«Курінь смерті», більшовики й тривога. Як Полтава пережила 1919 рік

Сьогодні Полтава відзначає 105-ту річницю проголошення Акту Злуки – день, коли українські землі об’єдналися в єдину державу. День Соборності вдруге під час великої війни. 

Об’єднання заходу й сходу, перше проголошення української державності, урочистості в Києві – цілком звичний асоціативний ряд ледь не кожного українця, який зі школи пам’ятає про день проголошення Акту злуки. Проте в Полтаві цього дня було зовсім не радісно – за кілька днів до події місто вдруге захопили більшовики.

Говорять, що полтавці про проголошення Акту злуки навіть не знали: місто уже «зачервоніло», а місцева преса проігнорувала подію. Про це свідчать й записи полтавців, які понад 100 років тому жили в більшовицькій окупації.

У матеріалі ЗМІСТу до Дня Соборності відтворюємо ключові події початку 1919 року за щоденником полтавського лікаря Олександра Несвіцького та виданням «Полтава: книга для туристів».

Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення  незалежності УНР 1918 року та рівно за рік – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу.

Українська революція, напад більшовицької Росії та переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу дали свої результати й дозволили пришвидшити процес здобуття самостійності. Революційні події на Наддніпрянщині дали поштовх піднятися й підавстрійській Галичині: після розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали шанс на самовизначення.

1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин, після якого проголосили Західноукраїнську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Галицька делегація вирушила на зустріч із гетьманом Скоропадським, який пообіцяв допомогти галичанам у боротьбі з поляками.

Утім у цей час владу в Україні перебрала Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками. Тож 1 грудня 1918 року у Фастові представники УНР і ЗУНР підписали Передвступний договір між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР в Івано-Франківську прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії УНР про злуку із ЗУНР:

Полтава ж цього часу переживала більшовицьку окупацію. Усього за кілька днів до проголошення Акту злуки у місті вдруге встановили «червону» владу.

Після шістнадцятигодинного бою з петлюрівцями 19 січня більшовики зайняли місто. У Полтаві встановили комендантську годину, а містом роз’їжджав славнозвісний «курінь смерті».

Свавілля та розбої в окупованому місті у своєму щоденнику описав полтавець Олександр Несвіцький. Тоді він очолював першу радянську амбулаторію в Полтаві, наступницею якої є сучасна Полтавська обласна лікарня імені Миколи Скліфосовського. Ось як згадував 1919 рік міський медик:

Євреї перефарбовують білі тканини у блакитний та жовтий кольори і продають на прапори по 100 руб. аршин. Помер Микола Володимирович Биков, племінник Гоголя, одружений із онукою Пушкіна.

Відправлення Феофана (ред. єпископ Полтавський) відстрочили на 2 тижні. Вбили на вул. Олександрівській о 18 годині вечора Анатолія Петровича Богомолова, голову правління споживчого товариства. Чутки, що Харків зайнятий більшовиками, а станція Лозова – добровольцями. Серед Директорії розлад, Винниченко бажає єднання з більшовиками, Петлюра проти цього. Хто розпоряджається нами? Директорія, Винниченко, Петлюра, більшовики, Махно?

Днями пограбували на Заміській вулиці гласного Івана Петровича Криницького. Чутки, що більшовики відступають від Харкова.

Мітинг із приводу єврейських погромів у Львові. Німці потроху залишають Полтаву, йдуть на батьківщину невеликими партіями. Продають речі свої та коней досить дешево – по 250 руб.

Щоби не дісталися українцям, німці розстрілюють свої снаряди. Біля млина Молдавського та на Павленківській площі знайшли трупи чотирьох убитих.

Містом роз'їжджає «батальйон (курінь) смерті», свого роду польовий суд. Його мета - охорона міста від грабежів та вбивств.  Заборонили ходити містом після 12 години.

Голова губернської земської управи, губернський комісар Чижевський та член губернської земської управи Товкач поїхали до Києва порадитись, що робити у разі наступу більшовиків.

Тривожний настрій у місті, зважаючи на чутки абсолютно суперечливі. За одними – більшовиків розбили біля Водяної та Люботина, за іншими – вони рухаються до Полтави і вже пройшли Люботин. Нічого не зрозуміло.

За чутками, Болбочан розбив більшовиків під Люботином і бігли вони на Лебедин. Потяги з нестачі палива йдуть неохайно: із Києва до Полтави 2-3 доби. По дорозі поїзд зупиняється, доки у сусідньому лісі не нарубають дров для топки паровоза.

Ходити ввечері містом через грабунки небезпечно. Мешканці звечора сидять по хатах.

Чутки, що більшовики вже біля станції Божкове. Війська українські залишають місто, посилили їхній рух вулицями.

У Полтаві оголосили воєнний стан, пізніше 10 години не можна бути на вулиці. Наказ Болбочана про відібрання та здачу зброї протягом 5 днів. Загроза розстрілу за зберігання. Губернський староста Чижевський мешкає у вагоні. Вчора був у Полтаві Болбочан. Очікують на прихід більшовиків з Божкова.

Чутки, що Клембовський іде на Полтаву не з більшовиками, а з добровольцями. Усі магазини закрили. Бояться пограбувань. Полтавський Земський банк закрили, він евакуюється до Києва. Українці залишають місто.

Увесь день у тривозі. Оточений млин Ейзлера на вулиці Куракінській. До Київського вокзалу нікого не пропускають, на вокзалі йде грабіж, чути постріли. Ходять чутки, що з сіл йдуть до міста банди з метою пограбування. Чути окремі гарматні постріли.

Вчора петлюрівці мали намір залишити Полтаву. Оголосили від Військово-революційного комітету про повалення влади Директорії. Чути гарматні постріли. Петлюрівці отримали підкріплення та не залишають місто.

Місто у владі більшовиків. Петлюрівці пішли. Війська більшовиків увійшли до міста з музикою вранці сьогодні. Минулої ночі чути було стрілянину – громили селяни, які з'явилися бандами для пограбування залишеного петлюрівцями міста. Потяги не ходять.

Губернський староста Чижевський, головнокомандувач лівобережними українцями Болбочан та інші тікали з Полтави. Більшовики, що зайняли місто, формувалися в Курську.

Комендантом міста призначили Матяша. Начальником гарнізону — Бардагівського. Революційний комітет наказав відкрити магазини, ослушників віддаватимуть військово-революційному суду.

Останніми днями було багато вбивств та грабунків, грабіжників розстрілювали прямо на вулицях.

Ідуть обшуки з метою відібрання зброї (разом з цим грабують). Похорон серед Петровського парку в братській могилі полеглих у боротьбі. Процесія йшла до будинку губернатора, приміщення Рада робітників, потім навколо Корпусного саду і Олександрівською вулицею. Похорон цивільний, з музикою.

***

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів», – говорив свого часу Іван Франко. Саме цей вираз намагалися втілити понад 100 років тому, об’єднуючи українські землі в єдину державу – суверенну й незалежну.

Радянська та російська пропаганда протиставляла й сварила між собою частини України, нав’язувала уявлення про різні «сорти» українців, проте народ все ж довів свою згуртованість. 

Сьогодні Україна, як і 100 років тому, бореться за свою незалежність. Полтава відзначає День Соборності без гучних урочистостей і з вірою про велике свято після перемоги. Віримо, що зусиллями наших захисників цей день незабаром настане.

Обкладинка – ілюстративне фото, червоногвардійці біля будівлі Смольного інституту, 1917 рік.