Онлайн-навчання через війну забирає у дітей на Полтавщині «живе» спілкування та навички роботи в команді. Як наслідок, в області фіксують зниження рівня засвоєння матеріалу й зростання рівня тривожності серед учнів. Також діти усе частіше звертаються до інтернету в пошуках відповідей навіть на найпростіші запитання, а школи мають усе більший запит на безпеку.
У таких умовах якісна освіта на четвертому році повномасштабної війни – серйозний виклик. Проте учителі Глобинського ліцею про це забувають, щойно бачать своїх учнів. Зірвані повітряними тривогами уроки і втома стають невидимими, коли у школі їх зустрічають діти, які й стали їхньою мотивацією продовжувати навчати навіть влітку.
У травні та червні цього року Глобинський ліцей брав участь у програмі «Освітній Суп» від громадської організації «Навчай для України». У його межах вчителі державних шкіл Полтавської та Дніпропетровської областей проводили для дітей безкоштовні додаткові офлайн-заняття з тьюторинговим підходом. В основі цієї методики – щире бажання навчити дітей вчитися та підтримати не лише академічно, але й емоційно.
У чому секрет «Освітнього Супу» на Полтавщині, ЗМІСТ у партнерстві з «Навчай для України» розпитували учителів ліцею та регіонального координатора проєкту.
Освітні втрати на Полтавщині: масштаби проблеми
Серед проблем та викликів, з якими найбільше зіштовхуються протягом навчального року діти, головним є накопичувальний ефект. Усе розпочалося з часів пандемії коронавірусу, а згодом посилилося й повномасштабною війною. Регіональний координатор програми Володимир Лисогор каже, що більшість закладів перейшли на дистанційне навчання і лише частина шкіл Полтавщини повернулася в офлайн. Це не могло не вплинути на рівень якості освіти.
З досвіду вчителів Полтавщини, формат онлайну призводить до більших соціальних та емоційних втрат. Предметні знання страждають, бо діти продовжують втрачати матеріал протягом навчального року. На це впливають й повітряні тривоги та необхідність спускатися в укриття. І вчителі, і діти, і батьки розуміють, що так далі не може продовжуватися, тож необхідні зміни або нові проєкти, що зарадять у ситуації.
Так виник запит на проєкти на кшталт «Освітнього Супу» (від словосполучення «освітній супровід»). Програму реалізує громадська організація «Навчай для України» за підтримки ЮНІСЕФ в Україні та за фінансування Глобального партнерства заради освіти (GPE). До неї долучилися 15 навчальних закладів Полтавщини. Кожна школа могла обирати зручний для них формат участі, адже програма припала на кінець навчального року. Освітяни враховували зручність як для вчителів, так і для дітей:
«Наша команда цінує партнерство із кожною із шкіл. Учителі, які беруть участь у програмі, їх просто не зупинити. Ось уявіть: кінець навчального року, канікулярний час, відпустки, а вони навчаються і навчають. Саме вчителі створюють таке середовище, в якому діти зростають і надолужують освітні втрати, долають їх», – каже Володимир Лисогор.
У межах програми учні та вчителі працювали за моделлю win-win. Діти отримали можливість надолужити освітні втрати, а вчителі – знайшли зони для зростання та доповнення зарплатні, отримуючи нові інструменти та навчальні матеріали. Заступниця директора з навчальної роботи Глобинського ліцею №5 Наталія Шварц каже, що до старту проєкту троє їхніх вчительок отримали ґрунтовну підготовку в межах «Освітнього Супу»:
«Практична направленість цих тренінгів для вчителів була дуже корисною. На навчаннях нам показали нові методики, яких ми раніше не використовували».
Особливість тьюторингового підходу полягає у зміні мислення самих вчителів. Він дає можливість зблизитися з дитиною й акцентує не тільки на важливості процесу навчання, а й на покращенні софт скілів учнів.
