Пандемія дала бізнесу розуміння, що держава з нею самостійно впоратися не може. Інтерв’ю з Давидом Джалагонія

Автор: Марина Антонюк, 2 червня, 16:52

Фото: Давид Джалагонія 7 років очолює благодійний фонд Helpgroup


У моменти повної беззахисності перед життєвими обставинами підтримка людей доброї волі відчувається особливо сильно. ЗМІСТ поспілкувався з такою людиною – Давидом Джалагонія. За сім років очолюваний ним фонд Helpgroup підтримав близько 350 чоловік, залучивши понад 8 мільйонів гривень. Ми розмовляли про те, чому благодійному фонду так важливо бути чесним, чому недостатньо просто привезти обладнання в лікарню та як зберегти оптимізм, стільки років стикаючись із горем і хворобами.

 

«Потрібна була організація, що допомагає в межах закону»: як і навіщо заснували Helpgroup

Ви носите грузинське прізвище. Розкажіть про своє коріння.

Я народився в Грузії. Моя мама була військовослужбовцем. Коли в Грузії була війна і в 1992 році виводили війська, ми переїхали в Полтаву.

Раніше Ви розповідали, що саме спонукало Вас заснувати фонд Helpgroup: нареченій Вашого друга потрібна була термінова допомога, щоб подолати онкозахворювання. Чому Ви вирішили заснувати фонд, а не, скажімо, збирати гроші на картку, силами волонтерів або через іншу благодійну організацію?

Нас було шестеро, і ми вирішили заснувати фонд, тому що коли шукали допомоги в інших фондах та організаціях, нам усі відмовляли. Тоді ми ще не розуміли, чому. На той час у Полтаві були недобросовісні фонди, засновники яких зібрали кошти, використали їх не за призначенням, а самі кудись переїхали.

На той момент ми створювали організацію тільки заради Маші (нареченої друга. – Ред.). Коли ж її не стало, залишили фонд, бо до нас зверталися по консультації хворі, які хотіли б виїхати на лікування за кордон. Потім знайшлися хороші люди, які запропонували нам офіс. Так усе й почалося.

Створюючи благодійний фонд Helpgroup, ми розуміли: потрібна організація, яка дозволить допомогти в межах закону. Для мене й досі збори на картку фізичних осіб – це неправильне й неякісне залучення коштів: неможливо відслідкувати, на що їх витрачають. Якщо ж гроші заходять через фонд, то можна побачити, куди витрачена кожна гривня.

Які зараз проєкти є у фонду?

Один з наших поточних проєктів – закупівля медпрепаратів для тяжкохворих дітей і дорослих. Для дітей ми відкриваємо збір на певний час. Дорослим надаємо термінову допомогу з грошей, які нам жертвують меценати впродовж місяця чи року. Кожному дорослому, який до нас звертається, ми можемо придбати препарати на суму від 2 до 5 тисяч. Дітям ми оплачуємо супутнє лікування, хіміотерапію, реабілітацію тощо. Адже хіміотерапія буває різною: одні препарати занесені в державні програми й видаються безкоштовно, інші – ні. Крім того, потрібно багато відновлювальних препаратів, серед яких є й дорогі. У бюджет вносять ліки, які не можуть бути дорогими. Тому лікарі, коли консультують батьків, пропонують їм на вибір безкоштовні препарати або платні (й ефективніші) ліки. Спасибі медикам, що дають призначення на ці препарати, і ми можемо їх закупити.

Другий наш проєкт – це опіка над дитячими будинками. Це два дитбудинки для дітей з інвалідністю – Зіньківський (для хлопців) та Новосанжарський (для дівчат). За підтримки партнерів фонду ми відремонтували музичний корпус в Зінькові та закупили обладнання для виробничого кабінету в Нових Санжарах. Також систематично проводимо різноманітні дитячі свята й майстер-класи. Кілька разів ми були в Михайлівці, де діти-сироти.

Давид Джалагонія з вихованцями Зіньківського дитячого будинку. Джерело - фейсбук-сторінка Давида Джалагонія

Третій проєкт – це благодійний центр реабілітації «Кортекс» для дітей з інвалідністю всіх категорій. На сьогодні ми дещо розширили його діяльність: там працюють логопеди, реабілітологи, масажисти тощо.

Четвертий напрямок – це допомога медичним закладам, тобто закупівля обладнання й ремонти.

Ну і, звичайно, останні два місяці фонд активно долучався до протидії COVID–19. Ми не припиняли роботу над своїми поточними проєктами. Під час пандемії ми встигли надавати допомогу дитячій лікарні.

Яка частка в надходженнях фонду пожертв від юридичних і фізичних осіб?

