18 лютого, 17:02
18 лютого, 17:02

У 2017 році, 5 квітня, охоронці фірми «Скорпіон-2016» Прядко й Усенко нанесли тяжкі тілесні ушкодження полтавцям Олександру Кобі та Дмитру Юденку після того, як у центрі міста на вул. Соборності, 27 полтавці зібралися на акцію проти забудови арки «Газетний ряд».

ЗМІСТ поспілкувався з потерпілим Олександром Кобою про протест у 2017 році та як змінилося його життя за цей час.

Останнє слово на суді

24 грудня на судовому засіданні суддя Октябрського райсуду Анатолій Савченко мав би надати останнє слово Анатолію Прядку і Євгену Усенку. Але останній у судову залу не з’явився.

У залі суду адвокат Усенка Михайло Самойленко говорить, що обвинувачений не з’явився на засідання, бо з 1 до 9 жовтня лікувався в хірургічному відділенні:

«На жаль, не оминула хвороба пана Усенка. Усі ми знаємо про ситуацію, яка склалася не тільки в нашій державі, а в усьому світі – пандемія коронавірусу. Тому я надаю копію документу, який підтверджує, що 17 грудня відібрано зразки й наступного дня встановлено діагноз COVID-19. Наразі знаходиться вдома, щоби нікого не заражати. Я думаю, що це поважна причина й без нього ми не можемо продовжувати, оскільки передбачено його останнє слово».

Також адвокат Самойленко передав суду копії квитанцій. За словами адвоката, Усенко кожного місяця намагається відшкодовувати моральну шкоду потерпілому Кобі. Загалом обвинувачений уже відшкодував потерпілому 90 тис. грн.

Прокурор Руслан Пічугін підтримав адвоката Самойленка та погодився, що судове засідання треба відкласти на іншу дату.

Суддя Анатолій Савченко каже, що без останнього слова вирок оголосити не можна. Наступне судове засідання призначають на 2 березня на 10:00.

Після завершення засідання захисник Максим Дашко каже, що з урахуванням показів Прядку суд має оголосити виправдувальний вирок, а Усенку – обвинувальний.

Водночас потерпілий Дмитро Юденко говорить журналістам, що чекає максимального покарання для обох обвинувачуваних:

«Вони діяли однаково, за домовленістю. Звичайно, що наразі вони намагаються перевести все на одного учасника – Усенка».

(Фото – poltava.to)

«Багато флешбеків»

Наступного місяця відбудеться судове засідання, на якому обвинувачувані скажуть останнє слово перед оголошенням вироку. Олександр Коба згадує про події 5 квітня 2017 року:

«Побачив інформацію про протистояння жителів будинку й забудовника арки, але на перших акціях не приєднувався. На той час уже вирішив взагалі відійти від громадських акцій. Але коли побачив, що забудовник привіз озброєну охорону, то написав побратимам з ідеєю прийти, щоб у випадку чого захистити людей».

Згідно з ухвалою суду, кременчуцькі охоронці нанесли 7–8 ножових ударів потерпілому приблизно о 20:24. Коба розповів, що він вступив у сутичку одразу й після першого удару намагався протриматись якомога довше, щоб аби люди, які були поряд, встигли відійти й не отримати поранення:

«Кількість ударів ножем рахував судмедексперт, але після десятого удару ножем я вже не міг стояти на ногах. Коли впав, то 3–4 охоронці продовжували бити ногами й арматурою по місцях, де вже виступила кров. Я чітко чув їхні крики: “вбивай”».

(Фото – poltava.to)

Коба каже, що коли дізнався імена нападників, то думав, що йому потрібні ще знеболюючі. Також він запитував себе: «Чому поліція не займається іншими охоронцями, які били людей, а бере до уваги лише тих, хто бив ножами? Чому поліція нічого не робить із замовниками?»:

«Я досі лікуюся. Після першого етапу лікування мені дали групу інвалідності від якої я відмовився, бо я не знаю, скільки мені залишилося жити з моїми пораненням. Я травматично сприймаю перебування в лікарнях, як пограбунок власного часу. Маю багато флешбеків, коли заходжу до лікарні».

Для підтвердження інвалідності Коба мав би щороку проходити медичні обстеження й лікуватися в лікарнях. Тож усі наступні медико-соціальні експертні комісії Коба проігнорував:

«Я зрозумів, що краще буду “здоровим” за документами. Але я досі не відновився. Найвідчутніше – це втрата половини легені».

Справу розглядають п'ятий рік

Перед початком розгляду справи в суді потерпілі подали цивільний позов на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 млн грн. Влітку 2020 року частину коштів обвинувачувані перерахували на адреси батьків Коби:

«Протягом усієї справи наша позиція щодо морального відшкодування була й залишається не змінною. Моральне відшкодування для нас йде паралельно з максимальним строком. Навіть якщо сторона нападників виплатить усі кошти – це не вплине на наші вимоги».

За словами Коби, торік восени до його адвоката Миколи Сватенка зателефонували адвокати обвинувачуваних та пропонували компенсацію 500 тис. грн, але для цього на суді потерпілі мають сказати, що вирок буде на розгляд суду. Але на таку пропозицію потерпілі не погодилися:

«Після останнього суду до мене підійшла людина, яка представилася “їхньою стороною” й почала говорити, що обвинувачувані вже компенсували частину моральної шкоди. Пропонували компенсувати ще півмільйона. Після цього до моїх знайомих почали звертатися їхні представники й розповідати різні історії. Такі речі – це втручання в справу сторонніх осіб та зовнішній тиск».

Тож потерпілі протягом чотирьох років розгляду справи в суді не змінюють свою позицію: задоволення цивільного позову й максимальний вирок для Прядка й Усенка.

(Фото – poltava.to)

«Кривавої арки» могло не бути

Нині Олександр Коба працює підприємцем у сфері IT. За його словами, для нього досі є загадкою дії охоронної фірми «Скорпіон-2016»:

«Навіщо бити людей ножами на смерть за незаконну забудову? Щоби залякати? Я досі цього не розумію. Дії поліції для мене теж залишаються загадкою. Звісно можна будувати гіпотези й теорії. Але це лише версії. Одним словом – арки могло не бути».

Коба каже, якщо сторона обвинувачуваних не визнає свою провину, то через суд може подати позов про відновлення слідчих дій та попросити суд повернути виплачену частину морального відшкодування:

«Наша позиція незмінна, бо ця справа стала для нас прецедентом: чи можна в Україні охоронцям різати людей за незаконні забудови?».

Нагадаємо, що хронологію конфлікту навколо арки «Газетний ряд» можна прочитати за посиланням.

Обкладинка та інфографіка Дарії Муращенко