Україна прагне до вступу в ЄС, тож на рівні держави зобов’язана реформувати своє законодавство й розвивати економіку. Проте інтеграція має статися не тільки в кабінетах чиновників, а й у свідомостях звичайних людей.
Вступ до Євросоюзу – це шлях світоглядних змін для всього українського суспільства. Вони вимагають часу й зусиль, адже важливим елементом зближення з країнами Європи є поділ спільних цінностей: свободи, демократії, верховенства права, поваги до гідності людини, а також зниження толерантності до корупції.
Процес вступу до Європейського Союзу тривалий і, за оптимістичними оцінками, може завершитися до 2030 року. Цей час українська влада витратить на наближення законодавства до європейського, проте сам процес неможливий без трансформацій усередині суспільства.
3-4 грудня Полтаву відвідали представники посольства ЄС в межах комунікаційної кампанії про підтримку української освіти й молоді в часи війни. ЗМІСТ поспілкувався з європосадовцями й розповідає про проєкти на Полтавщині, які розвивають коштом Європейського Союзу.
Кожен громадянин може зробити внесок у євроінтеграцію
Приєднання до ЄС передбачає зусилля з обох боків: Україна має реалізувати низку політичних, економічних і соціальних реформ, а Євросоюз – підготувати свої інституції, бюджет та внутрішні процеси до розширення. Усі ці процеси тривають роками, проте вони не вичерпують змісту євроінтеграції.
Паралельно розгортаються програми, покликані поліпшити становище українського суспільства до самого вступу. Серед них – низка ініціатив ЄС, спрямованих на освіту й розширення можливостей для реалізації молоді.
Заступник посла ЄС в Україні Ремі Дюфло говорить, що поняття освіти не вичерпується формальною системою навчання. Воно включає виховання молоді в дусі лідерства й залучення до економічного життя країни.
«Головне досягнення – це те, що ми здатні розширити можливості молоді та навчити, як стати лідерами у своїх громадах. Вони вчаться трансформувати свої ідеї в конкретні практичні дії. Це й передбачає розширення ЄС – імплементацію цінностей. Кожен громадянин може робити це. Проте цього не навчишся в школі, це переймають під час позакласних активностей, як-от євроклуб. Це дуже важлива навичка, яка вже природно розвинулася в Україні».
Виховання нового покоління українського лідерства – одна з ключових потреб для рівноправного існування в спільноті країн ЄС. Ініціативність і здатність брати на себе відповідальність – чесноти громадян, нестача яких ускладнює політичний і економічний розвиток держави.
«Євроінтеграція – це не бюрократичний процес. Кожен може зробити свій внесок у нього. Це не тільки міжурядові розмови й ухвалення законів. Кожен громадянин може поширювати цінності ЄС у своїх громадах. Євроінтеграція – про кожного громадянина, який готується працювати для її просування в майбутньому. Тож створення просторів для можливості лідерства молоді – це спосіб зробити внесок у майбутнє України, яке є нашим спільним європейським майбутнім».
На Полтавщині діють ініціативи допомоги у сферах безпеки навчальних просторів, поліпшення онлайн-освіти, підтримки студентства й ветеранів. У короткостроковій перспективі ці проєкти здатні покращити добробут, у довгостроковій – вплинути на майбутнє всієї країни. Усі вони спираються на ідею освіти впродовж життя.
Проєкти ЄС, які реалізують на Полтавщині
Програми ЄС працюють із проблемами, які постали перед Україною під час війни: нестачею робітників на ринку праці, викликами онлайн-освіти, потребою релокувати навчальні заклади з областей, де тривають бойові дії. Євросоюз виділив десятки мільйонів євро на відновлення пошкоджених шкіл України, закупівлю шкільних автобусів та підручників, впровадження програм для перекваліфікації робітників.
«З економічного погляду, існує нестача певних навичок, тож ми стимулюємо інтерес і покликання до цих професій. Ми говоримо про нестачу робочої сили, але водночас чуємо відносно високий рівень безробіття. Реальність така, що робоча сила є, але вона не адаптована до потреб ринку. Це те, що ми намагаємося робити, зокрема завдяки програмам підтримки професійної освіти та тренувань, – це дати навички тим, хто їх потребує: працедавцям і робітникам. Досі ми були дуже успішні. З кожним проєктом ЄС потрібно зробити його зусилля ширшими, глибшими й швидшими», – говорить заступник посла ЄС в Україні Ремі Дюфло.
