1 лютого 2025 року о 07:43 російська армія завдала удару крилатою ракетою Х-32 по житловому будинку на вулиці Баленка, 7 в Полтаві. 15 загиблих мирних жителів. Серед них троє дітей. 22 поранених. Удар знищив повністю п’ять поверхів першого під’їзду, частково пошкоджений другий під’їзд та несуча стіна сусіднього будинку.
За рік будинок так і не відновили. Багатоповерхівка частково зруйнована, з мокрими стінами й температурою 17 градусів у квартирах. Сьогодні мешканці кажуть: будинок і досі перебуває у критичному стані, а обіцяне відновлення так і не почалося.
Як живуть на Браїлках за рік після трагедії? ЗМІСТ поспілкувався з жителями, щоб дізнатись, як вони налагоджують життя у будинку, який в будь-який момент може обвалитися.
«Першого під’їзду немає»
Мешканка другого під’їзду напівзруйнованого будинку Антоніна Полєтаєва показує руїни, де раніше був перший під’їзд. Тепер там порожнеча, відгороджена металевим парканом. Вона розповідає про складні умови та стан помешкання, де вони з чоловіком проживають з квітня минулого року. Жінка показує наслідки руйнувань і каже, що за цей рік стан будинку погіршився:
«Ми живі залишилися, але сюди влучила російська ракета. Тут навіть не потрібно багато пояснювати – все видно неозброєним оком. Нам дозволили заселитися у праву сторону під’їзду, але як тут жити? Рік минув, а будинок стоїть у тому самому стані. Тут нічого особливо показувати не треба, бо першого під’їзду немає».
За словами Антоніни Полєтаєвої, у перші дні після трагедії міська влада надала мешканцям матеріальну допомогу, а тим, хто втратив житло або вікна, виплатили по 300 тис. грн. Частині людей допоміг благодійний фонд – зокрема, із заміною вікон. У березні 2025 року будинок обстежили фахівці Полтавської політехніки.
Експертиза показала: будівельні конструкції першого під’їзду належать до третьої та четвертої категорій пошкоджень – аварійних, що потребують невідкладного демонтажу. Аварійним визнали й другий під’їзд, однак лише частково: його ліву сторону. Праву ж дозволили заселяти, попри відсутність газу та нормальних умов для проживання. Пані Антоніна показує другий під’їзд, який тепер фактично став першим. Жінка каже, що будинок продовжує руйнуватися:
«Стіни в тріщинах. Дах зробили у всіх трьох будинках, які постраждали від обстрілу, та попри це тече вода. Можливо, залишилися тріщини, або вони з’явилися. Через це у нас стіна мокра і покривається пліснявою. У нас відрізаний газ, немає нормального тепла, батареї холодні. Ми вже рік чекаємо, поки приберуть руїни першого під’їзду, які тягнуть за собою весь будинок. А нам кажуть – чекайте»,
«У квартирі 17 градусів». Життя всередині аварійного будинку
Антоніна Полєтаєва запрошує до своєї квартири на третьому поверсі. Всередині квартир ситуація не краща. Жінка показує на градусник. Температура у квартирі – 17 градусів. Усередині – холодно і сиро. Мокрі стіни, з яких відходить шпалери, та сліди плісняви. Килим із підлоги довелося зняти, бо він почав гнити через постійну вологу. Одна зі стін виразно вологіша за інші. Біля неї стоїть вентилятор:
«Ми постійно вмикаємо обігрівачі та вентилятори, коли є світло, щоб хоч якось підсушити стіни. Восени тут стояв запах гнилі. Це середина квартири – значить, вода потрапляє десь ззовні, через дах або тріщини».
На п’ятому поверсі квартира дружини полеглого воїна Ольги Молнар. Полтавка не проживає у будинку, але придбала тут житло незадовго до обстрілу. У помешканні мокрі стіни, ростуть гриби, пліснява, тріщини. Вона розповідає, що починати тут ремонт немає сенсу
«Я купила цю квартиру для дітей. А тепер вони залишилися і без батька, і без житла. Прийшла сюди, а тут уже гриби поросли. Я можу поклеїти шпалери, але після першого дощу вони знову будуть мокрі. Тут усе тече з даху. Тепер стіна, яка була міжкімнатною, стала зовнішньою, і вона просто промерзає та мокне», – каже жінка.