Коли програму тільки-но запустили у Глобиному, діти неохоче поставилися до додаткових занять. Володимир Лисогор пригадує, що на початку ініціативу проявляли батьки, але вже після перших візитів до ліцею усе змінювалося. У чому ж секрет успіху?
«Нас мотивують не гроші, а моменти, коли діти влітку біжать до школи»
Одразу троє глобинських учительок кажуть, що в їхньому ліцеї «Освітній Суп» закипів дуже швидко. Діти, яких батьки ледь не змушували відвідувати додаткові заняття, згодом не хотіли з них йти.
Ба більше – цей проєкт мав новизну і для вчителів. Насичена програма й нестандартний формат роботи зробили свою справу, говорить учителька математики Іванна Мамон:
«Учні звикли, що всі сидять по рядах за партами й підіймають руку для відповідей. Ми більш лояльно поставилися на цей час до формату і зробили навчання креативнішим. Це вимагало і від нас вміння організувати зовсім інший навчальний процес з тьюторськими інструментами».
Попри креативність процесу і місце для розвитку, вони зіштовхнулися й з труднощами, які повʼязані з безпекою. Під час повітряних тривог дітям, які влітку більше налаштовані на відпочинок, складно швидко організуватися і спуститися в укриття.
Як змотивувати учнів навчатися влітку: досвід вчителів Полтавщини
У центрі проблеми освітніх втрат лишаються діти. Проблеми із засвоєнням матеріалу залежать тепер не лише від методики вчителя, а купи супутніх факторів та рівня втоми від умов навчання в розпал війни. Наслідки цього можуть вплинути на долю цілого покоління.
Учні Глобинського ліцею не стали винятком, тож ідею навчатися влітку, коли всі уже пішли на канікули, спершу сприйняли обережно. Аби зацікавити їх додатковими заняттями, знадобилися сучасні інструменти та підходи, що перетворили надолуження освітніх втрат на процес, від якого отримали задоволення і діти, і вчителі.
Іванна Мамон каже, що їхньому педагогічному колективу вдалося відчути зміни у собі. Позашкільний освітній проєкт дозволив «бігти не спринт, а марафон». Вчителі змогли розподіляти навантаження більш рівномірно й без хвилювань, що все мають осягнути за 45 хвилин. Концепція тьюторства, яку реалізували у Глобинському ліцеї, полягала в освітньому супроводі, що не завжди доступний у звичному розкладі вчителя:
«Є стандартний шаблон, що все тримається на вчителеві. Потрібно підготувати матеріал на 45 хвилин, де у нас є конкретні цілі та задачі. Але у тьюторингу все більш розслаблено. Діти не женуться за оцінками й це, як на мене, найголовніше, бо нашим завданням, як тьюторок, було розкрити дитину не стільки з навчального боку, як з емоційного та особистісного», – додає Дарія Карпенко.
Для Оксани Хмельницької особливою мотивацією стало зацікавлення дітей і постійні запитання про те, чи робитимуть вони певні вправи й чи матимуть рефлексії. Це був знак, що їй вдалося сповна застосувати отримані знання й досвід Нової української школи:
«А сьогодні будуть криголами? А яку картинку ви приготували? Так розпочиналися мої ранки. Діти чекають, що я приготувала для них сьогодні. Для нас, вчителів, така цікавість – теж новинка».
На рівень освіти у маленьких містах та селах Полтавщини також впливає нестача кадрів, що охопила й школи. Наталія Шварц каже, що середній вік вчителів їхньої школи сягнув 55 років. Щоб залучати нових й молодих вчителів у школі обрали стратегію професійної свободи і залучення цікавих проєктів. «Освітній Суп» для них став змогою змотивувати колектив до покращення професійного рівня. Хоч програма мала велике навантаження, стимулювати участь вчителів у ньому допомагали й самі діти:
«Значно важливішою, аніж оплата, була можливість спробувати себе в цьому форматі. Ми старалися з першого дня налаштувати увесь процес. Головне, щоб у дітей горіли очі», – говорить Дарія Карпенко.
Обкладинка Анастасії Геть
Фото ГО «Навчай для України»