Раніше ця пропорція була приблизно 60% на 40%, тобто 60% надходило від юридичних осіб, а решта – від фізичних. Під час пандемії стало 90% на 10%, тобто сильно скоротилася частка пожертв від приватних осіб. Сподіваємося, що ця цифра вирівняється, адже ми плануємо заохочувати більше пожертв від фізичних осіб: хай це буде 50 гривень, але регулярно і на постійній основі. Наша ціль – привернути увагу не тільки бізнесу, але й людей, яким, можливо, завтра також знадобиться підтримка.

 

«Ми були на крок попереду»: робота фонду під час пандемії

Чи жертвували люди на боротьбу з коронавірусом?

На перших етапах було непогано: люди відгукувалися, скидали відчутні суми – по 3, 5, 10 тисяч гривень, але це тривало недовго. Я розумію, чому: люди не знали, як довго все це триватиме. В умовах карантину і втрати роботи багато хто був розгублений. Фізичні особи менше підтримували збори і більше переживали. Бізнес, звісно, мав запас, тому жертвував більше.

А на лікування онкохворих дітей під час карантину?

У цей час пожертви на проєкти, не пов’язані з COVID–19, стали зовсім малими. Зараз їх практично немає, тому ми дуже розраховуємо на підтримку бізнесу і маємо надію, що до осені ситуація вирівняється. Інші благодійні фонди теж такої думки.

Розкажіть про Вашу участь у Полтавській волонтерській групі.

Коли почався карантин, ми з друзями одразу домовилися про зустріч: потрібно було вирішити, як діяти. Коли я приїхав, уже чекали Наталія Гранчак з «Полтавського батальйону небайдужих», голова Полтавської асоціації бізнесу Ірина Бессарабова та ще кілька знайомих.

Ми обговорили, що зараз найнеобхідніше. Домовились, що Helpgroup буде налагоджувати комунікацію з Департаментом охорони здоров’я облдержадміністрації і Департаментом охорони здоров’я та соціального розвитку Полтавської міськради. Ми виявляли актуальну потребу в медичному обладнанні та засобах захисту, дізнавалися, що є, що придбано, що купуватимуть за бюджетні кошти тощо. Ми взяли також на себе зобов’язання збору коштів, закупівлю та передачу обладнання на баланс.

Це була спільна робота. Так, з пошуком обладнання допомагали співробітники аналітичного центру ЗМІСТ: вони обдзвонювали компанії. Потім було дуже багато зустрічей з постачальниками. Добре, що ми встигли знайти і придбати в Україні 3 апарати штучної вентиляції легень: два безпосередньо на заводі «Ютас» у Києві, один – у компанії «Віола Медтехніка».

Передача апаратів ШВЛ інфекційній лікарні.  Джерело - фейсбук-сторінка фонду Helpgroup

Ми купували не тільки обладнання. Були придбані й засоби захисту медиків – респіратори, захисні комбінезони. Респіраторами ми забезпечили не тільки міські лікарні, але й усі опорні лікарні в області.

Потім був створений сайт, де ми зводили разом усе, що купували ми й інші, а також те, що придбане за бюджетний кошт. З міською владою працювала Наталія Гранчак: вона допомагала знайти товари і провести тендери.

Таким чином, задача фонду полягала насамперед у комунікації – що є, чого не вистачає, потім пошук, переговори з бізнесом, акумуляція коштів на рахунку, придбання обладнання і врешті-решт передача в медичні заклади.

Чому медичне обладнання купували через благодійний фонд?

Органи влади мають проводити процедуру закупівлі через тендер. У благодійному фонді все відбувається значно швидше. Крім того, в ситуації, яка склалася, всі постачальники хотіли якнайшвидше продати обладнання, і на товар була велика націнка. По-перше, фонд говорив, що ми купуємо не для перепродажу, а для медичних закладів, які рятуватимуть життя українців. Нам ішли назустріч і не робили націнок. По-друге, ми купували обладнання в той самий день, коли домовилися і перевірили документи. Нам не треба було чекати 48 годин, поки підготують тендерні документи. Це набагато простіше, тому й бізнес, і медики, і департаменти це бачили.

Представники бізнесу чекали, щоб департаменти зробили свої кроки, влада теж чинила правильно. Ми ж були попереду на кілька кроків і слідкували за тим, щоб департаменти теж виконували свою роботу.

Нарада обласної влади з представниками бізнесу в розпал карантину. Джерело - фейсбук-сторінка фонду Helpgroup

 

«Пандемія дала бізнесу розуміння, що держава самостійно впоратися не може»: співпраця фонду з підприємцями

Чому підприємці жертвують кошти благодійному фонду замість того, щоб купувати обладнання самостійно?

