Раніше День міста у Полтаві відзначали 23 вересня. Цю дату радянська пропаганда визначила як день визволення Полтави. Лише за понад 50 років полтавці ставлять собі запитання: чи справді місто стало вільним у 1943 році? Німецькі нацисти тоді відступили, проте на зміну одному режиму прийшов інший – комуністичний.
Як результат, Полтава зробила крок назустріч очищенню від нав’язаних пропагандою свят та вперше відзначає День міста 29 червня. Це – дата першої згадки про місто в Іпатіївському літописі. Через десятки років місто повернулося до традицій та відновило початкову дату святкування, але вже за новоюліанським календарем. Її обрали містяни під час електронного голосування.
Більше про 29 червня як визначну дату в історії міста, розвиток Полтави як поселення та історію святкування Дня міста ЗМІСТу розповів директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та кандидат історичних наук Олександр Супруненко.
«Переїхав Ворскол коло Лтави»: що відомо про першу згадку Полтави в Іпатіївському літописі і як в ці часи жило місто
Цього дня князь Ігор Святославич під час походу перетнув Ворсклу біля Лтави й це закарбували в Іпатіївському літописі. Подія відбулася 1174 року у Петрів день, який раніше святкували 12 липня.
У битві під Переяславом князь Ігор розбив військо половецьких ханів Кончака і Кобяка. Літописець стверджує, що «на Петрів день Ігор Святославич, зібравши війська свої, поїхав у поле за Ворскол і стрів половців, які тут підстерігають язика. Він захопив їх, і розповів йому колодник, що хани Кобяк і Кончак пішли до Переяславля. Ігор тоді, почувши це, поїхав супроти половців і переїхав Ворскол коло Лтави, йдучи до Переяславля».
Щодо походження назви Полтави, то у дослідників є кілька варіантів:
- можливо це похідне слово від слов’янських слів «огорожа», «огороджене парканом місце»;
- це традиційне найменування поселень за назвою місцевості – струмка Лтави, який є правою притокою Ворскли.
Від назви урочища назвали й поселення по Олтаві, а від «усічення» цього позначення виникла назва «Полтава». А річку поряд назвали Полтавкою. Проте в Іпатіївському літописі чітко не зазначили, чи то місто було, чи урочище.
Ця згадка свідчить про те, що поселення на місці сучасної Полтави уже тривалий час існувало. Олександр Супруненко говорить, що проведені за останні 30 років археологічні дослідження дозволяють зробити висновки, що Полтаві не менше 1 тис. 200 років. Нині вона навіть належить до переліку найдавніших поселень Східної Європи.
Полтава пройшла шлях від села до міського поселення. Отже, як міське поселення, вона мала укріплення. Перші укріплення міста у давньоруський час існували від літописних сіверян і з'явилися вони приблизно у 9 столітті. Відомо, що ці споруди займали невеликий шматок Іванової гори, де нині розташований символ Полтави – Біля альтанка.
З часом цю ділянку неодноразово перебудовували: її перебудовою займалися у козацьку добу, зрізали частину ґрунту для будівництва альтанки, а у часи Другої світової війни там розміщувалися зенітна артилерія. Саме це призвело до знищення укріплень, які залишилися. Також Полтава мала ще одне укріплене городище на Миколаївській гірці, де нині знаходиться однойменна церква.
Ці два укріплені осередки на Іванівській горі та Миколаївській гірці об’єднував або оточував великий посад. Це було селище, площею понад 60 га. Воно займало частину Інститутської гори, Миколаївську гірку, простір навколо Мазурівського Яру (сучасний район вул. Небесної Сотні) та Іванову гору. Фактично, територія до сучасного краєзнавчого музею була освоєна людьми.
Отже, Полтава була доволі великим поселенням і, ймовірно, була осередком сотні Переяславського князівства. Вона також виконувала торгово-економічні функції щодо постачання і торгівлі продуктами сільського господарства для цього району Переяславської землі.
Історія святкування Дня міста в Полтаві
Олександр Супруненко говорить, що День міста – це давня європейська традиція щодо першої згадки про те чи інше поселення:
«Фактично ми виходили з того, що Полтава була городищем та укріпленим поселенням і літописна згадка про це найбільше підходила для святкування».
Проте на вибір містян був і варіант святкування Дня міста у день надання Магдебурзького права – 5 вересня. Його надали місту в 1650-х роках, але як міське поселення Полтава згадується в документах Речі Посполитої на близько 10 років раніше. Отже, уже тоді місто управлялося своєю ратушею, своїм магістратом і мало всі ознаки пізньо-середньовічного міста Польсько-литовської держави.
День міста традиційно від 1970-х років відзначали у день першої літописної згадки про Полтаву – 12 липня (за юліанським календарем). Уперше масштабне святкування провели 1974 року. 12 липня того року припало на п’ятницю, тож відзначали 800-річчя міста три дні, а всі урочистості перенесли на неділю 14 липня.
Під цю подію «підігнали» й офіційне відкриття стадіону «Ворскла» 14 липня, а також відкриття фонтану біля тодішнього кінотеатру Котляревського. Народні гуляння, салют і розвішені по усьому місту плакати й банери на честь 800-річчя свідчили про те, що святкування було масштабним. Проте відтоді про День міста в липні не згадували до 1990-х років.
У 1999 році міська влада прийшла до рішення святкувати День міста 23 вересня. Тодішній очільник Полтави Анатолій Кукоба та міськвиконком вирішили об’єднати 12 липня та 23 вересня, аби зберегти бюджетні кошти.
Принаймні, таким було офіційне пояснення: буцімто, День «визволення» Полтави від німецьких нацистів святкували дуже масштабно та урочисто, а подвійні витрати місту були не потрібні. Олександр Супруненко говорить, що це рішення був гарним для збереження коштів, проте історично неправильним.
23 вересня – не звільнення, а початок нової окупації. Чому ця дата не може бути Днем міста і чи варто її відзначати
У радянські часи 23 вересня зробили великим святом «освобождєнія» та вшанування червоної армії, яка «вигнала» німецьких нацистів з міста. І про те, що окупація не завершилася, люди почали усвідомлювати через півстоліття. Нині точно можна сказати, що навіть після вигнання нацистів Полтава залишилася окупованою, проте вже комуністами.
Нині декомунізаційне законодавство ввело у правовий обіг поняття «вигнання» – на думку істориків, коректне і науково виважене. Саме його вирішили використовувати задля позначення дня, коли нацистські окупанти залишили Полтаву.
«23 вересня можна відзначати як день вигнання гітлерівських окупантів і досить кулуарно. Це вже не свято, це просто дата, яку ми повинні іноді історично згадувати. А святкувати її, чи ні, вирішує кожен», – говорить Олександр Супруненко.
То чому ж 23 вересня не може бути днем міста? Бо це ілюзія визволення, яку протягом десятиліть радянська пропаганда нав’язувала полтавцям. Тож якщо не хочете святкувати прихід комуністичної окупації до міста – відзначайте 29 червня. Адже ніщо не може дати більш точних аргументів, аніж історія.
Обкладинка Катерини Василенко
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки
