Робота рятувальників значно змінилася. Якщо пожежі здавалися зрозумілими й контрольованими, то виїзди на місця ворожих ударів є значно важчими. Надзвичайникам доводиться мати справу не лише з вогнем, а й із завалами. Від початку повномасштабної війни Віктор Кузьменко, ризикуючи життям, рятує людей під сиренами та загрозою обстрілів.
Віктор Кузьменко – підполковник служби цивільного захисту, Герой України. В структурі Державної служби з надзвичайних ситуацій рятувальник служить вже 23 роки. За цей час він пройшов нелегкий, але цікавий шлях.
В інтерв’ю ЗМІСТу він розповів про труднощі які виникають під час ліквідації наслідків обстрілів та про свій шлях надзвичайника.
Виїзди на місця обстрілів: скільки виїздів здійснив надзвичайник
Віктор Кузьменко – рятувальник, який спеціалізується на гасінні пожеж, аварійно-рятувальних роботах та оперативному залученні сил і засобів до ліквідації надзвичайних ситуацій. За цей час він брав участь у 49 масштабних операціях на Полтавщині й провів понад 70 днів серед вогню, диму й завалів.
27 червня 2022 року після ракетного удару по торговому центру «Амстор» у Кременчуці Кузьменко долучився до рятувальної операції та працював у найнебезпечнішій зоні завалів. Через специфіку об’єкта – торговий центр із невизначеною кількістю відвідувачів – пошукові роботи проводили по всій площі будівлі. Під час ліквідації наслідків удару він допоміг урятувати рятувальника, якого затиснуло масивною бетонною конструкцією.
«Це був торговий центр із перемінною кількістю людей. На момент прибуття підрозділів ніхто не розумів, скільки людей могло бути всередині. Тому сили й засоби розосереджувалися по всій площі будівлі на пошук постраждалих», – розповідає Віктор Кузьменко.
У лютому він очолив групу під час ліквідації пожежі після ракетного удару по Яблунівському відділенню з перероблення газу, де загорілися газопроводи високого тиску. Після цього підрозділ залучили до робіт у Полтаві на вул. Баленка, 7 де ракета влучила в житлову багатоповерхівку. Це були масштабні пожежі й обвали, які вимагали максимальної концентрації сил. У таких випадках часто виявляються заблоковані люди, дехто перебуває у підвалах, і рятувальники не знають, що саме чекає під уламками. Там можуть бути уламки ракет, скло та інші небезпечні предмети.
Саме ця непередбачуваність робить роботу важкою й небезпечною. У перші 30 хвилин на вул. Баленка, рятувальники під керівництвом Віктора Кузьменка евакуювали та врятували 17 людей, одну жінку Віктор Кузьменко деблокував із завалів особисто.
Однією з найскладніших операцій для Героя – ліквідація масштабної пожежі на нафтобазі після обстрілу. Протягом трьох днів Віктор Кузьменко безперервно керував гасінням резервуара з нафтою об’ємом близько 5 тис. м³. Через надвисоку температуру захисний одяг рятувальників плавився, однак завдяки вжитим заходам вдалося запобігти детонації, зберегти життя особового складу та уникнути катастрофи регіонального масштабу.
Згодом, 3 вересня 2024 року ракетний удар по навчальному закладу в Полтаві перетворив шестиповерховий корпус на руїни, де під завалами опинилися люди. Віктор Кузьменко одним із перших кинувся на допомогу, вручну розбираючи бетонні уламки та ризикуючи життям, щоб дістатися непритомних постраждалих. Під уламками він врятував тяжкопораненого військовослужбовця і спустив іншого по зруйнованих конструкціях.
За словами Віктора Кузьменка, найбільші труднощі під час ліквідації наслідків обстрілів виникають на об’єктах із можливим перебуванням людей. Йдеться насамперед про житловий сектор та громадські будівлі з перемінною кількістю відвідувачів, де на момент прибуття рятувальників немає точних даних щодо кількості постраждалих або зниклих. У таких випадках пошуково-рятувальні роботи тривають до повного розбору завалів.
«Найскладніше – це об’єкти з наявністю людей. Особливо житловий сектор. Тому що ти ніколи не знаєш, скільки людей перебувало всередині на момент удару і скільки з них ще можуть бути під завалами», – каже рятувальник.
