За 9 кілометрів від центру Полтави знаходиться сміттєзвалище, де постійно виникають пожежі. Його розмір перевищує усі дозволені норми, туди понад півстоліття завозять сміття з Полтави. За кілька сотень метрів від величезної гори сміття розташоване село Макухівка, мешканці якого потерпають від систематичних задимлень.
Загоряння у глибинах сміттєзвалища триває місяцями. Кілька тижнів тому ситуація у Макухівці різко погіршилася: село стояло у диму, а на поверхні звалища здійнялася пожежа. За словами місцевих, комунальники ігнорували факт загоряння та не намагалися щось з цим зробити, а працівники ДСНС не могли загасити пожежу. Через це мешканці села звернулися зі скаргами до депутатів Полтавської міської ради.
Після цього влада виділила гроші для пересипання звалища спеціальною сумішшю. Пізніше комунальники закупили пісок та почали пересипати територію звалища. Нині село уже не таке задимлене, як раніше, але має ще чимало проблем, які намагаються долати жителі Макухівки.
У цьому матеріалі ЗМІСТ розповідає про проблеми, з якими зіштовхують місцеві, які живуть в умовах існування небезпечного диму, смороду та непридатної для пиття води через сміттєзвалище.
Часті задимлення
Влада – мешканка села та підприємиця, яка займається медичною технікою. Останні 4 роки загоряння на звалищі виникають постійно. Крім цього, часто бувають випадки, коли село повністю занурюється в дим. Востаннє таке масштабне задимлення спостерігали у переддень нового року. Місцевих частково рятує сосновий ліс, що росте довкола села. Дерева відфільтровують дим, але навіть це не рятує під час великих пожеж.
«У нас живе багато сімей з маленькими дітьми, з ними треба часто гуляти на свіжому повітрі, а ми такого собі дозволити не можемо. … Мабуть, якби не цей сосновий ліс, то ми б давно задихнулися від цього нескінченного диму», – говорить жінка.
Ще одна місцева мешканка Олена говорить, що від диму страждає не тільки Макухівка, а й прилеглі села і Полтава:
«Моя донька навчається у художній школі для обдарованих дітей у Полтаві, раніше це була школа-інтернат. Тоді на сміттєзвалищі здійнялася пожежа і мою дитину тиждень не випускали на прогулянки через дим».
Олена каже, що найбільше від пожеж страждають села Макухівка і Вовківка, а в місті дим може сягати до району Левада.
Після часткового пересипання звалища ситуація покращилася, бо немає такого сильного задимлення, як це було раніше. Попри це, на сміттєзвалищі помітні невеликі локальні загоряння, які доводиться ліквідовувати рятувальникам.
«Мені досі не зрозуміла ситуація чому нам потрібно було йти в міську раду і бити на сполох, якщо пожежу можна було загасити за 5 днів», – каже Влада.
Мешканка села Олена говорить, що рятувальники та працівники КАТП-1628 зважають на ситуацію тільки тоді, коли вона вже критична і місцеві починають скаржитися:
«Я особисто телефонувала в 101, вони мені говорили, що машина працює. Я виходжу глянути як вона працює – машини немає. А якщо і є, то на 7 місць загоряння приїжджає одна пожежна машина, в якій за 6 хвилин закінчується вода. Рятувальники починають гасити пожежу, потім приїжджають сміттєвози, вивантажують сміття і воно знову займається».
У 2021 році жителі Макухівки також намагалися вплинути на ситуацію виходили на мітинг та перекривали дорогу сміттєвозам. Зараз вони теж готові це зробити, але не можуть через війну. Жінки кажуть, що їхні односельці також помічають непорядність з боку комунальників, бо вони засипали звалище лише з боку міста:
«Три місяці це все горить. Комунальники почали пересипати зі сторони міста, а зі сторони села залишили. Після цього все сміття почало сипатися у бік Макухівки, подеколи навіть на дорозі воно валялося та заважало машинам», – каже Олена.
