Воєнний час створив купу проблем для бізнесу: від прогалин законодавства до бойових дій за вікном цеху чи кав’ярні. Вміння адаптуватися допомогло підприємництву стати опорою для держави. Зокрема, підтримувати військо й розвиватися попри війну, підтримувати економіку й залишатися «на плаву». Підприємці змогли втриматися попри усі перешкоди й допомогти Україні. Настав час і державі почути бізнес.
Про це з представниками полтавського бізнесу на круглому столі говорила народна депутатка, пані Секретар Національної інвестиційної ради Галина Янченко. В інтерв’ю ЗМІСТу під час візиту до Полтави ми говорили про потреби бізнесу Полтавщини, майбутнє локальних підприємств та перспективи після війни.
Специфіка Полтавщини
Національна інвестиційна рада при президентові є майданчиком найвищого рівня для діалогу між бізнесом, міжнародними інвесторами та органами державної влади в Україні. Сьогодні вони організовують зустрічі з підприємцями, бо зміни в умовах їхнього існування наштовхнули на потребу активніше реагувати на потреби бізнесу.
З початку повномасштабної війни минув майже рік. Офіс Національної інвестиційної ради вирішив, що час провести зустрічі в областях, щоб зробити регіональний зріз та зібрати дані про ключову проблематику від підприємців.
Схожі круглі столи відбулися уже в 5 областях України, тож Галина Янченко робить перші висновки:
«Якщо говорити про Полтаву, мені здається, що полтавським підприємцям відносно пощастило. Тут немає таких гострих нових проблем, як на Харківщині, де припинили роботу 80% підприємств усього регіону. На Полтавщині в цьому плані все простіше. Тут немає таких проблем як на Львівщині, куди переїхали чимало релокованих підприємств, а з іншого боку змінилася структура населення. На відміну від інших, полтавські підприємці говорили про питання, які меншою мірою пов’язані з війною. До прикладу, це питання блокування друку податкових накладних, які за минулий рік вийшло на непристойно високий рівень».
Під час експрес-опитування на спілкуванні з Галиною Янченко, побачили, що понад половина місцевих підприємців мали проблеми з блокуванням друку податкових накладних. Це показує: проблема кричуща і потребує розв’язання на рівні Києва.
З інших регіональних бізнесових проблем – машинобудування і виробництво запчастин. Виявилося, на Полтавщині є чимало підприємств, які до повномасштабного вторгнення отримували запасні частини з росії. Зараз їхній імпорт неможливий, а замінити потребу українським виробництвом також непросто. Хоча виробництво в країні налагодили, постала проблема з сертифікацією.
Нішеві і специфічні теми для Полтавщини достатньо серйозні. Парламентарка каже, що область могла б стати лідером виробництва таких запчастин, але необхідно розв'язувати питання законодавчого і підзаконного регулювання.
Ще одна проблема місцевого бізнесу – «Полтаваобленерго». На зустрічі бізнес акцентував на питанні обленерго, тривалості відключення світла, корупційному факторі щодо приєднання до мереж.
«Насправді це абсолютно неприпустимо. Свого часу обленерго віддали в приватизацію з філософією, що коли приватизувати їх, то зменшиться корупція. Мовляв, державний сектор – це вищий ризик корупції, а приватний – сегмент, де ризики зменшуються. На сьогодні, на жаль, Полтавщина не є винятком у цьому. Ми бачимо що приватні обленерго є не менш корупційними, а подекуди навіть більше. Це питання тривалості відключень, непрозорого цінового підключення і подекуди вимагання хабарів», – каже пані Секретар.
Окрему увагу приділили проблемі валютного законодавства, що на період воєнного стану значно вплинуло на бізнес різних галузей. За словами Галини Янченко, проблема з валютними платежами є важливим питанням економіки для країни, що воює, тому обмеження тут суттєві:
«Уявіть, що підприємці намагалися залучити певні кредитні ресурси з-за кордону або ж брали, оснащували чи модернізували виробництво іноземного обладнання. На сьогодні, через регулювання Нацбанку, українські підприємства більше не можуть повертати гроші, або здійснювати платежі за кордон. Це дуже складне питання. Я думаю, що регулювання в цій сфері потрібно послабити. Я розумію, що воно не повинне бути таким суворим».
