Доброволець з Полтави Володимир Шередега у 2022 році поблизу Бахмута отримав травму коліна. Його шлях – роки фізичного та емоційного відновлення.
Відомий у соцмережі Х пан «Шаміль» пише про болі суспільства, а також допомагає тяжко пораненим воїнам проходити реабілітацію.
У 2023 році ЗМІСТ говорив із полтавцем про систему ВЛК, бюрократію й труднощі відновлення після травми. Чи змінилося суспільство за ці два роки? Роздуми військового читайте у матеріалі ЗМІСТу.
Емоційне відновлення після травми
Володимир Шередега долучився до лав ЗСУ з 2014 році, а після повернувся до цивільного життя пішов працювати журналістом-фрилансером. Після 24 лютого воїн вдруге долучився до лав ЗСУ та виконував бойові завдання на фронті. З побратимами він утримував позиції поблизу Бахмута, аби росіяни не могли вийти на трасу й не відрізали Лисичанськ із Сєвєродонецьком.
Приблизно тоді військовий отримав травму: «Шаміль» підводився із землі й звернув коліно. Згодом була невдала операція й довготривала реабілітація. За висновком ВЛК Володимир Шередега опинився на службі у тиловій військовій частині, де вже майже три роки виконує завдання від держави.
Чоловік пригадує, що перший період після травми був для нього емоційно складним. Тоді прийшло усвідомлення, що життя зміниться й не буде таким як раніше. Аби впоратися із власним станом довелося звернутися за фаховою допомогою. Наприкінці 2022 року чоловік госпіталізувався до Київської міської психіатричної лікарні. «Шаміль» розповідає, що поштовхом стало усвідомлення як складно виконувати базові життєві функції:
«У мене був депресивно-тривожний розлад. І поштовхом стало банально те, що в перший день я зрозумів, що не можу ні їсти, ні спати, прокидаюсь вночі з панікою, в поту. Мені просто хочеться покінчити життя самогубством, але не через те, що набридло жити. Навпаки, мені дуже страшно і я розумію, що можу не витримати».
У стінах Київської психіатричної лікарні воїн почав отримувати допомогу, аби відновити ресурс для повноцінної реабілітації. «Шаміль» говорить про складність прийняття нових обставин після травми:
«Згодом приходить розуміння того, що частина здоров'я безповоротно втрачена, тобто вже не повернеться повністю все так, як було. З часом людина поступово розуміє, що вона може все одно жити далі, просто треба відштовхуватися від нових фізичних умов. Головне просто пережити цей процес переходу, перетерпіти його».
Володимир Шередега розповідає, що найскладніше у лікарні було спостерігати за пацієнтами зі тяжкими формами захворювання:
«Я лежав у відділеннях, де були учасники бойових дій і цивільні. Тому що у військовому відділенні не вистачало місця для всіх. Найсумнішим, що я бачив були люди похилого віку в дуже важкій фазі перебігу шизофренії або деменції. Видно було, що скоріше за все, вони не повернуться до нормального стану. І найімовірніше, ці люди там будуть до кінця свого життя».
«Шаміль» проходив тривале лікування, кілька разів змінював схеми прийому медикаментів і за пів року відчув перші покращення. Протягом періоду відновлення його підтримувала дружина Юлія та друзі.
Володимир Шередега говорить, що це той фактор, який допомагає у реабілітації воїнів, але окрім близьких, свою залученість має показати й держава. Йдеться про спрощення процедури оформлення виплат та зменшення бюрократії, яка фізично ускладнює всі процеси для поранених воїнів.
Наразі пан «Шаміль» говорить, що на 90% відсотків повернувся до свого звичного життя та нормального стану:
«Я можу сказати, що мені більш-менш пощастило. До цього доклали чимало зусиль дружина і мої друзі й лікарі, які допомагали весь цей час. Це комплексний процес, в якому, щоб досягнути максимально можливих результатів, обов'язково потрібна залученість дуже багатьох людей з різних сфер».
Порівняно із 2022 роком, кількість військових із травмами зросла і все більше родин зіштовхнулися зі складністю реабілітації. Як наслідок, ставлення до ментального здоров’я змінилося в суспільстві. Системний підхід змінюється повільніше, адже потребує залучення значних ресурсів від держави та суспільства.
Облаштування психіатричних лікарень та допомога з реабілітацією воїнам
Після свого бойового досвіду, а також років відновлення Володимир Шередега знайшов свій спосіб впливати на зміни. Через фонд Rely Foundation він з командою допомагає лікарняним закладам, ветеранам і пораненим.
Одним із проєктів, над яким працюють волонтери є ремонт басейну для військових. У Київській міській психіатричній лікарні його побудували у 1980-х роках, проте так і не запустили в роботу. Команда залучила підрядників, а небайдужі задонатили кошти на ремонт:
«Ми плануємо його закінчити до середини літа. Робимо все максимально офіційно, через благодійний фонд, через укладання та оформлення всіх договорів між лікарнею, фірмою-підрядником та будівельниками. І насправді оформлення цієї бюрократичної складової зайняло більше часу, ніж реальні ремонтні роботи в будівлі».
Система реабілітації в Україні досить хаотична, адже воїни з пораненнями можуть не отримати допомогу, або ж мають продиратися через формальності та бюрократію. Так свою історію згадує й Володимир Шередега, який на власному досвіді пройшов такі випробування.