Розглянемо варіант, коли бізнес купує і передає обладнання сам. Для цього потрібно відірвати від роботи кількох співробітників, відтак вони не зароблять коштів, а отже, компанія понесе збитки. Крім того, їм знадобиться набагато більше часу на вивчення проблеми, пошуки обладнання, перемовини з медиками. Нарешті, документальний супровід – не така проста річ: не всі підприємці знають, як це має виглядати з законодавчої точки зору, тому змушені залучати юристів.

Передача захисних костюмів для медиків п'ятій лікарні

У благодійності – маса роботи. Фонд – це експерти в своїй справі, які працюють на повну і цілком віддані своїй справі. Вони давно вивчили цю діяльність, знають про всі ризики і плюси, володіють законодавчою базою, мають контакт з медиками та налагодили канали пошуку товарів. Ми можемо торгуватися з постачальниками і довести їм, що ми не перепродаємо обладнання. Коли ж його купує комерційна фірма, то незрозуміло, вона це робить для себе, чи для перепродажу, чи для передачі на з благодійною метою.

Ми часто укладаємо тристоронні договори, де є постачальник, платник і отримувач. Плюс благодійний фонд – це прозорість і підзвітність. Слід розуміти, що коли певне медичне обладнання купує компанія, то вона може передати його в оренду. Фонд же передає обладнання на баланс. Ми слідкуємо, щоб обладнання було поставлене на баланс закладу. Це потрібно, щоб уникнути подвоєного фінансування, тобто щоб те саме обладнання випадково не купили за бюджетні гроші. Таким чином, бізнесу набагато вигідніше співпрацювати з благодійним фондом, аніж купувати напряму. Головне – бізнес втратить дорогоцінний час, за який він міг би заробити додаткові кошти на той самий благодійний проєкт.

Бізнес, який жертвує кошти Вашому фонду, потім перевіряє, як витрачаються пожертви?

Усе залежить від самих представників бізнесу. Дехто мені повністю довіряє, є підприємці, які хочуть долучатися до частини процесів, а є й такий бізнес, що хоче брати участь в усіх процесах.

Скільки коштів витратив фонд на закупівлю медичного обладнання і засобів захисту від коронавірусу?

Через фонд завдяки всім небайдужим громадянам ми витратили на протидію COVID–19 близько 4,5 мільйонів гривень, учасники ПАБ – близько 12 мільйонів, «Нова пошта» допомогла лікарням області на 25 мільйонів. Я бачив у мережі цифри, що ОДА закупила обладнання та засобів захисту на 17,7 мільйона. Тобто сума, витрачена бізнесом, співмірна з сумою, витраченою обласною владою.

Чи буде бізнес і надалі виявляти таку активну соціальну відповідальність?

Думаю, що пожертви від бізнесу однозначно знизяться, тому що він зараз теж зазнав збитків. Крім того, підприємці відразу витратили кошти, що їх планували витрачати поступово: за півтора місяця вони пожертвували весь бюджет, спрямований на вирішення соціальних проблем.

Я думаю, що такі моменти, як 2014 рік та сьогоднішня пандемія, дають бізнесу розуміння, що держава самостійно впоратися не може. Я прихильник представників бізнесу, які виявляють соціальну відповідальність задля того, щоб інші брали з них добрий приклад. У майбутньому, сподіваюся, цього буде більше.

 

«Купувати обладнання “для галочки” немає сенсу»: взаємодія з медиками

Як Ви співпрацюєте з медиками, коли плануєте допомогти певному закладу?

Перш ніж купити будь-куди апарат чи інше обладнання, ми проводимо перемовини. По-перше, ми говоримо з медиками, які будуть з ним працювати. Якщо це, наприклад, відділення інтенсивної терапії, обов’язково зв’яжемося з лікарем відділення: ми повинні розуміти, наскільки людина компетентна, чи потрібне їй навчання, щоб працювати з цим апаратом. Після цього м спілкуємося з головним лікарем цієї лікарні: чи справді є потреба в такому апараті, яке ще обладнання є, як цей апарат обслуговуватимуть у майбутньому. Третій рівень перемовин – це вже департамент охорони здоров’я. Ми говоримо, що готові закупити і встановити певне обладнання, а департамент, у свою чергу, має поставити його на баланс і знати, що в певній лікарні в нього буде таке обладнання. Потім ми знаходимо постачальника і просимо, щоб він прислав фахівця, який налаштує і покаже, як ним користуватися. Так було з апаратами ШВЛ: нам їх привезли, встановили, підключили, зібрали лікарів і показали, як на них працювати.

