Готелі Полтави. Історія старовинних будівель, що приймали гостей міста

Готелі Полтави були і лишаються візитівкою міста, проте останнім часом у Полтаві з новими закладами все складно. Готель «Голд» досі не приймає відвідувачів з ризиком опинитися в руках рейдерів, а гостинний дів на вул. Соборності, 35б майже два десятиліття лишається довгобудом. Вивіски на будівлі готелю «Київ» стали міською проблемою, а майбутня забудова під «гостинність» загрожує знищенням історичної спадщини.

Свого часу саме готелі відіграли важливу роль у розвитку Полтави. Особливо, на початку XX століття, коли місто активно розвивалося як торгівельне й культурне. Для тимчасового проживання приїжджих у центрі міста зводили готелі та будинки з мебльованими кімнатами.  Відомо, що під час активної роботи Іллінського ярмарку місто приймало чимало торговців й підприємців. Місцеві жителі заробляли на здачі житла в оренду, що приносило їм значний додатковий дохід.

Якщо на початку століття в Полтаві діяло лише кілька готелів і п’ятнадцять будинків із мебльованими кімнатами, то вже до 1911 року їхня кількість зросла вдвічі й більше, ставши невіддільною частиною міського життя та торгівельної інфраструктури.

Серед найвідоміших – готель «Театральний», «Європейський», «Грандь Отель» й готель Воробйова, про які ЗМІСТ розповідає далі в матеріалі. 

Будинок, в якому у XX столітті розміщувався «Театральний», збудували в 1897 році за проєктом Олександра Ширшова. Архітектор працював у 1898–1902 роках на посаді земського архітектора міста, а згодом переїхав до Харкова. У 1920-х роках зазнав репресій.

Саме йому належить перший проєкт будинку Полтавського губернського земства – надалі на його основі звели відому споруду за проєктом Василя Кричевського. Серед найвідоміших робіт архітектора в Полтаві – будівлі державного та земельного банків, губернського акцизного відомства та товариства взаємного кредиту.

Будинок, в якому розміщувався «Театральний», розташований на вул. Соборності, 19, де на першому поверсі відділення працює «Південного банку». Збудований у стилі французького ренесансу з двома та одним цокольним поверхом.

Фасади будівлі поділені на поверхи горизонтальними смугами, а стіни мають рельєфну обробку. На першому поверсі – високі вікна з простим оздобленням і підвіконними карнизами. Вікна другого поверху прикрашені декоративними елементами у формі трикутників і напівкругів. Завершує будівлю виразний карниз із декоративними виступами. Спочатку там розміщувався Державний банк. 

Під час революції банк продовжував працювати. Відомо, що комісаром у Державний банк від більшовиків призначили Сергія Мазлаха. Проте в лютому німці приєдналися до війська Центральної Ради та висунули ультиматум, аби росіяни покинули місто якнайшвидше. Комісар отримав в Державному банку 2 млн рублів та відправив їх до Києва на вимогу Революційного комітету більшовиків. 

Після того як стало відомо, що німецько-українське військо закріпилося на станції Ромодан, Сергій Мазлах вивіз з банку всі цінності та папери, що залишилися. З березня банк закрили, як і більшість фінансових установ у Полтаві. Так тривало до остаточного завершення революції, а згодом там розмістили профспілкові організації.

У 1937 році до будинку добудували ще одне крило й розмістили там обком комуністичної партії. Під час Другої світової війни, як і більшість будівель в центрі міста, будівля зазнала руйнувань та потребувала відновлення.

У 1952 році там нарешті розмістили готель «Театральний». Щоправда, спочатку той мав назву «Полтава». У радянський період в готелі нерідко зупинялися артисти. Наприклад, в коментарях «Старої Полтави» згадують, що комедійний дует «Штепсель та Тарапунька» під час гастролей селилися саме тут. Також називають імена інших музикантів – Вольфа Мессінга, Миколи Щукіна та Єфрема Флакса. Коли в СРСР дозволили приїзд іноземців, тих також часто розміщували в номерах цього готелю. 

Зі здобуттям Україною незалежності будівлю приватизували, а її власниками наразі є ТОВ «ПАФ Гарант», «ТВК Крайт» та «Полтава-Банк». ЗМІСТ раніше писав, що рішенням суду від 7 квітня 2025 року власники мусили укласти охоронний договір на пам'ятку, аби захистити від руйнування чи перебудови. Охоронний договір міститиме акт технічного стану пам'ятки, опис культурних цінностей і предметів пам'ятки, технічний паспорт, план пам'ятки і її територій й паспорт пам'ятки. 

На вул. Соборності, 29 розташований будинок, де наприкінці ХІХ століття працював відомий «Грандь Отель». У різні роки приміщення використовували не лише для проживання гостей міста, а й для потреб комерційного училища.

Ймовірно, будівлю збудували коштом купця 1-ї гільдії Абрама Варшавського – відомого підприємця, фінансиста й мецената. Абрам Варшавський народився у 1821 році в Полтаві, а з початку 1860-х років переїхав до Петербурга. Він брав активну участь у будівництві залізниць у 1860–1880-х роках, пропонуючи інженерні та фінансові рішення, що значно зменшували вартість робіт. За свої заслуги отримав високі звання, нагороди та спадковий статус почесного громадянина.

Варшавський був відомий і як благодійник: підтримував навчальні заклади, громадські ініціативи, а також активно відстоював права євреїв у Російській імперії. Значні кошти він жертвував на розвиток єврейських освітніх та соціальних установ, був одним із діячів єврейської громади Петербурга.

Будівля комерційного училища перетворилася на готель, коли її придбав полтавський купець Ілля Гінсбург. За його ініціативи споруду перебудували. На другому поверсі відкрився готель «Грандь» із різноманітними номерами, а на першому запрацювали ресторан та інші комерційні заклади.

Після завершення Першої світової війни та подій Української революції радянська влада націоналізувала майже все приватне майно місцевих купців і підприємців. Така доля спіткала й «Грандь Отель». Будівлю відібрали у власників, але заклад ще деякий час продовжував працювати під контролем більшовицької влади.

Друга світова війна завдала будівлі «Грандь Отелю» значних руйнувань. Бойові дії та пожежі не оминули центр Полтави, тож готель Гінсбурга постраждав разом з іншими історичними спорудами. Пожежі знищили дерев’яні міжповерхові перекриття, дах і значну частину внутрішнього оздоблення.

Після завершення війни будівлю відновили, але водночас надбудувавши ще один поверх.

На початку 1950-х років колишній «Грандь Отель» мав вигляд триповерхової будівлі в класичному стилі: два верхні поверхи займали житлові квартири, а нижній залишався комерційним – там працювали крамниці «Укркоопторгу». Так будівля існувала до розпаду СРСР і відновлення незалежності України у 1991 році.

Сьогодні пам’ятку використовують переважно для офісних приміщень, крамниць та ресторанів. Водночас, близько десяти років тому, з даху будівлі зняли автентичні парапетні решітки в модерному стилі й замінили їх спрощеною огорожею. У 2024 році через суд власників будівлі зобов’язали укласти охоронний договір на пам’ятку архітектури з Департаментом культури, – про це детальніше в іншому матеріалі ЗМІСТу. 

Будинок входить до переліку пам’яток архітектури місцевого значення, а у 2021 році його внесли до списку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Наразі споруда перебуває у спільній власності кількох суб’єктів: ТОВ «Причал», споживчих товариств «Леол» та «Кооппродукт-ПЛ».

Попри офіційний статус і наявність власників, тривалий час будівля залишалася без належного правового захисту від можливого знесення чи перебудови. Суд став на бік держави та задовольнив позов, зобов’язавши власників підписати охоронну угоду. 

Розташований у центральній частині Полтави на вул. Преображенській, 4 (нині це вул. 1100-річчя Полтави). Наприкінці ХІХ століття цей район активно забудовували прибутковими будинками, готелями та так званими «мебльованими кімнатами», що відповідало новим потребам міста, яке швидко розвивалося. Сам готель Воробйова, зведений у стилі неокласицизму, належав домовласнику Воробйову і був одним із небагатьох закладів для приїжджих.

Найбільшу відомість готелю приніс червень 1900 року. З 18 по 21 червня тут зупинялися австрійський поет Райнер Марія Рільке та німецька письменниця і філософиня Лу Андреас-Саломе. Вони прибули до Полтави поїздом із Кременчука, а згодом вирушили далі до Харкова з Південного (тоді Харківського) вокзалу. Перебування в Полтаві та навколишніх селах справило на Рільке сильне враження. Разом із Лу Андреас-Саломе вони відвідали Горбанівку та Нижні Млини – ці поїздки детально зафіксовані в її щоденнику.

Саме під впливом подорожі Полтавщиною Рільке створив низку поетичних творів, зокрема «Стоїть в селі хатина одинока», «Карл XII їде по Україні», «Пісня про справедливість».

Зі спогадів полтавців відомо, що в другій половині XX століття будівля колишнього готелю Воробйова отримала більш буденне призначення. У 1960-х роках тут працювали каси кінотеатру імені Івана Котляревського, де містяни купували квитки на фільми. У цьому ж приміщенні розміщувалися каси «Аерофлоту» й тролейбусного управління. Крім того, у будівлі діяла диспетчерська тролейбусів, звідки координували рух міського електротранспорту.

Сьогодні колишній будинок готелю зберігся, хоча й зазнав перебудов, і використовується як житловий. На першому поверсі розташовуються крамниці.

Одним із відомих готелів Полтави, що збудований на початку XX століття. Розташовувався на розі сучасних вулиць Стрітенської та Небесної Сотні навпроти зупинки «Театральна». У різні періоди він змінював назву, тому в радянський час був відомий як готель «Перше травня» (з 1920-х до вересня 1941 року). Під час Другої світової війни, ймовірно, не використовувався.

Під час відступу німецьких військ у 1943 році будівлю, як і значну частину центральних вулиць Полтави, зруйнували У 1947 році готель відновили з надбудовою третього поверху, зберігши стилістичні риси первісної споруди.

З 1950-х та до сьогодні використовується як житлова будівля, а на першому поверсі працюють крамниці, кав'ярні та інші комерційні заклади.