступні.
Буває й так, що ознаки втрати крові не настільки очевидні – цьому сприяє одяг або темний час доби. У такому разі потрібно оглядати людину й на дотик шукати кровотечі. Звичайним перехожим без медобладнання й освіти потрібно звертати увагу тільки на певні кровотечі: рук і ніг, зон паху, шиї, пахв, сідниць. Недостатньо ретельний огляд, коли пропустили критичну кровотечу, може стати фатальним.
«Зупинка критичної кровотечі є пріоритетною завжди. Якщо взяти будь-який алгоритм допомоги, то він починатиметься з особистої безпеки, пошуку та виклику допомоги. Сама допомога починається з зупинки критичних кровотеч, якщо вони є. Усе інше немає сенсу, якщо в організмі буде недостатньо крові. Якою б не була якісною система екстреної медичної допомоги, швидше за все вона прибуде до 10 хвилин. Якщо в людини критична кровотеча, її порятунок може залежати насамперед від людини поруч, а вже потім – від медиків».
Першою помилкою при наданні домедичної допомоги є зволікання. Особливо коли людина допомагає сама собі й, втрачаючи кров, може непритомніти.
Щоб мінімізувати зволікання, потрібно відточувати навички.
Для професійних рятувальників-немедиків послідовність дій така:
- переконатися у відсутності небезпеки;
- покликати на допомогу оточуючих;
- надягнути рукавички перед наданням домедичної допомоги;
- якщо кровотечу з кінцівки чітко видно:
- натиснути на рану руками, накласти тиснучу пов’язку та оцінити її ефективність;
- якщо кровотеча припинилася, заспокоїти людину та викликати «швидку»;
- якщо кровотеча не зупинилась, накласти турнікет на 5-7 см вище рани (не можна накладати його на ліктьовий чи колінний суглоби);
- оцінити ефективність перетискання судин:
- якщо кровотеча зупинилась, повідомити медикам час накладання турнікета;
- якщо кров продовжує витікати, тугіше затягнути турнікет або накласти ще один, або максимально натиснути на рану руками чи тампонувати її до приїзду медиків;
«Помилка під час зупинки кровотеч кінцівок – неправильне місце накладання турнікета. Обрати на кінцівці не те місце й не простежити, що кровотеча не зупинилася. Існує правило, що турнікет накладають на 5-8 см вище рани, яку рятувальник чітко бачить. Умовно ми бачимо на зоні передпліччя, що з’являється багато крові, пульсуючий струмінь. Людина накладатиме турнікет на 5-8 см вище рани. Неправильним буде накласти турнікет на місце пошкодження, або нижче його, або на суглоб», – говорить Анна Єгорова.
- якщо кровотечу з кінцівки чітко не видно:
- накласти турнікет максимально високо на кінцівку;
- заспокоїти постраждалого;
- розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;
- оцінити ефективність накладання турнікета й далі за алгоритмом наведеним вище;
«Рану може бути не видно, якщо багато одягу або темно. Одяг просочується кров’ю. Тоді потрібно переконатися, що пошкоджена саме кінцівка й накласти турнікет на найвищу точку на ній: де рука, наприклад, переходить у тулуб. 5-8 см вище, або максимально високо на кінцівці. Неправильно буде накласти турнікет на суглоби».
Турнікети вважають найшвидшим способом зупинити критичну кровотечу з руки чи ноги. Суть їхньої дії – зупинити кровообіг у кінцівці, перетиснувши всі судини кінцівки, щоб кров не потрапляла до пошкодженого місця в судині й не витікала назовні. Так постраждалий матиме шанс дочекатися фахової допомоги.
Після накладання турнікета обов’язково треба перевірити його ефективність: кровотеча має припинитися, він має щільно лежати, а на кінцівці нижче турнікета має бути відсутній пульс. І навіть якщо турнікет ефективний, треба щокілька хвилин переоцінювати його за цими пунктами, адже життя та здоров’я людини досі під загрозою.
Є кілька правила накладання турнікета. Перше – накладати його максимально туго.
«Велика помилка – це не дотягнути турнікет собі або іншому, почувши крики зі скаргами на біль. Тут треба пояснити, що це потрібно зробити. Турнікет не можна послабляти або знімати будь-кому, хто не медик. Це дуже відрізняється від застарілих норм, коли розповідали, що після 15 чи 30 хвилин можна послабити джгут. Йшлося про інший джгут, а дослідження показують, що такі дії швидше вб’ють людину, аніж врятують».
Існує міф, що накладення турнікета обов’язково означає втрату кінцівки. Анна Єгорова говорить, що таке уявлення хибне, адже все залежатиме від правильності, умов накладання та якості турнікета, а також часу його перебування на кінцівці. Вважають, що до 2 годин людина не матиме значних негативних наслідків для здоров’я. У цивільних умовах є шанс, що «швидка» дістанеться до постраждалого принаймні за годину, тож послабляти чи знімати турнікет не можна.
При кровотечі з рани в ділянках пахв, пахвини, сідниць та основи шиї застосувати турнікет не можна, тому використовують метод тампонування. Алгоритм у цій ситуації наступний:
- максимально натиснути на рану;
- заспокоїти людину та пояснити подальші дії;
- здійснити туге тампонування рани за допомогою гемостатичного або марлевого бинта;
- натиснути на рану протягом 3 хв при використанні гемостатика та 10 хв – марлевого бинта;
- якщо кровотеча триває, повторно тампонувати рану за можливості або тиснути на неї до приїзду медиків.
«Техніка тампонування полягає в тому, щоб знайти джерело кровотечі всередині рани й туго та щільно натуральною тканиною, бажано гемостатичним або кровоспинним бинтом, заповнити весь канал рани, натискати на неї, але зсередини. Спочатку натискати згори руками, а потім накласти пов’язку, яка тисне».
Техніка тампонування складна, їй слід навчатися та тренувати навіть професійним рятувальникам. Звичайні перехожі швидше за все не готові до цього, тож лишається затискати рану максимально сильно до приїзду екстреної медичної допомоги.
«Існує поширений міф, який розповсюджує ворог, що тампонувати поранення можна жіночими тампонами. Призначення жіночих тампонів – поглинати вологу. Завдання тампонування в разі критичної кровотечі не поглинути кров, а перетиснути джерело кровотечі, щоб кров не витікала».
Анна Єгорова каже, що на застосування тампонів у цій справі впливає також особистий досвід деяких людей, які при його використанні змогли врятувати когось. Але це не означає, що такий спосіб підходить для різних ситуацій.
«Якщо діаметр і канал рани повністю співпав із тампоном, який у них був при цьому в аптечці (що дуже дивно), і такий тампон комусь врятував життя, а кровотеча спинилася, це дуже рідкісно. Цим людям пощастило. Але це не означає, що такий досвід потрібно поширювати, оскільки бувають різні рани, абсолютно непередбачувані. Тому ця практика нерекомендована».
Помилками при тампонуванні можуть бути:
- недостатній тиск на рану, коли кров продовжить витікати;
- тампонування не того місця: заборонено тампонувати порожнини, де немає анатомічної опори, щоб притиснути бинт (грудна й черевна порожнини, дихальні шляхи, голова), та природні отвори в тілі (очі, вуха, рот тощо).
Тампонування також можна використати для зупинки кровотечі кінцівок у разі, якщо в доступні немає турнікета.
«Важливо мати мінімум засобів: турнікет, гемостатичний бинт, бинт, ножиці (бажано атравматичні), якими можна зрізати одяг, фіксуючий еластичний бинт для тиснучої пов’язки, рукавички як засіб безпеки рятувальника. Це мінімальний набір, щоб мати найбільше шансів у разі критичної кровотечі».
Більше інформації про надання домедичної допомоги можна знайти на платформі доказової інформації про здоров’я «Бережи себе» від громадської організації «Inscience». Про турнікети та якісні засоби надання допомоги пишуть на порталах Time For Rescue, Американського комітету тактичної медицини TCCC для військових, центру навчання тактичної медицини «Пульс».
Авторитетним курсом із зупинки кровотеч вважається Stop the bleed Американської колегії хірургів.Їх проводить чимало організацій, у тому числі Всеукраїнська рада реанімації, яка має передовий досвід навчання медиків і немедиків базовим заходам із порятунку дорослих і дітей.
Також можна записатися на тренінги від «Центру готовності цивільних» у Полтаві. Актуальний розклад тут.
Фото на обкладинці – Костянтин і Влада Ліберови
Цей матеріал виготовлений в рамках проєкту «Зростання поінформованості населення громад Полтавської області щодо дій у надзвичайних ситуаціях», який виконує Громадська організація ЗМІСТ ПОЛТАВА та фінансується CIVIC в рамках проєкту «Зменшення шкоди цивільному населенню в Україні шляхом посилення захисту на рівні громад та ефективного цивільно-військового співробітництва». Проєкт фінансується урядом Канади. Зміст не обов'язково відображає погляди CIVIC та/або уряду Канади