Якщо перші пів року після 24 лютого існували ризики, що курс гривні полетить в прірву були вкрай високими, то сьогодні ситуація видається дещо простішою. З іншого боку, завдяки обмеженням Нацбанк зміг під час вторгнення і складного у військовому плані року втримати курс гривні й зберегти рівень життя українців. Загалом, це вдалося зробити якраз через серйозне регулювання валютних операцій та виведення валюти.
Тепер у Києві міркують над тим, чи можна поставити це питання на регулювання, щоб дати бізнесу можливість працювати легше. Озвучені проблеми в регіонах продовжать опрацьовувати на державному рівні, щоб досягти компромісу.
Агрореформа
Національна інвестиційна рада презентувала проєкт з агропереробки, що спрямований на зростання ВВП. Галина Янченко каже, що цю реформу їхня команда розробляла до повномасштабного вторгнення. Попри це, ідея лишилася актуальною, бо війна тільки посилила потребу в реформі:
«На сьогодні в загальній структурі українського експорту 42% становить агропродукція. Тобто майже половину всього, що продає Україна за кордон. З цього 80% – це сировина. Тобто іншим країнам ми продаємо сировину, з якої вони роблять продукт доданої вартості і повертають у вигляді таких красивого імпортного печива, макаронів, консерв тощо. Реформа агропереробки полягає у тому, щоб створити державні стимули, які змотивують підприємців українських і іноземних вкладатися у перероблення».
Тема аграрного підприємництва розвинена на Полтавщині. Новітні підходи й підтримка держави дозволить не вивозити звідси зерно, а переробляти його готовий продукт й експортувати іншим країнам. Якщо Україна перероблятиме третину або половину усієї аграрної сировини, які сьогодні експортує, за рік можна створити приблизно 30 тис. робочих місць.
На думку Галини Янченко, ця реформа може стати рішенням для України, де безліч людей сьогодні шукають роботу:
«Ми продовжуємо цим займатися й для цього групу фахівців, які розбираються в технологіях. Вони зараз допомагають Національній інвестиційній раді при Президентові розробляти типові проєкти з переробки агросировини на продукт з доданою вартістю, думають яким може бути виробничий процес і яким повинен бути обсяг інвестицій, щоб побудувати типовий завод, або фабрику».
Таким чином держава робить перші кроки для потенційного інвестора, який отримає цифри і побачить скільки зможе заробити тут, якщо вкладеться в ідею. Звісно, війна поставила деякі інвестиційні проєкти на паузу, але про залучення іноземного капіталу потрібно говорити постійно.
Український бізнес продовжує інвестувати у свою державу попри усе негаразди. З іноземцями усе складніше, бо для них ситуація може бути незрозумілою, або ж вони чекають завершення війни. Як наслідок, держава намагається зробити усе, щоб прибрати війну як ризикований фактор. Для цього з весни 2022 року розпочали переговори, за головування Мінекономіки, з двома найбільшими страховими агентствами світу:
«Страховики ризикують інвестиціями, але для України вони зробили спеціальну програму страхування від воєнних ризиків і наслідків війни. Що це значить? На практиці, якщо інвестор – незалежно український чи іноземний – хоче збудувати в Україні виробництво, він може не турбуватися збитками внаслідок можливих руйнувань», – каже парламентарка.
Часто інвестори бояться, що через вторгнення росіян хтось може захопити чи розбомбити їхнє підприємство. Натомість він купує страховку від ризиків війни і раптом щось трапляється, страхова агенція повністю відшкодовує вкладені інвестиції.
