За 30 кілометрів від Полтави розкинулося описане Миколою Гоголем селище Диканька. Проте воно відоме не лише завдяки гоголівській повісті: поблизу дороги, яка колись з’єднувала Диканьку з Полтавою, височіють дуби з майже тисячолітньою історією.
Вони увійшли в історію під назвою «Кочубеївські дуби» й, за легендою, були свідками таємного кохання юної Мотрі Кочубей та гетьмана Івана Мазепи.
Нині двоє з чотирьох дерев – у критичному стані. Деревні гриби та волога продовжують їх інтенсивно руйнувати. А оранка поряд, замість багаторічного саду, допомагає осушувати ґрунти біля дубів та насичувати хімікатами підземні води. Тож нині на лікування вікових дерев потрібні кошти та багато зусиль.
ЗМІСТ поїхав у Диканьку, аби показати вам Кочубеївські дуби. А наукова співробітниця Диканського історико-краєзнавчого музею Ганна Золотайко та директорка регіонального ландшафтного парку «Диканський» Ірина Черкаська розкажуть, як дуби з’явилися у Миколаївському лісі та чому їх потрібно зберегти.
Віком від 400 до 800 років: історія життя Кочубеївських дубів
Дослідники схиляються до того, що дерева мають природне походження, адже дуби різні за віком. Вони мають обхват від 5 до 6,5 м: різниця у понад метр свідчить про те, що деякі з дубів все ж молодші за інші.
За різними документальними свідченнями, на шляху до Миколаївської церкви росли близько 60 дубів. Вони були частиною алеї, яка вела до Кочубеївської садиби:
«Обабіч дубів розташована дорога, яка колись з'єднувала Диканьку з Полтавою. З міста подорожні доїжджали до Миколаївського лісу, повертали попід лісом та їхали до Кочубеївської економії. Тож вірогідно, що понад дорогою обрали дерева, які вже мали солідний вік, і залишили їх», – говорить працівниця музею Ганна Золотайко.
Відомо, що у 1938 році в одне з вікових дубів втрапила блискавка. Тож дерево, яке мало більше ніж 10 м обхвату, довелося спиляти. Саме цей дуб місцеві називали «Дубом Мотрі» або «Дубом Мазепи».
У давнину між гетьманом Мазепою та донькою генерального судді Василя Кочубея Мотрею спалахнуло кохання. Говорять, що юна Мотря була першим і єдиним коханням старого гетьмана. Тож за легендою, спиляний у 1938 році дуб був свідком їхнього таємного листування: прислуга одного листи для прислуги іншого залишала в дуплі цього дерева.
Кочубеївські дуби вмирають: як їх врятувати
У 2013 році дуби вже намагалися рятувати. Одне з дерев постраждало від дій рятувальників. Вони намагалися обпиляти його попри те, що це було шкідливо для таких насаджень. Після цього дуб «скинув» з себе шмат кори та почав гинути.
Тоді за порадами фахівців дупла у дубах заклали цеглою зі спеціальним розчином, а також зацементували тріщини. Це допомогло на деякий час, проте через 10 років про проблему знову заговорили.
У січні до Диканьки приїжджав відомий арборист Володимир Ветроградський, аби обстежити дуби та Бузковий гай. Він виявив, що двоє дубів нині – у критичному стані. Деревні гриби та волога продовжують їх інтенсивно руйнувати. Але їх можна та потрібно врятувати.
Для цього необхідно, зокрема, збільшити огорожу по розмірах крони. Також потрібно замульчувати товстим шаром деревної стружки прикореневу територію для максимального збереження вологи, а на території навколо не косити траву влітку. Адже оранка поряд, замість багаторічного саду, сприяє осушенню ґрунтів і біля дубів та насиченню хімікатами підземних вод.
Ірина Черкаська говорить, що дерева необхідно зберегти, адже природна діброва є частиною екосистеми усього Миколаївського лісу. Дуби життєво необхідні для багатьох тварин, птахів та комах, серед яких є й червонокнижні кажани та жуки-олені. Тож аби пролікувати пам’ятку природи, необхідно близько 700 тис. грн та 1-2 літніх місяці робіт, яких ландшафтний парк нині не має.
У новому відео ЗМІСТу запрошуємо на екскурсію до Кочубеївських дубів, аби дізнатися, чому вони такі унікальні та як їх вберегти.
Обкладинка Катерини Василенко