16 вересня, 16:09
16 вересня, 16:09

ЗСУ звільняють українські міста. Балаклія, Ізюм й невеликі села довкола тепер дійсно звільнені від «освободітєлєй». Україна платить за це шалено високу ціну, але не зупиняється.

ЗМІСТ побував у населених пунктах Харківщини, де на понад 6 місяців зупинилося життя, яке затьмарила окупація. Після російських військових та контрнаступу ЗСУ звільнені населені пункти й села та міста довкола них вперше видихають й повертаються до відновлення. На кожному кроці можна зустріти снаряди, що застрягли в асфальті, або спалену техніку. Лише за 200 кілометрів від мирної Полтави можна побачити наслідки війни, яких годі й уявити. Що ми там побачили, читайте в нашому тексті.

Перетнувши кордон Полтавської області та майже за 100 кілометрів від нього, можна вже побачити усі жорсткі наслідки дій російських окупантів. Місто Зміїв десятки раз обстріляли «Іскандерами», Старогнилицька громада зазнала усіх можливих обстрілів. Тут можна побачити як росіяни «воювали» зі стовпами мережі електропередач, обстрілюючи їх з танків. Загалом у Чугуївському районі всі населені пункти зазнали тих, чи інших пошкоджень. 

Наприклад, у селі Коробочкине зруйнована симпатична та сучасна на вигляд школа. Але наші «сусіди» вирішили нас «звільнити» від цієї цивілізації. У центрі села можна побачити зруйновані будинки, десь немає тільки даху, а десь залишився лишень каркас. Відомо, що внаслідок артилерійських ударів по Коробочкиному є загиблі цивільні, які просто померли у своїх же будинках. І ці воєнні злочини вони називають визволенням? 

Дорога на Балаклію

Після Коробочкиного нашою наступною зупинкою мала б бути нещодавно деокупована Балаклія, але наближаючись до мосту, який веде саме туди, автівку зупиняють двоє хлопців:

«Ви не їдьте туди, там підірваний міст, внизу моста валяються машини. Там все заміноване».

Прямої дороги, яка вела б до Балаклії та Ізюма вже немає. Усі мости підірвані або нашими ЗСУ, щоб не допустити ворога далі, або російськими окупантами, які накивали п'ятами, щойно усвідомили, що українські герої «ідуть на Ви».  

Новий, скоригований війною маршрут до Балаклії веде лісами та дорогами, де донедавна панувала артилерія та інша зброя. Ця дорога пустує, цивільних там не знайдеш, подекуди проїжджають машини наших військових. 

Уся дорога до Балаклії нагадує американський фільм про війну, або комп'ютерну гру. На узбіччі купа розбитої техніки різних видів зі знаками «Z», підірвані камуфляжні автівки, нерозірвані снаряди та навіть проскакують ще колишні позиції росіян. Видно, що хлопці сиділи чаювали, а їм зненацька почали показувати швидку дорогу на ростов та бєлгород. Мабуть, навіть не встигли попрощатися, хоча місцевим москальських прощань і не треба було.

Кінцева зупинка – Балаклія

Балаклія ввечері схожа на кадри з фільму про кінець світу. Розбиті вщент будинки, відсутність телефонного зв'язку, світла та газу. З цивільними ЗМІСТу майже не вдалося поспілкуватися, адже в таку годину місто завмерло після складного дня. Більшість людей виїхали, а частина лишилися відновлювати свою батьківщину. 

І поки місто затихає, Балаклійська лікарня інтенсивного лікування, попри критичну ситуацію, продовжує працювати. На вході лікарка зустрічає відвідувачів: 

«У нас немає ні світла, ні газу, взагалі нічого. Але ми все одно працюємо і рятуємо наших людей».

У центральній лікарні Балаклії наразі триває розмінування. Від обстрілів вибиті вікна у відділеннях інтенсивної терапії та дитячої реанімації, у лабораторії. До того ж лікарню пограбували російські мародери.

Також відомо з офіційних джерел, що у місцевому відділі поліції залишилися сліди катувань, які росіяни застосовували до цивільних. В одній камері без туалету розміром 1,5х3 метри утримували 6-7 людей одночасно. Місцевих катували струмом. Поліція зафіксувала щонайменше один випадок, коли після тортур місцевий житель помер.

Наразі Балаклію повертають до нормального життя – розміновують територію, відновлюють інфраструктури, а пенсіонерам мають виплатити пенсії за всі 6 місяців. Й попри усі складнощі, Харківщина вірить, що невдовзі на усі українські міста чекає звільнення від російських окупантів.