Тепер через благодійний фонд він сам допомагає ветеранам з реабілітацією. Йдеться про важкі поранення хребта, пошкодження головного і спинного мозку. У таких випадках люди майже повністю паралізовані:
«Це дуже складні поранення, реабілітація яких потребує дуже багато часу й коштів. В Україні існує від п'яти до десяти закладів, які надають послуги реабілітації для поранених з пошкодженнями нервової системи. Зараз ми оплачуємо її в одному з найкращих реабілітаційних центрів України в Модричах. Це коштує понад 200 тис. грн за місяць. Сюди входить пансіонат та проживання пораненого з близькою людиною, харчування і щоденний комплекс вправ».
«Шаміль» розповідає, що про повне відновлення людини, яка має такий тип поранення, не йдеться. Реабілітація спрямована, щоб відновити базове функціонування ветерана:
«Людям може бути потрібно від кількох місяців до року. Це дуже тривалий процес. Мова йде про те, щоб людина, яка була практично повністю паралізована, могла хоча б сидіти й самостійно їсти. І це насправді дуже багато, тому що є різниця між тим, хто взагалі лежачий і якщо він зможе хоча б обслуговувати себе у квартирі».
Володимир Шередега говорить, що попри складність у реабілітацію військових варто вкладатися, адже ветерани мають повертатися до життя хоча б частково. Також важливо, щоб їхні близькі мали змогу працювати й робити щось, окрім як постійно сидіти з пораненим:
«І це дуже складна тема, вона багатьом, на жаль, не цікава, тому що це така собі сторона війни».
Підтримати збір на реабілітацію військових можуть усі небайдужі через реквізити фонду за посиланням.
Зміни у процесах ВЛК та МСЕК
За останній рік система ВЛК та МСЕК пройшла через реформи, які спричинила низка корупційних скандалів. Пан «Шаміль» говорить, що наразі правила стали жорсткішими, проте системні помилки все ще лишаються. Йдеться про визнання непридатних людей придатними для служби:
«Корупція і боротьба з нею у системі ВЛК і МСЕК спричинили зворотну дію. Лікарі й члени комісії дуже бояться того, що начальство або правоохоронці запідозрять їх у заниженні висновків. У цій системі за те, що на комісії людині пишуть в документи насправді кращий стан, ніж у неї є – нічого не буде. Реальної відповідальності немає».
Володимир Шередега говорить, що такий підхід створює відчуття стабільності для працівників та нібито убезпечує їх від підозр у корупції. Проте це спричиняє проблему, коли людина не може отримати належної допомоги. «Шаміль» говорить, що варто працювати з тим, аби виправити прогалини в системі:
«Треба випрацьовувати притягнення до реальної відповідальності за те, що не встановлюють або не дописують діагнози. Щоб це працювало в обидва боки, а не тільки в одному, в цьому пошуку корупційної складової».
Мотивація допомагати та боротися із системою
За роки війни суспільство змінилося і втомилося від постійних загроз. Пан «Шаміль» говорить, що це помітно і по українському сегменту Х та по воїнах, які продовжують боронити країну:
«Це дуже заїжджена фраза, але це правда, що суспільство втомилося. І це нормально, бо інакше воно й не може бути. Тому що все ж таки минуло понад три роки повномасштабної війни. Але, на жаль, виходу в нас немає».
Володимир Шередега знайшов нове джерело сили у допомозі іншим. Його тримає відчуття, що діяльність команди допомагає людям, які не можуть отримати достатньо підтримки від держави та суспільства:
«Я не кажу допомагати особисто, бо це ж не наші гроші. Ми є посередниками між суспільством і тими, хто потребує підтримки. І від цього стає трошки легше на душі».
Наприкінці 2023 року в «Шаміля» з дружиною з'явився собака із притулку. Він також є тим, хто підтримує емоційний стан родини:
«Зараз він важить, мабуть, понад 50 кг. Я люблю з ним гратися, чухати його».
Критика рішень держави та обурення від суспільства низкою процесів все ще лишається актуально для українців. Читати думки полтавця можна не лише на сторінці у соцмережі Х, адже пан «Шаміль» створив ще й платний чат. У Telegram охочі долучаються до обговорення всіх проблем та формують нову спільноту.
Критичним фактором для обговорення лишається процес мобілізації, проте пан «Шаміль» вважає, що інтернет гіперболізує реальні проблеми:
«Як людина, яка знаходиться в цьому зсередини, я бачу, що в більшості мобілізація стосується роботяг, яких найпростіше провести через весь мобілізаційний механізм. 90% людей все одно на це, в більшості. Тих, хто або тікає, або влаштовує істерики насправді одиниці. І це більше інформаційний шум в інтернеті. Ми пропустили цей момент, коли це все почало з'являтись».
Через кризу комунікації від держави та підрозділів ТЦК та СП емоційні історії поширюються в інтернеті та впливають на ставлення суспільства до мобілізації. Попри це, Володимир Шередега відзначає зменшення прірви нерозуміння між військовими та цивільними, адже залучених до фронту стає все більше.
За останні роки зв’язки Володимира Шередеги з Полтавою втратилися, адже у рідному місті майже не залишилося рідних військового. Відстежувати зміни у громаді «Шаміль» не встигає, проте українське суспільство загалом хвалить за стійкість протягом років.
Військовий Володимир Шередега радить долучатися до суспільних процесів та не бути байдужими, брати участь у розвитку себе, міста й України загалом.
Обкладинка Юлії Сухопарової