На Полтавщині ЄС вкладав кошти в підтримку університетів, завершення довгобудів, закупівлю необхідної техніки.
З Європейським інвестиційним банком співпрацює Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка, яка залучила гроші на утеплення своїх корпусів та будівель гуртожитків, а її студенти на викладачі отримали гранти за програмою ERASMUS+.
«Наша мотивація полягає в тому, щоб кожен студент, попри війну, мав змогу навчатися. І кожен університет має відігравати роль не тільки в навчанні, а й у формуванні молодих лідерів, які поведуть цю країну шляхом відновлення та європейської інтеграції в найближчому майбутньому», – каже Ремі Дюфло.
Коштом ЄС для молодіжного простору Центру культури та дозвілля в Полтаві придбали меблі та обладнання, а Решетилівський професійний аграрний ліцей імені Боровенського отримав техніку.
Релокація університету й добудова спорткомплексу
Торік завершився спільний проєкт на 1,5 млн євро з Луганським національним університетом імені Тараса Шевченка, який через війну перемістився до трьох міст Полтавщини.
Заклад розпочав реалізацію проєкту у 2019 році й більшість грошей вклав у нині втрачені корпуси на Луганщині. Центральну будівлю університету вщент зруйнувала термобарична бомба.
«Трагізм полягає в тому, що дві третини проєкту фінансово й змістовно ми виконали на території Луганської області. Це в першу чергу в Рубіжному, куди ми перемістили центр університету й де відремонтували офіси. Ми купили туди обладнання, зробили комунікаційні центри, створили в кожній громаді хаби для вчителів, дали обладнання. Усе в нас було добре, проєкт ішов своєю чергою. Але стався 2022 рік і все зроблене там і залишилось. Коли почалися бойові дії 24 лютого, Старобільськ і Рубіжне відразу стали на лінії фронту. Там не було можливості нічого вивезти, бо в перший же день почалися обстріли цих міст, бомбардування, і головне було – це врятувати людей», – розповів перший проректор ЛНУ Віталій Курило.
З 2015 року два структурних підрозділи Луганського національного університету працювали в Полтаві, тож регіон для релокації обрали з огляду на це. Нині заклад працює в обласному центрі, Миргороді й Лубнах.
Залишок грошей за проєктом перерозподілили на інші напрямки, тож університет зміг придбати нову техніку й меблі для навчання, орендувати житло для викладачів і студентів, а також транспорт для переміщення між трьома містами.
«Це довгострокова інвестиція, бо коли ти інвестуєш в людей, це завжди на тривалий термін. Але також є короткострокові негайні вигоди для студентів, професорів, учителів. Один з аспектів таких переваг, наприклад, засновувати проєкти разом із Європейським інвестиційним банком, щоб покращувати свої будівлі. Це виглядає неважливим, проте це не так. Важливо, щоб студенти жили в комфортних гуртожитках й навчалися в зручних умовах. Це питання не тільки обладнання, а й будівель. Також під час війни важливо мати змогу зменшити вартість функціонування університетами й зробити їх енергоощадливими», – говорить посол України в ЄС Ремі Дюфло.
Участь у програмах, які фінансує ЄС, ґрунтується передусім на ініціативі університетів: вони обирають конкурс і подають заявку. За час російсько-української війни допомогу отримали дев’ять переміщених вишів України.
У межах підтримки молоді за програмою Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) в Решетилівці реконструювали спорткомплекс «Колос». У ньому надають реабілітаційні послуги для понад трьох сотень дітей та молоді з захворюваннями опорно-рухового апарату, зору, слуху тощо. На базі комплексу тренуються спортсмени національних збірних з паралімпійських та дефлімпійських видів спорту, зокрема волейболу сидячи й карате.