Якщо в держави не вистачає витратних матеріалів, ми готові допомагати. Купувати обладнання, щоб воно просто красиво стояло «для галочки», немає сенсу. Раз ми закупили, то можемо контролювати питання закупівлі витратних матеріалів, а також надавати допомогу, якщо в бюджеті немає коштів на витратні матеріали.

Наприклад, нещодавно ми передали обласній лікарні імені М. Скліфосовського два апарати, які підтримують сталу температуру тіла пацієнта під час операції. Вони підключаються до спеціальних покривал. Я запитую в департаменті, чи є в них гроші купувати ці покривала, які є витратним матеріалом? Мені відповіли, що в поточному році їх ніхто не купить, тому що кошти на це не закладені в бюджеті. У наступному році ми попросимо запланувати ці витрати. Одне покривало коштує  400 гривень, тож пацієнт може або самостійно придбати це покривало, або його оплатить фонд. Усі ці моменти обговорюємо.

Передача апаратів для підігріву пацієнтів обласній лікарні

Інший приклад. Ми зараз робимо ремонт в онкодиспансері – там усе набагато складніше. Ремонт кімнати площею 22 квадратних метри обходиться в півмільйона гривень. Будуть надійні меблі, що слугуватимуть 30–40 років і більше, якісні кахлі, італійським лінолеум, який можна буде обробляти будь-якими хімічними засобами. Ми укладаємо тристоронні договори й акти приймання-передачі послуг.

Як бачимо, все можна зробити, але якщо ми хочемо зробити щось якісно, ми повинні розуміти, як це оформлювати документально.

 

«Ми всі тут насамперед волонтери»: люди в благодійництві

З якими благодійними організаціями співпрацює фонд Helpgroup?

Спільних проєктів з іншими фондами в нас немає, але, ясна річ, ми спілкуємося з іншими благодійниками. Це «Полтавський батальйон небайдужих», благодійні фонди «Таблеточки» й «Карітас». Ми не відчуваємо конкуренції, бо роботи море, кожен займається власним напрямом. Думаю, що нам усім варто об’єднуватися, щоб доносити до людей, наскільки важливо бути благодійником.

Чи ділитеся досвідом благодійництва і залучення коштів на прохання інших людей чи організацій?

Так, до нас телефонують люди, коли їм потрібна консультація щодо лікування. Переважно звертається бізнес, коли хоче інвестувати в благодійність. Крім того, ми постійно спілкуємося з колегами на теми фандрейзингу: як успішно і правильно залучати кошти.

Хто входить до команди фонду?

У нас є засновники фонду, директор (це я) та секретар фонду. В окремому підрозділі працює ще 5 чоловік. До того ж, ми заохочуємо волонтерів. Стала команда в нас є і ми плануємо її розширювати.

Якими якостями повинна володіти людина, щоб працювати в благодійному фонді?

Людина насамперед мусить розуміти, що має нести місію добра й допомоги. Ми розуміємо, що значить слово «волонтер», а тут ми всі в першу чергу волонтери. Якщо це менеджер з залучення коштів, то він повинен бути сильним продажником. Якщо людина прийшла в «Кортекс», вона має бути фахівцем-медиком з відповідними документами і ліцензіями. Ну а місія, ясна річ, повинна співпадати з нашою.

Як не вигоріти, працюючи стільки років у благодійності?

Однозначно кожна людина може впасти в депресію. Але ми повинні знаходити позитивні моменти. Для багатьох людей поїздка в дитячий будинок – це стрес, а для мене – джерело позитивних емоцій. Ці діти радіють нашому приїзду, в них немає фальші. Позитивних емоцій додає одужання наших підопічних, особливо якщо вони перемогли рак, добрі новини від мам, успіхи дітей, що займаються в «Кортексі». Я вважаю, що кожна людина може зарядити себе сама, коли буде шукати позитив. А якщо шукати тільки негатив, то не тільки у фонді буде погано, але й усюди.

Чи підтримуєте Ви зв’язок з підопічними фонду?

За час роботи фонду ми допомогли приблизно 350 людям. Так, ми підтримуємо зворотний зв’язок з ними. Переважно спілкуємо з найактивнішими підопічними і з тими, хто перебуває поруч. Ми завжди раді спілкуванню.

Приблизно рік тому до нас звернулася молода родина. У півторарічного хлопчика Мартина був синдром Дауна. Крім того, він практично не чув. Ми збирали кошти на апарати, які допомагають відновити функцію слуху. Коли мама надіслала відео, де хлопчик чує перші звуки, це було неймовірно зворушливо!

Обкладинка Романа Желізняка

Фото Катерини Пєшикової

 

Опублікована: 2 червня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація