Фото ЗМІСТу
Аріна Корнієнко – мама в декреті, дружина футболіста й блогерка. Вона – одна з небайдужих людей, хто з перших хвилин після ракетних обстрілів Полтави 3 вересня 2024 року та 1 лютого 2025 року у Полтаві почала організовувати допомогу для рятувальників та постраждалих.
3 вересня, коли ворог поцілив в Інститут зв’язку, Аріна Корнієнко працювала на місці події буквально через пару годин після обстрілу:
«Вперше я виїжджала на Інститут зв'язку, коли був приліт і ми були там буквально за пару годин. У нас був намет і допомагали їжею та напоями. Робили усе, що могли просто максимально», – згадує полтавка.
Коли ж російська армія 1 лютого поцілила в житловий будинок у Полтаві, Аріна Корнієнко разом із волонтерами також працювали біля зруйнованого після удару будинку. Вони привозили їжу та гарячі напої й знаходилися там цілодобово, підтримуючи рятувальників і людей, які втратили все.
У цьому інтервʼю ЗМІСТу Аріна Корнієнко розповідає про свій досвід волонтерства, як полтавці обʼєднуються у найкритичніші моменти і як бути корисними у перші хвилин російських обстрілів.
Нові знайомства під час волонтерства
На Інституті зв’язку Аріна познайомилася з небайдужими людьми з Drive Family Полтава, вони за її словами, стали справжніми волонтерами:
«Це команда любителів машин й швидкості, яка стала волонтерською. Ми тоді з ними познайомилися, і коли стався обстріл 1 лютого, ми вже в чаті одразу домовлялися: хто може – той їде».
Під час трагедії 1 лютого Аріна Корнієнко організувала збір на намет, необхідний для волонтерів і комунальників, які працювали на місці. Люди зібрали 20 тис. грн, і завдяки цим коштам Drive Family змогли придбати не лише намет, а й стільці та столи, створивши умови для тих, хто безперервно розбирав завали.
Залишки основної їжі, що залишилися після допомоги рятувальникам, волонтери передали до дитячого будинку неподалік Диканьки. Вони відзвітували про це перед людьми, які підтримували їхні ініціативи.
Відповідальність блогерів
Сьогодні блогерство – не просто світлини, розваги та лайки. Це інструмент впливу, здатний змінювати життя, підтримувати важливі ініціативи та допомагати тим, хто цього потребує.
Аріна Корнієнко почала вести блог менше ніж пів року тому. Наразі її аудиторія сягає 7 тисяч людей, з якими вона змогла зібрати 250 тис. грн. на допомогу постраждалим:
«Я закрила два збори на 250 тис. грн, менше аніж за добу. Потім ця трагедія минула і мені подзвонив військовий і попросив закрити збір. Ми його мучаємо уже два тижні. Там 50 тис. грн, але донатів немає. Він мені каже: "Аріно, ти можеш донести своїй аудиторії, що треба донатити і допомагати, поки не сталася ця трагедія?”».
Для полтавки стало зрозумілим: коли є довіра від аудиторії, можна не тільки донести інформацію, але й реально допомогти. Проте, вона говорить і про інший бік блогерства. Наприклад, деякі місцеві блогери, які приходять на місце трагедії, мовчки дивляться, роблять кілька фото, а потім зникають, залишаючи порожні пости у соцмережах. Деякі ж у день обстрілу смажили шашлики, танцювали та викладали це в сторіс, не розуміючи важливості моменту:
«Я не проти жити життя тут і зараз, але не тоді, коли це (обстріл, – прим. авт) сталося», – говорить Аріна Корнієнко.
Вона розповідає, що навіть 70-річна бабуся, яка не розуміється на банках і переказах, попросила її особисто закинути 200 гривень на збір:
«Люди з 20-тисячною аудиторією мають допомагати, блогери мають закривати збори й долучати свою аудиторію. Моя аудиторія мені довіряє, бо навіть бабуся років 70, каже: "Дітки, я получила пенсію і не розумію нічого в інтернетах, але б я хотіла допомогти”. Тобто, я до неї приїхала, вона мені дала 200 грн, і я поклала їх на банку»
Як бути корисними у перші хвилини після обстрілів
З досвіду Аріни Корнієнко, усе почалося з того, що вибух на Інституті зв’язку, прокотився через Полтаву і змусив її діяти. Вони з чоловіком, чуючи цей страшний звук, одразу зрозуміли, що треба допомагати. Хоч і жили недалеко, перші хвилини були важкими, коли паніка охоплювала всіх. Чоловік миттєво вирушив до хрещеного синочка, щоб забрати його з родиною, бо страх і невідомість у такі моменти могли стати найстрашнішими супутниками.
«Люди лежать на дорогах. Хаос», – розповів він, коли повернувся. Ці слова стали для полтавки шоком, адже вона звикла бачити такі кадри лише по телевізору, а не в реальному житті.
Як тільки вони приїхали на місце обстрілу, у вже облаштованому наметі були представники Drive Family Полтава. Вони запитали, що потрібно і дізналися, що для допомоги необхідні вода, печиво та інші продукти. Тоді вони вирушили за товарами для допомоги.
Після того, як вони привезли необхідне, вона просто запитала: «Вам потрібні руки?» Відповідь була очевидною: «Так, потрібні». І ось так, без зайвих роздумів, Аріна Корнієнко опинилася в самому центрі волонтерської роботи. За наступні кілька днів вона працювала без відпочинку, допомагаючи, чим могла.
Волонтерка згадує, якою важливою була підтримка в такі моменти:
«Не можна було сидіти вдома, коли ти знаєш, що така трагедія сталася. Полтава — рідне місто, і я не могла залишатися осторонь», – говорить блогерка.
За її словами, у разі трагічних обстрілів у Полтаві, корисним може бути кожен. Для цього не потрібні особливі знайомства чи звʼязки. Достатньо на місці запитати яка допомога потрібна і що ви можете зробити.