Непридатна для пиття вода
Після кількох десятків років існування сміттєзвалища біля нього утворилося фільтратне озеро площею понад гектар. У глибинах звалища перегнивають органічні рештки та предмети, які містять метали. Потім працівники ДСНС заливають їх водою під час гасіння пожеж і внаслідок цього утворюється специфічна рідина, яка стікає в озеро. Ця надзвичайно отруйна речовина потрапляє у ґрунт та воду, тому остання стає непридатною для споживання. У місцевих є два виходи з ситуації, що склалася: купувати питну воду, або ставити дороговартісні фільтри, які зможуть частково її очистити:
«Також можна зробити аналіз води. Це потрібно, аби виявити, що потрібно прибрати. Однак фільтрів, які б змогли прибрати всю “таблицю Менделєєва”, яка знаходиться у тій воді, просто не існує», – каже Влада.
Через якість води страждає й сантехніка, яку подекуди необхідно замінювати. Вода утворює осад брудно-абрикосового кольору, якого складно позбутися. Крім цього, вода потрапляє у грунт і отруює його.
Також у Макухівці є водозабірна колонка. Якість води там краща, аніж з крану, але й вона не надто підходить для постійного споживання. Воду з колонки селяни використовують у крайньому разі.
Небезпечні хвороби
Частина макухівців мешкає тут з народження. Деякі з них дихають димом від пожеж на звалищі з дитинства і це впливає на їхнє здоров’я. Висока концентрація пилу, бруду, сажі та диму у повітрі можуть спричиняти захворювання, які пізніше переростають у хронічні. До таких хвороб належать: астма, рак, хронічний бронхіт та хвороба легень. Також забруднене повітря підвищує ризики серцево-судинних захворювань.
«Моя мати з дитинства страждає від хронічного бронхіту, а покійний сусід помер від раку дихальних шляхів. Таких випадків по селу багато. Це не дивно, адже ми постійно дихаємо цим забрудненим повітрям», – каже Олена.
Ймовірність пожежі
З початком загорянь на сміттєзвалищі над селом нависла небезпека пожежі, адже через вітряну погоду вогонь може перекинутися на ліс, а потім і на хати. Влада говорить, що через такі ризики хвилюється за свій будинок, який може бути пошкоджений під час пожежі:
«Пожежі на звалищі – це не та ситуація, яка не може бути контрольованою. Її можна приборкати і треба це робити. Люди не повинні покидати свої домівки через недбале ставлення комунальників та міської влади до своєї роботи. Повірте, коли дивишся на цю гору сміття, пожежні машини здаються іграшковими».
Натомість Олена каже, що ніколи не думала покидати село, адже вірить у його світле майбутнє. Однак дещо у баченні майбутнього жінки зайве і це – сміттєзвалище:
«Якби не звалище, то все було б добре. У нас тут природа, річка поряд, ліс, тут прекрасне місце. Через це ми прагнемо, щоб його закрили, бо там вже навіть немає місця для того всього сміття».
Підсумок
Нині полтавське КАТП-1628 пересипає звалище спеціальною сумішшю, щоб позбавити людей від задимлення. Комунальникам вистачить 1-2 місяці, щоб опрацювати всю територію звалища. Це допоможе контролювати ситуацію та запобігати пожежам, але не розв'язує проблему глобально.
Незаконне існування сміттєзвалища поблизу Макухівки може припинити будівництво сміттєпереробного заводу з кількома циклами виробництва. Першими кроками у цьому мають бути закриття і рекультивації міського сміттєзвалища та пошук земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу в Полтавській громаді.
Спонукають до розв’язання цієї проблеми й західні партнери. До прикладу, торік північна екологічна фінансова корпорація виділила 40 тис. євро на техніко-економічне обґрунтування. Завдяки цьому визначать завод з якою технологією будуватимуть під Полтавою:
- пряме спалювання несортованого сміття. Nefco пропонують технологію прямого спалювання з опрацюванням подачі температурних режимів, створення когенерації, яка виробляє електроенергію;
- спалювально-сортувальний. Потребує значніших витрат, бо до цього підприємства потрібно ще одне, яке сортуватиме сміття і подаватиме на спалювання оброблене. Потім відбувається сортування залишків на метал, скло та інші матеріали для подальшого використання.
І все, чого не вистачає для відмови від сміттєзвалища – політичної волі та рішучих кроків в екологічній галузі, на які так довго чекає громада.
Випущено за підтримки ERIM - Equal Right & Independent Media