Таким чином, після завершення війни і стабілізації Україна зможе зняти ментальний блок в іноземних інвесторів щодо вкладень. Війна перестане бути для них ризиком й перетворить на додаткову витрату у вигляді вартості страховки. Важливо, що цей фактор не є впливовим у загальній системі ухвалення рішень про інвестиції, тому Україна залишається цікавою для інвесторів.
Чому релокований бізнес поїхав з Полтавщини
З початку повномасштабної війни з сусідніх областей на Полтавщину переїхали чимало підприємців, але залишився малий відсоток, каже Галина Янченко.
«Я вважаю, що майбутнє за конкуренцією. Конкуренція завжди покращує якість і зменшує вартість. Громади і залучення інвестицій – не виняток. Саме конкуренція між регіонами і громадами створює інвесторам можливість вибирати. Повірте, якщо громади не є активними, то держава їх теж не розворушить. Це можуть зробити тільки місцеві, які на виборах проголосують за того, хто може швидше реагувати на їхні потреби та запити потенційних роботодавців».
У питанні релокації бізнесу виграли області, що були активнішими в комунікації, допомагали підприємствам у пошуку приміщень, партнерів і думали як більше їх зацікавити.
До прикладу, на Львівщині для релокованих підприємств запустили програму фінансової допомоги. Кожному бізнесу, який реєстрували у Львівській області, з місцевого бюджету виділяли 100 тис. грн. Якщо підприємство привозило з собою двох робітників, або там набирало місцевих, то їм виділяли 200 тис. грн, а іноземний фонд подвоював цю суму. Фактично підприємство, яке переїжджало у Львівську область, могло отримати від 200 до 400 тис. грн. Для бюджету регіону це невеликі гроші, як і для великого підприємства, але така програма демонструвала ставлення влади й зацікавлення у розвитку бізнесу. Що заважало зробити аналогічну або схожу програму у Полтавській області? Питання риторичне.
Те, що бізнес з інших областей здебільшого не залишився у межах Полтавської області свідчить про пасивність громад. Натомість якісні зміни залежать від місцевих під час голосування на виборах. Логічно, що коли у людей не з'явиться запит на щось краще, то ніхто не зможе влаштувати на цій території прекрасне життя. Галина Янченко наголошує, що прогрес – це наша відповідальність за власне життя, повсякденну роботу та владу, яку також обираємо ми.
Відновлення України
Попереду на Україну чекає відбудова. Це масштабна робота, що означає створення робочих місць. Отже, для бізнесу – це можливість, бо підприємці зможуть оперативно відреагувати на запити й знайти своє місце.
«Це буде час для активного бізнесу, який зрозуміє у чому є потреба і яку нішу можуть зайняти вони. Мене турбує, що буде в пріоритетах державної стратегії відбудови. Чи отримаємо ми певний ресурс у відбудові країни? Це будуть конфісковані російські активи, чи західна допомога? Мене хвилює на що спрямують цей ресурс у першу чергу. Я – прихильниця того, щоб основна частина цього ресурсу була спрямована на відновлення економіки, як це свого часу зробили у післявоєнних Німеччині і Японії».
Важливо, щоб Україні вистачило мудрості направити цей ресурс на підсилення економіки. Це важливо, щоб країна могла забезпечити своїх людей у після воєнний час. Парламентарка акцентує, що тут важливо розуміти, що людина має 2 найбільших потреби і це – житло та робота. Якщо ж відбудова сфокусується тільки на відновленні житла, то люди, які повернуться в Україну й не знайдуть тут роботу, будуть змушені виїхати заробітки за кордон.
Якщо ж ресурс направити на підняття економіки, кредитування бізнесу, безкоштовне підведення мереж й надання грантів, то це сприятиме створенню робочих місць й наповненню бюджетів. За таких умов Україна отримає ресурс, з якого можна буде відбудовувати дороги, мости, школи, лікарні тощо. За словами Галини Янченко, мудрість і далекоглядність в ухваленні правильних державних рішень дозволять зробити країну розвинутою. А іншого варіанту для України сьогодні не існує.
Випущено за підтримки ERIM - Equal Right & Independent Media