Перший виїзд Кузьменка на ліквідацію наслідків обстрілу відбувся в Полтавському районі – на території приватного домоволодіння, де внаслідок удару були зруйновані житловий будинок і господарські споруди.
«Надійшов виклик про обрушення другого поверху триповерхового житлового будинку під час ремонтних робіт. Під завалами перебував чоловік. Сили й засоби одразу були направлені на місце події. Завдяки злагодженим діям особового складу нам вдалося деблокувати його з-під масивної бетонної плити й передати медикам швидкої допомоги», – розповідає Віктор Кузьменко.
Також рятівник згадує про роботу на промисловому об’єкті нафтогазового комплексу. За його словами, кожна надзвичайна подія є індивідуальною, а легких виїздів у роботі рятувальників не буває.
Як рятують постраждалих
Ліквідація наслідків ракетного удару по торговому центру «Амстор» у Кременчуці стала однією з найскладніших операцій, у яких брав участь Віктор Кузьменко. Подія поєднувала одразу кілька критичних чинників: масові руйнування, масштабну пожежу та повну невизначеність щодо кількості людей усередині будівлі.
«На відміну від лікарень чи підприємств, де є облік персоналу, торговий центр – це об’єкт із перемінною кількістю відвідувачів. На момент прибуття перших підрозділів рятувальники не мають жодного розуміння, скільки людей може перебувати всередині», – каже Герой України.
Через це сили й засоби довелося одразу розосереджувати по всій площі зруйнованої будівлі, паралельно проводячи гасіння пожежі й пошук постраждалих. Аналогічна ситуація виникла й після ракетного удару по житловому будинку на вул. Баленка, 7 у Полтаві: відсутність точної інформації про мешканців означала, що роботи тривали до повного розбору завалів – без орієнтації на конкретну цифру зниклих.
«Під час ліквідації наслідків удару по житловому будинку на Баленка, 7 відразу не було чіткого орієнтування щодо кількості людей. У таких будинках ситуація постійно змінюється: хтось може бути вдома, хтось пішов, до когось прийшли родичі чи гості. Тому конкретна цифра не з’являється одразу – ні щодо зниклих, ні щодо загальної кількості людей, які могли перебувати всередині на момент удару».
Віктор Кузьменко керував рятувальними групами й під час ліквідації наслідків удару по Яблунівському газопереробному підприємству. Такі операції мають іншу специфіку. Якщо на промисловому об’єкті персонал підтверджує відсутність людей під завалами, першочергові дії зосереджуються на гасінні пожежі та недопущенні вибухів.
Гасіння пожеж на газопереробних підприємствах – це тривалий, багатоступеневий процес. Він починається з охолодження конструкцій, щоб запобігти повторним вибухам і руйнуванням, і лише після цього переходить у фазу активної подачі вогнегасних речовин безпосередньо в осередки пожежі. Використовують не лише воду, а й спеціальні піноутворювачі.
До таких операцій часто залучають підрозділи ДСНС із сусідніх областей, а особовий склад змінюють на позиціях безперервно – роботи можуть тривати годинами, а інколи й днями.
Який вигляд має робота рятувальника під час війни
Повномасштабна війна суттєво змінила саму суть роботи рятувальників. Події стали масштабнішими, об’єкти ураження складнішими, а ризики – постійними. Навіть під час ліквідації наслідків обстрілів зберігається загроза повторних ударів, що змушує рятувальників працювати в умовах постійного моніторингу небезпеки.
До стандартного захисного спорядження, розрахованого на високі температури та руйнування, додалися елементи бронезахисту – бронежилети й каски. Це суттєво ускладнило роботу фізично, однак стало необхідністю в умовах війни.
Для Віктора Кузьменка завершення таких операцій не приносить ейфорії. Це радше відчуття виконаного обов’язку й професійної перемоги за ліквідовану пожежу, за завершений пошук, за кожне врятоване життя або за впевненість, що під завалами більше нікого немає.
У День рятувальників 17 вересня Президент України надав Віктору Кузьменку звання Героя України. Проте, для нього воно постає не як особиста відзнака, а як символ колективної роботи. Нагорода уособлює внесок усієї служби – людей, які першими заходять у вогонь, працюють серед уламків і залишаються на місці доти, доки роботу не завершать повністю.
Обкладинка Юлії Сухопарової