«У країні війна, і цей вид спорту набуває популярності, бо раніше його не було. Хлопці без кінцівок тренуються, їм зручно пересуватися. Національна паралімпійська збірна з волейболу сидячи провела тут два навчально-тренувальних збори. Тут якісне покриття й світло», – каже директор спортивного комплексу «Колос» Сергій Котьман.
Більшість членів команди з волейболу сидячи, які тренуються в спорткомплексі, – ветерани російсько-української війни.
Підтримка для ветеранів через програми від ЄІБ спрямована на залучення до активностей, які впливають на відновлення ментального здоров’я й соціальну реінтеграцію.
Спорткомплекс пристосований для людей з інвалідністю. Цьогоріч у ньому тренувалися близько 700 спортсменів. Проводити збори в «Колосі» можуть також спортсмени без інвалідності.
У комплексі відремонтували гуртожиток, де спортсмени можуть зупинятися під час навчально-тренувальних зборів. Під час його ремонту враховані вимоги щодо доступності приміщень для людей з інвалідністю.
Програми обміну досвідом і євроклуби
Окрім фінансової допомоги, ЄС залучає заклади освіти до участі в освітніх програмах для розвитку молоді. Це створення євроклубів на базі навчальних закладів у Полтаві, а також долучення українських вчителів до спільноти шкіл ЄС eTwinning.
Євроклуби діють на базі кількох закладів освіти в Полтаві, як-от Petroleum Hub у коледжі нафти й газу та New Star у політехніці імені Юрія Кондратюка. Це неформальні об'єднання молоді, які реалізують себе в позакласній активності й спрямовані на поширення європейських цінностей.
На думку заступника посла ЄС Ремі Дюфло, найбільш суттєвою перешкодою для нормальної роботи освітньої системи є необхідність навчатися онлайн для значної кількості дітей та студентів:
«Тут ми діємо у двох напрямках: перший – намагаємося покращити онлайн-інструменти, щоб вони могли отримати більше з такого навчання. Для цього ми працюємо через кілька проєктів, як-от досить відомий EU Digital. Він дає багато для покращення освіти в IT-експертизі. Водночас ми маємо багато проєктів, які працюють над цим. Ми також надаємо в розпорядження України освітні онлайн-платформи ЄС, які можна адаптувати до ситуації. Іншими словами, мова йде про підвищення продуктивності онлайн-освіти, яка, проте, досі дає недостатньо задовільні результати».
Упродовж кількох років на Полтавщині реалізують проєкт eTwinning, який покликаний долучити українських вчителів до спільноти освітян із 46 країн. Серед учасників програми – вчителі Абазівської школи. Разом із дітьми вони створюють проєкти для покращення знання іноземних мов та навичок володіння технологіями.
У програмі зареєстрований 71 заклад освіти та 130 вчителів Полтавщини. Через повномасштабну війну в Україні призупиняли дію проєкту, проте з початку 2024 року 56 учителів відновили співпрацю з колегами з інших країн. У межах програми вони відвідують конференції, події, вебінари, можуть користуватися матеріалами й планами уроків.
«Обираючи будь-який проєкт, ми завжди запитуємо дітей, чи цікава їм ця тема, а потім ухвалюємо остаточне рішення. Більшість завдань ми виконуємо під час уроків, вони дуже легко інтегруються в наші теми. Різноманітні голосування, опитування, складання казок, озвучення книг забезпечують мультидисциплінарний підхід у викладанні навчальних предметів. Кожна дитина може обрати собі завдання до душі: хтось малює, клеїть і вирізає, а хтось бере телефон чи комп’ютер і шукає потрібну інформацію в інтернеті чи в книжках. Діти обов’язково презентують свої результати й це показує значущість їхньої роботи та мотивує», – розповідає вчителька Абазівської школи Наталія Олефіренко.
Нині в Україні триває інформаційна кампанія «Разом ми навчаємося і зростаємо», мета якої – показати молоді України, що ЄС може зробити для розширення її можливостей. Зараз ці переваги доступні для кожного особисто, проте в тривалій перспективі вони працюють на майбутнє держави.
Обкладинка Юлії Сухопарової
Для обкладинки використане фото, надане Представництвом ЄС