За словами мешканців, деякі досі змушені жити в орендованих квартирах. Оренда коштує близько 15 тис. грн на місяць без сплати комунальних послуг, а одноразові виплати вже вичерпалися. Цілий рік у будинку є волога. Ольга Молнар розповідає, що дах, який міська влада відремонтувала, зробили лише до другого під'їзду, а далі – залишили відкритим і тому вода протікає до її квартири.
На тому ж поверсі помешкання Вікторії Василенко. Її квартира також постраждала, але за висновком експертів, вона придатна до житла після відновлення всього будинку.
«Ми дивом тут вижили. Я збиралася на роботу, о 7:40 був удар. Син тут був, його привалило склом. Він обтрусився і пішов. Двері всі повилітали. Воно ж валиться. Все потягне за собою. Це панельний будинок, 50 років йому».
Чому за рік зруйнований будинок так і не почали відновлювати?
Мешканці обурені ставленням міської влади. Мешканка будинку Олена Свирид згадує, як у перші дні секретарка Полтавської міської ради Катерина Ямщикова обіцяла відновити все за 3-4 місяці. Проте реальність виявилася іншою. Міська влада оголошувала тендер на демонтаж зруйнованої частини будинку, проте станом на кінець листопада підрядників не знайшлося. Олена Свирид розповідає про обіцянки, які так і не виконали:
«Коли сталося це горе, всі поприїжджали і казали: "Не переживайте, ми все зробимо, все відбудуємо. Тепер нам кажуть, що немає кранів, немає скелелазів, немає техніки. Які скелелази? Як ремонтують інші захисні стіни? Як в Іващенка будинки ростуть швидше за гриби? І в нього техніки немає? Це два під’їзди. І це неможливо зробити за рік? Один прибрати, а другий трошки відремонтувати».
Мешканці кажуть: за цей рік вони неодноразово зверталися до міської влади, депутатів та профільних управлінь. Їм пояснюють, що повноцінне відновлення можливе лише після створення ОСББ. Але мешканці кажуть: створити ОСББ в аварійному будинку неможливо, доки не виконані протиаварійні роботи.
«Нам кажуть: шукайте підрядника самі. Мені 70 років, а я маю бігати містом і шукати підрядників? Це має вигляд знущання», – каже пані Антоніна.
Чому за рік зруйнований будинок так і не почали відновлювати?
Мешканці обурені ставленням міської влади. Мешканка будинку Олена Свирид згадує, як у перші дні секретарка Полтавської міської ради Катерина Ямщикова обіцяла відновити все за 3-4 місяці. Проте реальність виявилася іншою. Міська влада оголошувала тендер на демонтаж зруйнованої частини будинку, проте станом на кінець листопада підрядників не знайшлося. Олена Свирид розповідає про обіцянки, які так і не виконали:
«Коли сталося це горе, всі поприїжджали і казали: "Не переживайте, ми все зробимо, все відбудуємо. Тепер нам кажуть, що немає кранів, немає скелелазів, немає техніки. Які скелелази? Як ремонтують інші захисні стіни? Як в Іващенка будинки ростуть швидше за гриби? І в нього техніки немає? Це два під’їзди. І це неможливо зробити за рік? Один прибрати, а другий трошки відремонтувати».
На аварійні роботи у будинку виділили близько 7 млн грн і оголосили повторний тендер, однак охочих виконувати ці роботи вдруге не знайшлося. Основною перепоною для капітального відновлення влада називає відсутність ОСББ. Мешканцям пропонують програму «ВідновиДім», але вона має критичний пункт: допомога надається лише після виконання протиаварійних робіт. Після того як зроблять демонтаж аварійної частини, мешканці будинку кажуть, що створять ОСББ.
«Це замкнене коло. Вони нам пропонують програму “ВідновиДім”. По цій програмі зараз нічого не зроблять, навіть якби було ОСББ, тому що тут не зроблені аварійні роботи. Але як ми можемо взяти на баланс аварійну руїну? Ми створимо ОСББ, ми обіцяли. Спочатку зробіть демонтаж, закріпіть стіни, щоб будинок не впав, а тоді вимагайте», – каже пані Антоніна.
Міська влада виділила на обстеження будинку 680 тис. грн. Вартість капітального ремонту багатоповерхівок по вул. Баленка 5 та 7а оцінили у 15 млн грн. Відбудова будинку, куди влучила ракета, коштуватиме приблизно в 15 млн грн. Проте станом на кінець січня 2026 року будинок досі стоїть у напівзруйнованому стані. Мешканці будинку досі чекають на допомогу. Вони хочуть безпечного житла.
Фото Аліни Гончарової