Цього року з 8 до 14 березня в Україні відзначають Масляний тиждень або Колодія.
ЗМІСТ поговорив з етнологинею, докторкою історичних наук та засновницею садиби-музею «Лялина світлиця» Оленою Щербань про особливості святкування цього тижня, а також про страви, які готували господині протягом нього.
Олена Щербань каже, що цей тиждень також називають Запусти, Сирний, Сиропусний тиждень. Цього тижня заміжні жінки могли відпочити від роботи: прядіння, ткацтва, вишивання. Тому що попереду Великий піст, який буде тривати до Великодня. А за цей час потрібно буде шити, вишивати, доводити хату до ладу, чепурити себе.
Традиційні страви: чому вареники, а не «бліни»
Олена Щербань каже, що цього тижня всі страви будуть пісними, проте молочними, на основі молока, молочних продуктів.
«Багато вживатимуть масла, вершків, молока, кислянки, сколотин. Основними стравами, які їстимуть полтавці та вся Україна, будуть вареники, зокрема на пару. З начинкою з солодкого чи солоного сиру. Вареників треба готувати багато кожен день, і щоб вони купалися в маслі».
Начинка для вареників може бути різноманітною, як-от пшоняна каша, халва, сушені груші, вишні чи яблука. Також вареники можуть начиняти гречаною кашею із засмажкою, маком, капустою, картоплею.
Окрім вареників готували традиційний борщ, зокрема білий борщ з додаванням молока, вершків, сироватки чи молокопродуктів. Борщ має бути без м’яса. Також готували молочні каші різноманітні: ячневу, пшеничну, гречану, пшоняну. Ця каша може бути підсолоджена. Якщо в цю кашу збити яйця та запекти в печі, то вийде «бабка». Також може бути запіканка з локшини з кисломолочним сиром і залита яйцями.
«А млинці я поставлю аж на самий край тому, що я вважаю в українській народній кухні є достатньо страв, аби млинці поставити на останній ряд. Це не є українською традиційною стравою».
Олена Щербань пояснює, що млинці дуже розповсюдилися в 20 столітті, як елемент масової культури харчування.
«Я б не асоціювала Полтавщину з млинцями, адже млинець це “блін”. І про млинець просто з маслом пустий мені ніхто із старожилок не розповідав».
Етнологиня наводить приклад з книги Миколи Маркевича «Звичаї, повір’я, кухня та напої малоросіян», де автор пише: «Приходить 27 лютого – Масляниця. Жінки волочать колодку. Замість млинців московських подають вареники зі сметаною. На Масляниці це головна страва».
«Якщо вже і пеклися тонкі млинці на сковорідці, то вони пеклися виключно на молоці, додавали багато яєць, борошна. Потім ці млинці різали смужками або квадратами та заливали яйцями збитими з цукром і запікати це у печі. Ця страва називається баба-запікана. Це буде страва панської кухні, там багато масла додається».
Особливості святкування на Полтавщині
Олена Щербань розповіла про особливості святкування цього тижня, або іншими словами свята Колодія.
Колодій – язичницький бог родючості, тому так шанували колодку. А полінце, як матеріальний символ бога Колодія. За традицією, неодруженим парубкам, незаміжнім дівкам чи їх рідним прив’язують колодку за те, що вони не одружилися до Великого посту. Щоб зняти колодку, потрібно було заплатити відкуп.
У понеділок колодка народилася. Цього дня заміжні жінки пораються по господарству. А потім просяться у свекрухи до подружок чи в корчму. В понеділок заміжні жінки казали одна одній: «Колодка народилася, дай Боже, щоб і до моєї дочки/сина в цьому році причепилася» (знайшлася пара).
У вівторок колодка хрестилася, знову є привід зібратися. Це все було символічно, жінки сходилися, щоб поговорити, підтримати одна одну.
У середу колодка заміж ішла. У четвер колодка помирала, також збиралися з цього приводу. В п’ятницю її ховали, а в суботу її оплакували. А в неділю святкували всі: і батьки, і діти, і свекри, і тещі.
«Це була прощена неділя всі одне в одного просили пробачення, бо перед великим постом так годилося».
Етнологиня розповіла про те, чим іще займалися протягом тижня:
Понеділок – це день дітей. Матері готували солодкі вареники і давали дітям, щоб вони могли обмінюватися із сусідськими дітьми. Якийсь вареник могли причепити до гілочки, щоб пташки зліталися.
Вівторок – це день молоді, дівчата загравали до хлопців. Мати варила вареники, або дівка варила вареники. Потім йшли на вулиці до хлопців і пропонували з’їсти вареника з своєї макітри, або ж дівка кусала вареник з одного кінця, а з іншого пропонувала хлопцеві вкусити, щоб таким чином поцілуватися, притулитися.
Середа – це день заміжніх жінок, тих, яких чоловіки дуже люблять, шанують. Бажано, щоб чоловіки своїм дружинам подарувати гроші на нову спідницю, намисто.
Четвер – це невістчин день. Невістки чекали від свекра подарунка, це мала бути обов’язково нова сорочка, або гроші на нову сорочку.
П’ятниця – це тещин день. Зяті зазвичай варили вареники, або просили дружин. Потім несли вареники до тещі та пригощали її. І «щоб щоки у тещі блищали» дарував грошей на нове намисто.
Субота вважалася теж жіночим днем, зокрема вшановували тих жінок, які з якихось причин залишилися одинокими: вдовиці, солдатки, розлучені, старі діви. Заміжні жінки приносили гостинці, гомоніли, шанували одна одну, бажали, щоб ті знайшли собі пару.
Неділя – це загальне свято. Цього дня жінки, чоловіки, діти та інші родичі біля церкви гуляли і прощалися з Колодієм.
Обкладинка Дарії Муращенко